3. Зовнішні та внутрішні чинники зростання продуктивності праці.

Класифікація чинників

Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розробка конкретних програм ефективнішого використання трудового потенціалу

підприємства (організації) потребують класифікації чинників її динаміки. З огляду на можливості впливу на діяльність підприємства (організації) всі чинники зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи — зовнішні та внутрішні.

До групи зовнішніх чинників належать ті, що об'єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства (тобто чинники загальнодержавні та загальноекономічні — законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктури! зрушення в суспільстві; природні ресурси), а до внутрішніх — ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія та обладнання, матеріали, енергія; персонал, організація виробництва й праці, система мотивації тощо). Проте зовнішні чинники теж мають для підприємства неабиякий господарський інтерес. Урахувавши їх, можна ґрунтовніше мотивувати відповідні управлінські рішення, які дають змогу виробити стратегію щодо продуктивності праці на тривалий період.

Окрім наведеної глобальної (системної) класифікації, у практиці господарювання для аналітичних цілей та укрупнених розрахунків можуть використовуватися й інші інтегровані групування факторів зростання продуктивності праці на підприємствах. За одним з можливих таких групувань усі чинники, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об'єднати в такі групи:

• матеріально-технічні (удосконалення техніки й технології, застосування нових видів сировини та матеріалів тощо);

• організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці тощо);

• економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках тощо);

• соціальні (створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу тощо);

• природні умови та географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).

4. Чинниковий метод прогнозування рівня продуктивності персоналу на підприємстві.

Факторний метод прогнозування

У практиці реального управління підприємством (організацією) завжди є актуальною необхідність кількісного визначення впливу окремих факторів (чинників) на рівень продуктивності праці. Розрахунки базуються на виявленні резервів (невикористаних можливостей) зростання продуктивності праці, що виявляються як у просторі (для всіх ланок підприємства), так і в часі (за календарним графіком їхнього можливого використання).

Загальний вплив на зміни у продуктивності праці на підприємстві визначається в такому порядку:

• розраховується вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді (Чвих), тобто умовна чисельність, що була б необхідною для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника;

• визначається зміна (зменшення «-», зростання «+») вихідної чисельності працівників під впливом окремих чинників продуктивності праці, а також сумарна зміна чисельності Ес;

• розраховується загальний приріст продуктивності праці у розрахунковому періоді (ΔW) відносно базового періоду за формулою

Розрахунки змінювання вихідної чисельності працівників за фактором продуктивності праці здійснюються, як правило, через порівняння затрат праці на весь обсяг продукції (послуг) з розрахунковими та базовими умовами діяльності відповідних категорій та груп працівників.

Так, наприклад, економію чисельності працівників за рахунок запровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання Еч можна розрахувати за такою формулою

де tc, tн — трудомісткість виробництва відповідно на старому та новому (модернізованому) обладнанні (за старою та новою технологіями);

Чр — питома вага робітників, що зайняті на цьому обладнанні (користуються технологією) у загальній кількості працівників у базовому періоді, %.

Зміни чисельності за рахунок скорочення внутрішньо-змінних простоїв розраховують за формулою

Де qPT, qбT — внутрішньозмінні простої відповідно в розрахунковому та базовому періодах, %.

У разі неможливості розрахунків за конкретними формулами (особливо це стосується виявлення впливу економічних та соціальних факторів), економія чисельності та відповідне зростання продуктивності праці визначаються на основі експертних оцінок, ситуаційного аналізу, співставлення з аналогами тощо.

Продуктивність

Поняття продуктивності праці. Виробіток і трудомісткість.

Методи визначення виробітку.

Факторне дослідження приросту продуктивності праці.

Регламентація праці в часі.

Праця — це цілеспрямована діяльність людини. Показником ефективності праці є її продуктивність. Продуктивність праці — це показник економічної ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції (послуг) до витрат праці. Рівень продуктивності праці ха­рактеризується показником "виробіток", що показує, яка кількість продукції вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є по­казник "трудомісткість".

Існує три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний і трудовий.

Натуральний метод передбачає ділення обсягу виробленої про­дукції в натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нор-мо-год).

Вартісний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості люди­но-днів (людино-год).

Трудовий метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо-год) на кількість працівників, які її виробляли.

Планування продуктивності праці здійснюється методами прямо­го розрахунку та пофакторним.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу випуску продукції (у вартісному вираженні) на планову чисельність промис­лово-виробничого персоналу:

Пофакторний метод передоачає розрахунок приросту продуктив­ності праці через економію чисельності працюючих або економію ро­бочого часу за всіма факторами приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією.

Для розрахунку підвищення продуктивності праці на підприєм­стві існує така класифікація чинників її зростання.

1. Технічний прогрес, що передбачає механізацію та автоматиза­

2. цію виробничих процесів і впровадження передової технології на но­

3. вітньому устаткуванні; модернізацію діючого устаткування та об­

4. ладнання; поліпшення якості сировини, застосування нових видів ма­

5. теріалів та палива.

