43.Форми підвищення кваліфікації та перепідготовки робітників

Підвищення кваліфікації робітників — це професійно-технічне навчання, що дає змогу розширювати й поглиблювати здобуті знання, уміння й навички на рівні вимог виробництва чи  сфери послуг. Особливістю процесу підвищення кваліфікації є те, що в цьому випадку викладачі ведуть заняття з робітниками, а не з учнями, як у профтехучилищі чи під час первинної підготовки кадрів на виробництві. Слухачі системи підвищення кваліфікації мають певні знання, уміння та практичні навички з обраної про¬фесії, тому вони критично ставляться до організації та змісту нав¬чання, намагаються одержати насамперед ті нові знання, що їм потрібні безпосередньо на робочому місці.Форми підвищення кваліфікації робітників у організації: 1 Виробничо-технічні курси, стажування;  2 Курси цільового призначення та суміжних професій  ;  3 Школи з вивчення передових прийо¬мів і методів праці; 4 Курси бригадирів;  5 Гуртки й групи якості; 6 Інші форми під¬вищення кваліфі¬кації робітників, що визначаються організацією Перепідготовка робітників — це професійно-технічне навчан¬ня, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку. Перепідготовка робіт¬ників на виробництві здійснюється в таких випадках: —для навчання робітників, які вивільнюються у зв'язку з пе-репрофілюванням, реорганізацією тощо; —для розширення професійного профілю робітників, під¬готовки їх до роботи в умовах колективної форми організації праці; —за потреби змінити професію у зв'язку з відсутністю робо¬ти, що відповідає професії робітника, або втрати здатності вико-нувати роботу за попередньою професією. Перепідготовка робітників, як їхня і первинна професійна під¬готовка, проводиться на виробництві через курсове й індивідуа-льне навчання кадрів. Навчальні плани та програми підвищення кваліфікації робітників розробляються і затверджуються для: - виробничо-технічних курсів – організаціями на основі державних стандартів професійно-технічної освіти або типових навчальних планів та програм;  - курсів цільового призначення – організаціями, а в необхідних випадках центральними органами виконавчої влади або відповідними підрозділами місцевих органів виконавчої влади. 

Перепідготовка робітників на виробництві здійснюється у наступних випадках:  - для навчання робітників, котрі вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням, реорганізацією тощо; - для розширення професійного профілю робітників, підготовки їх до роботи в умовах колективної форми організації праці; - при потребі змінити професію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією. 

Розробка і затвердження навчальних планів та програм для перепідготовки робітників здійснюється безпосередньо організацією на основі типових навчальних планів і програм для підготовки робітників за відповідними професіями. При цьому допускається скорочення організацією до 30% навчальних програм за рахунок виключення матеріалу, вивченого раніше, з урахуванням фактичного рівня професійних знань, навичок та вмінь робітників, які навчаються. Перепідготовка робітників в організації завершується кваліфікаційною атестацією.  Післядипломна освіта є системою фахового удосконалення громадян, що забезпечує поглиблення, розширення і оновлення професійних знань, умінь та навичок, одержання нової кваліфікації, нової спеціальності на основі здобутого раніше рівня освітньої і професійної підготовки та набутого практичного досвіду роботи. Структура післядипломної освіти керівників і фахівців включає: підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, післядипломну підготовку осіб з вищою освітою.  Підвищення кваліфікації керівників та фахівців здійснюється з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов’язками і особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо.