Класифікація фосфорити за домішками

А. Чисті (домішок <5% або <10%)

Б. Кременисті (домішок 5-20%) і сильнокременисті (кремневі, 20-40%).

В. Карбонатні: вапнисті і вапняні; доломісті і доломітові.

Г. Глинисті і сильноглинисті.

Д. Піщані: глауконітові, кварц-глауконітові і кварцові.

Є. Вуглецеві.

Класифікація фосфоритів за геологічною формою залягання

А. Розсіяно-зернисті: оолітові, конкреційні, жовнові, уламково-зернисті.

Б. Лінзовидні, жильні, гніздові, крупножовнові.

В. Пластові: пелітоморфні, зернисті (оолітові, уламково-піщані), конкреційні, жовнові, крупно-грубоуламкові, біоморфні (черепашкові, губкові, кістяні брекчії, строматолітові, копролітові).

Номенклатура фосфоритів в основному загальноприйнята, хоч деякі терміни, наприклад „зернисті” фосфорити, недостатньо суворі: в широкому розумінні зернисті фосфорити протиставляються пелітоморфним, тобто в цьому випадку включають і жовнові і конкреційні, а у вузькому – тільки піщані або жорствяно(гравійно)-піщані, які протиставляються конкреційним, жовновим.

2.Методи вивчення

2.1. Макроскопічне вивчення

Фосфорити часто пропускаються при польовому вивченні, так як вони „люблять” маскуватись під інші породи: пісковики, вапняки, глини, аргіліти, кремені, конгломерати і т.д. Їх нерідко відкривали в музеях – при вивченні шліфів (за ізотропністю і високим показником заломлення); наприклад, Н.А.Красильнікова так відкрила нове родовище в Сибіру, визначивши „пісковик”, який пролежав в музеї ВСЕГЕІ з 1924 по 1949 р., як зернистий фосфорит.

Все ж більша частина фосфоритів може бути установлена на відслоненні і у взірці. Звертають на себе увагу темно-сірий або темно-бурий колір, жовнова форма, тим більше правильна конкреційна з сферолітовою будовою, нерідко зелені плями глауконіту, розчинені кальцитові черепашки і навіть масивні ростри белемнітів: настільки агресивними були мулові води, і ця агресивність визначалась не тільки великим парциальним тиском СО₂, але і високим вмістом фосфорного ангідриту. Важче впізнаються фосфорити пластової форми, особливо пелітоморфні, білі і які мало чим відрізняються від вмістимих порід. В цих випадках необхідно користуватись правилом: краще перестрахуватись, ніж пропустити корисну копалину, тобто краще більше підозрювати порід на фосфорити, ніж пройти мимо них. На відміну від вапняків і доломітів вони не закипають від НСl (хоч в ній розчиняються, але повільно); від кременів і пісковиків відрізняються твердістю: фосфорити царапаються ножем і самі скла не царапають. Для контролю застосовують крапельну реакцію азотнокислого розчину молібденово-кислого амонію: жовтий осад указує на присутність фосфатів. Фосфорити з піщаною структурою бувають не тільки темними, але і білими.

2.2. Вивчення у шліфах

Вивчення у шліфах – обов’язковий метод, який порівняно просто дозволяє визначити фосфат навіть в одиничних зернах і установити його кристалічність: аморфність, напівкристалічність і повну кристалічність. Колофан можна прийняти за опал, але він часто буває забарвленим в жовтий і коричневий кольори; найрізкіша відміна – позитивний рельєф (n>1,600). Іншої такої аморфної речовини немає. Тонкофіброві напівкристалічні, або колоїдально-кристалічні, мінерали подібні з халцедоном за сірими кольорами інтерференції, але різко відрізняються більш високим (приблизно 1,61-1,63) показником заломлення. Апатит, як правило, мікрозернистий і волокнистий, визначається за низькими, сірими кольорами інтерференції і досить низьким (n=1,633-1,642) для важких мінералів показником заломлення. Він безбарвний або слабозеленкуватий, одновісний, погасання пряме.

В шліфах на фоні фосфату добре визначаються багато інших мінералів: кварц, глауконіт, кальцит, доломіт, пірит та інші аутигенні, едафогенні, теригенні, глинисті і органічні.

Але найбільше всього визначення в шліфах дає для розуміння історії формування породи ( разом з макроскопічним вивченням і пришліфовками). Чітко установлюється багаторангова уламкова структура більшості фосфоритів, яка, без сумніву, указує на багатократне перемивання матеріалу (мал.). Послідовно розплутуючи „вкладеність” одних уламків в інші, іноді трьох-чотирьохкратну (фосфорити 1-ої генерації у вигляді уламків складають фосфорит 2-ої генерації, часто з новим фосфатним цементом, і цей фосфорит також кластований і утворює уламковий фосфорит 3-ї генерації і т.д.), відновлюються особливості формування на кожному етапі довгої історії визрівання фосфоритів як руди. При цьому одним з основних рудотвірних процесів виступає підводне вивітрювання, яке складається з фаз гальміролізу (сингенезу, за Л.Б.Рухіним) і перемиву, тобто механічного конденсування.

При вивченні у шліфах фосфоритів, як і кременів, алітів, ферилітів та інших порід, установлюється кристалічна інверсія: чим пізніше виділився фосфат, тим він більше розкристалізований, тобто ступінь його кристалічності часто зворотньо пропорційний до тривалості його існування і швидкості його утворення. Базальний цемент пісковиків зазвичай колофановий, аморфний, а плівковий – вже кристалічний і переходить у кірковий.