6. Поліпшення організації виробництва, праці й управління: роз­

7. ширення зон обслуговування; систематичний перегляд і підвищення

8. норм виробітку; удосконалення управління виробництвом; скоро­

9. чення втрат робочого часу; зниження відсотка браку та відхилень від

10. нормативних умов праці.

11. Вплив природних чинників: зміна глибини розробки корисних

12. копалин у надрах землі, пошук нових родовищ вугілля, нафти, тор­

13. фу, залізної руди та інших видів мінеральної сировини.

14. Зміна обсягу виробництва і відносне зменшення чисельності

пвп.

5. Зміна структури виробництва: частки продукції різної трудо­

місткості; методів виробництва; способів добування корисних копа­

лин; питомої ваги напівфабрикатів у загальному обсязі виробництва.

Нормування праці — найважливіший вид економічної діяльності підприємства, через який встановлюються витрати праці, визнача­ються її результати, здійснюється розстановка працівників за робо­чими місцями. Витрати праці є найдинамічнішим ресурсом, який ви користовує підприємство. Мета нормування праці на підприємстві полягає в забезпеченні ефективного використання його трудових ре­сурсів.

Нормування праці на підприємстві виконує такі функції:

• сприяє визначенню необхідної чисельності працівників;

• є основою поточного і перспективного планування (на основі

• норм витрат праці планують виробничу програму, чисельність

• працівників, фонд оплати праці, собівартість тощо);

• є засобом обліку і контролю індивідуальної та колективної праці

• (на цьому базується така мотивація, як грошове та психологічне

• заохочення тих, хто добре працює), виховує працівника;

• є основою раціональної організації виробництва і праці.

Облік затрат праці на підприємстві здійснюється через норми часу (Н_час), виробітку (Н_вир), чисельності (Н_чис), обслуговування (Н_обсл).

Норма часу — це обгрунтовано визначена кількість часу, який по­трібно витратити на виробництво одиниці продукції. В умовах масо­вого і серійного виробництва вона складається з таких компонентів:

де Н_о — оперативна норма часу на виробництво; Н_обсл — норма часу на обслуговування робочого місця; Н_відп — норма часу на відпочинок і особисті потреби.

Норма виробітку — це обсяг продукції, який повинен бути вироб­лений за одиницю часу:

Змінну норму виробітку обчислюють за формулою

де Т_зм — тривалість зміни, год.

Норма часу і норма виробітку є взаємно оберненими величинами. Тоді справедливе таке правило:

Норма чисельності працюючих — це обгрунтована необхідна чи­сельність працівників для виконання певного обсягу роботи.

Норма обслуговування — це обгрунтована необхідна кількість одиниць устаткування, які обслуговує один працівник або бригада протягом зміни.

Приклади розв'язання задач

Задача 1. Щоквартальний обсяг випуску продукції підприєм­ства — 15 млн грн. У І кварталі виробіток на одного працюючого становив 55000 грн. УII кварталі підприємство планує зменшити чи­сельність працюючих на 20 осіб порівняно з І кварталом. Визначити виробіток на одного працюючого у II кварталі й запланований приріст продуктивності праці (у відсотках).

Розв'язання.

1. Чисельність працюючих у І кварталі Ч₁ = 15000000 : 55000 =

2. = 273 особи.

3. Чисельність працюючих, що планується на II квартал, Ч_п = 273 -

4. - 20 = 253 особи.

5. Виробіток на одного працюючого у II кварталі В_п = 15000000 :

6. : 253 = 59289 грн.

1. Запланований приріст продуктивності праці

Задача 2. Завдяки застосуванню на підприємстві нової технології трудомісткість виготовлення продукції знизилась з 500 до 400 людино-год. Визначити відсоток економії робочого часу і відсоток підвищен­ня продуктивності праці в результаті цієї економії.

Розв'язання.

1. Відсоток економії робочого часу

2. Нагадаємо закономірність: якщо робочий час (трудомісткість) на виготовлення продукції зменшується на п %, то продуктивність праці підвищується на (100 • п) І (100 - п) %. Тоді відсоток підвищен­ня продуктивності праці

Задачі

122. Підприємство запланувало зниження витрат праці на 8 %.Виробіток базового року на одного працюючого становив 7000 грн.Визначити відсоток зростання виробітку і річний виробіток на одного працюючого у плановому році.

123. У звітному році обсяг випуску товарної продукції становив 700 тис. грн при чисельності промислово-виробничого персоналу 120 осіб. У плановому році обсяг товарної продукції має збільшитись на 8 %, а продуктивність праці одного робітника — на 10 %. Визначити продуктивність праці одного працівника у звітному і плановому роках, а також чисельність ПВП у плановому році. Норма виробітку шовкової тканини на комбінаті — 72 км на одну людино-год. Фактично робітниця за 8 год виробила 620 км тканини. Визначити, на скільки відсотків вона перевиконала норму.

Капітал, виробничі фонди і нематеріальні ресурси