6. Геологія фосфоритів

Фосфорити не являються головною формацієтвірною групою порід, хоч вони досить характерні для платформених карбонатних і кварц-глауконітових формацій, і потужність деяких пластів перевищує 10 м, а в Джебель Онк (південний схід Алжиру, на границі з Тунісом, палеоген) досягає 17 м. Це, мабуть, найпотужніший пласт фосфоритів на Землі. Всі фосфорити залягають не тільки в платформених формаціях, але і в найбільш малопотужних з них. Наприклад, найкрупніші родовища на Землі в Марокко залягають в товщі всього в декілька десятків метрів – до перших сотень метрів, яка накопичується протягом десятків мільйонів років – від сенону до еоцену (люцету). Фактично це тривала перерва, який виражався у виключно повільній седиментації, або, що те саме, у фазах повільної седиментації, які чергувалися з більш тривалими перервами осадконакопичення, а також розмиву і перемиву осадків та порід.

Як правило фосфорити залягають у вигляді одиничного пласта або серії з двох-трьох пластів неоднакової потужності, частіше всього симетричної будови (найбільший за потужністю і вмістом фосфату пласт залягає в середині серії), що означає поступове посилення фосфатонагромадження, досягнення максимуму і його послаблення і припинення. Але в найбільш багатих фосфоритових формаціях, наприклад в пермській формації Фосфорія (штати Юта, Айдахо, Вайомінг, Монтана, Колорадо і Невада, США) нараховується більше 20 промислових фосфоритових пластів сумарною потуєжністю 22 м при найбільшій потужності пласта 2,1 м. Вміст Р₂О₅ досягає 30% і більше. Структура оолітова, пелетова, домяшка піщана, цемент фосфатний, халцедоновий і вуглисто-піритно-фосфатно-глинистий, з прошарками фосфатистих, піритних і вуглистих глин, і фосфорити перешаровуються з ними і з кременями. Площа формації Фосфорія більше 225650 км².

В одному з крупних туніських родовищ – Гафса – нараховується 9 пластів загальною потужністю більше 30-40 м, потужність деяких пластів більше 10 м (17 м в Джебель Онк, вже на території Алжиру). Площа багатої фосфоритової фації більше 7000 км². Будова фосфоритоносної формації (20-90 м, вік танет-іпр) циклічна: фосфорити перешаровуються з крейдоподібними вапняками, устричниками (їх 20-25% в розрізі) і своєрідними конгломератами з крупних брил (до 0,5 м) і гальок вапняків, часто фосфатистих, фосфоритів та інших місцевих порід, які генетично представляють собою каменисті розвали і горизонти конденсації при перемивах відкладів. Багаточисельні (але менше 10) фосфоритові пласти на більшості родовищ в Марокко (креда-палеоген), де зосереджено більше половини світових запасів фосфоритів. Широко розвинуті карбонатні і фосфатні панцири і глауконітові горизонти (гальміролітити або перлювій).

Практично всі середні та багаті родовища фосфоритів асоціюються з евапоритовими або іншими аридними формаціями, що ясно указує на головного „ворога” фосфоритоутворення – теригенний силікатний або інший матеріал, який розбавляє фосфатний і пригнічує фосфоритоутворення. Таку ж роль відіграє і вулканогенний матеріал, і тому вулканогенно-осадочні формації немають фосфоритів, за виключенням одиничних малопотужних пластів (у верхньокрейдяних лужних ефузивах світи Мтаварі на Грузинській брилі описаний метровий пласт фосфоритів) (Бродська, 1974). Планктонне осадконагромадження при великих швидкостях також пригнічує фосфатоутворення, а при малих, навпаки, сприяє концентрації фосфору. Гумідні формації включаютьмалі родовища і в основному бідні жовнові фосфорити (верхня юра та нижня крейда Руської плити). Геосинклінальні формації практично безфосфоритні. От чому широко визнаний поділ фосфоритів на платформенні і геосинклінальні застарів, тим більше, що повинно бути залишене уявлення, що найкрупніші і багатші фосфорити – геосинклінальні. Якщо і зустрічаються деякі пласти фосфоритів в цих структурах, то тільки на жорстких і пасивних блилах і в малопотужних формаціях.

При еволюції в історії Землі фосфоритоутворення виявляє чітку пряму кореляцію з розвитком життя. Це не дозволяє пов’язувати значне фосфоритоутворення з абіотичними процесами і сподіватись знайти крупні родовища в глибокому докембрію. Фосфатні жовнаа відомі з торидонських відкладів Шотландії, а вендські фосфорити розповсюджені широко, і вони багаті: Монголія, Саяни, Середня Азія, мабуть, і Австралія.