3.Державний кредит
Державним кредитом виступає кредит, одним з обов'язкових учасників якого має бути держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування. При цьому держава може виступати в ролі позичальника або кредитора, частіше - в ролі позичальника.
Здійснюючи функцію кредитора, держава через центральний банк надає позички для вирішення загальнодержавних або місцевих проблем, для розвитку окремих галузей та регіонів, коли в них виникають потреби в грошових коштах, а можливості бюджетного фінансування вже вичерпані.
Виконуючи функцію кредитора, держава може також надавати позички комерційним банкам через аукціонний або ж прямий продаж кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.
Переважаюча форма кредитних відносин у державному кредиті складається, коли держава виступає в ролі позичальника. У ролі позичальника держава здатна акумулювати грошові кошти на принципах поворотності для фінансування державних видатків. Кредиторами держави при цьому виступають фізичні та юридичні особи.
Як позичальник держава мобілізує додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту, не здійснюючи для цього емісії паперових грошей. Мобілізацію додаткових грошових ресурсів через позички держава використовує також для стабілізації грошового обігу. За наявності інфляційних процесів в економіці державні позички в населення дають змогу тимчасово зменшити його платоспроможний попит. З обігу вилучається надлишок грошової маси, кошти виходять з грошового обігу на чітко визначений термін.
Для кредиторів держави державні позики є формою збережень, інвестування грошових засобів у цінні папери, що спроможні приносити додатковий дохід.
Державний кредит, у якому держава виступає як позичальник, може бути централізованим чи децентралізованим. У централізованому державному кредиті позичальником виступає центральний фінансовий орган держави - міністерство фінансів. У децентралізованому варіанті - місцеві органи самоврядування.
За строками позички державні кредити можуть бути короткостроковими (до одного року), середньостроковими (1-5 років) та довгостроковими (понад 5 років).
Акумуляція грошей державою як позичальником відбувається за допомогою випуску державних облігацій або оформленням безоблігаційних займів. Безоблігаційні займи являють собою різного роду казначейські зобов'язання, векселі, кредитування центральним банком державного бюджету.
Облігація - цінний папір, що свідчить про внесення її володарем грошових коштів і підтверджує зобов'язання юридичної особи, яка її випустила, відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера у визначений термін та виплатити фіксований відсоток. Випускаються облігації внутрішніх державних і місцевих займів.
Серед юридичних та фізичних осіб розміщуються також казначейські зобов'язання (векселі) держави. Вони являють собою цінні папери, що засвідчують внесення їх володарями грошових коштів до бюджету і право на отримання фіксованого доходу протягом терміну володіння ними.
Дохід кредитора від набуття цінного папера держави залежить від його виду, номіналу, строку та умов випуску, темпів інфляції. Підвищення темпів інфляції для кредиторів означає збитки, зменшення їх доходів від державних цінних паперів.