2.4.5 Визначення прибутку від утилізації вторинних енергоресурсів

Основними напрямками використання вторинних енергоресурсів у видобу­вання газу є енергія стиснутих потоків природного газу (промислові ГРС, УКПГ, дожимні КС) утилізація газу дегазації конденсату, утилізація тепла ДКС тощо. Над­мірний тиск газу ефективно використовується для його підготовки, що крім надання кондиційності збільшує видобуток конденсату.

Проблема, що стримує утилізацію газу дегазації конденсату полягає у відсут­ності необхідних компресорів для підвищення тиску цього газу до необхідного і по­дачі його у магістральний газопровід, тому він спалюється на факелі.

Якщо газ дегазації газового конденсату використовується для отримання еле­ктроенергії, розрахунок прибутку (П) виконується за наступною формулою:

, (2.11)

де N_е – встановлена потужність електростанції, кВт;

К_п – коефіцієнт використання електростанції за потужністю. Цей коефіцієнт, крім навантаження враховує також частину встановленої потужності, що використовується на власні виробничі потреби.

Т – час роботи електростанції на рік, годин;

Ц – тариф на електроенергію, грн/кВт-год;

В – сумарні витрати на експлуатацію електростанції, грн.

3 Основні варіанти змісту економічної оцінки запроектованих заходів

У залежності від характеру задач поставлених у дипломному проекті, можуть бути виділені чотири характерні варіанти економічної оцінки запроектованих заходів:

1. Організаційні і технічні заходи, що не вимагають капітальних витрат із тривалим терміном окупності. Технічний ефект від їхнього проведення не виходить за часом за межі одного року. До подібного роду заходів відносяться методи впливу на привибійну зону свердловин, методи ізоляції від пластових вод, методи депарафінізації, деякі заходи щодо поліпшення підготовки нафти і газу.

2. Проектні рішення по удосконаленню техніки і технології видобутку, збору, збереження та підготовки нафти і газу, що вимагають додаткових капітальних вкладень і розраховані на тривалі терміни окупності. До них відносяться проекти по удосконаленню систем і методів розроблення родовищ, нові рішення по удосконаленню збору, збереження і підготовки нафти і газу, і деякі інші.

3. Проектні рішення по розробленню нових родовищ та покладів нафти і газу, які потребують розрахунку різних варіантів і економічного обґрунтування вибору найбільш ефективного варіанта.

4. Проектні рішення для студентів спеціалізації «Морські нафтові технології», з врахуванням специфіки видобутку нафти, газу і конденсату на морських платформах.

Варіант 1. Більшість дипломних проектів відносяться до першого варіанта. У цьому випадку виконання даного підрозділу умовно поділяється на три підпункти:

1. Опис організації робіт з переліком необхідного устаткування, складу бригади яка буде здійснювати захід, з зазначенням професійного рівня (розряду) працюючих, необхідного часу на проведення заходу, обсяги необхідних матеріалів. У цьому ж розділі вказуються фактори що забезпечують одержання економічного ефекту за рахунок упровадження заходу (збільшення обсягу видобутку, поліпшення якості нафти чи газу, скорочення міжремонтного періоду устаткування, зменшення витрати матеріалів і реагентів та інші).

2. Складання кошторису витрат на здійснення заходу. У загальному випадку кошторис включає наступні види витрат: заробітна плата, вартість прокату устаткування, вартість матеріалів, що витрачаються, і реагентів, накладні витрати (якщо це необхідно).

3. Розрахунок річного економічного ефекту. Спочатку визначається технічна ефективність запроектованого заходу. Залежно від характеру запропонованого заходу вона може вимірятися додатковим обсягом видобутої нафти, величиною зекономлених матеріалів, реагентів, палива і ін. Потім множенням обсягів зекономлених матеріалів чи реагентів на їхню ціну (чи додаткового обсягу видобутку нафти на ціну однієї тонни) розраховується величина додаткового доходу, що буде отриманий від впровадження заходу. Нарешті, віднімаючи від додаткового доходу витрати на здійснення заходу отримують економічний ефект (у випадку якщо одержуваний ефект зв'язаний з додатковим видобутком нафти чи газу до витрат розрахованих по кошторису, варто додати витрати на збір, перекачування й очищення додаткових обсягів).

Відносний економічний ефект може бути визначений як різниця між фактичною собівартістю видобутку на підприємстві і собівартістю додаткового видобутку, отриманої за рахунок здійснення заходу.

Усе сказане вище стосувалося визначення економічного ефекту від впровадження одного заходу. Однак річний економічний ефект розраховується на повний обсяг впровадження. Це означає, що необхідно визначити доцільний (можливий) обсяг впровадження запроектованого заходу протягом року. При цьому повинний бути врахований коефіцієнт успішності операцій. Звичайно він приймається по досвіду даного підприємства чи близького до нього по геолого-технічних умовах іншого підприємства.

Варіант 2. Економічна оцінка запроектованих заходів при цьому варіанті також складається із трьох підпунктів.

1. Розраховується річна економія від впровадження заходу. Вона представляє собою показник очікуваного зниження собівартості після повного впровадження проектованого заходу. Оскільки захід може по різному впливати на різні статті витрат у собівартості (деякі, наприклад, амортизація, можуть навіть зростати), крім того, впровадження заходу може привести до зміни обсягів видобутку, розрахунок доцільно проводити в таблиці:

Таблиця 3.1 – Розрахункова таблиця

Статті витрат собівартості	До впровадження		Після впровадження
	Всього	на 1 тонну	Всього	на 1 тонну
1	2	3	4	5

Різниця між сумою по графі 3 і графі 5, складе зниження собівартості видобутку однієї тонни нафти. Якщо цю величину помножити на річний обсяг видобутку (після впровадження заходу), то одержимо очікувану річну економію собівартості. Якщо захід приводить до поліпшення якості продукції, а отже і до підвищення відпускної ціни, то розрахунок річної економії буде аналогічним. Однак замість натуральних показників продукції (у тоннах нафти чи тис.м³ газу, варто брати вартісні показники валової чи товарної продукції в гривнях).

1. Розраховується кошторис капітальних витрат. Він включає витрати на придбання, доставку й установку устаткування, прокладку трубопроводів, інші види будівельних і монтажних робіт. В окремих випадках варто врахувати необхідне збільшення оборотних коштів (якщо це необхідно). Розрахунки необхідних капітальних витрат як правило проводяться за укрупненими показниками.

2. Ефективність капітальних вкладень оцінюється по показнику очікуваного терміну окупності. Він визначається шляхом розподілу необхідної суми капіталовкладень на річну економію отриману за рахунок зниження собівартості. Цей показник порівнюється з фактичним показником строку окупності досягнутим при освоєнні даного родовища, чи із середнім показником терміну окупності по галузі в цілому за станом на поточний час.

Варіант 3. Технічний проект відпрацьовування родовища звичайно включає досить об'ємне техніко-економічне обґрунтування, в якому розраховуються і порівнюються різні варіанти з метою вибору найбільше економічно ефективного. Здійснювати подібні розрахунки в дипломному проекті в повному обсязі не потрібно. Досить привести основні методичні підходи до проведення подібних розрахунків і як приклад привести розрахунок того варіанта, що розглядається в дипломному проекті. При цьому можна керуватися вищенаведеними вказівками по змісту для другого варіанта дипломних проектів.

Варіант 4. Враховуючи специфіку видобутку нафти, газу і конденсату на морських платформах пропонуються наступні типові теми даного підпункту:

1. Проектування технології експлуатації свердловин на родовищі.

2. Проектування технології експлуатації свердловин на пізній стадії розробки родовища.

3. Проектування технології експлуатації свердловини після закінчення буріння на стадії введення її в експлуатацію на родовищі.

4. Проектування методів інтенсифікації припливу з свердловини.

5. Проектування системи підготовки газу на морській платформі до його транспорту через морський газопровід.

6. Аналіз експлуатації покладу газу з родовища та проектування раціонального способу експлуатації свердловини.