8.9. Слова з дифузною семантикою

Ефект текстового впливу досі досліджували переважно на прикладі політичних і рекламних текстів. У політичних дискурсах відсоток конкретики є мінімальним. Натомість найуживанішими є слова з дифузною (розмитою, нечіткою) семантикою (йдеться про слова на кшталт зміцнення, поліпшення, погіршення, утвердження, змагання, забезпечення, підписання, координування, розбудова, розширення, відключення тощо), які в нейролінгвістичному програмуванні пов'язують з випадками редукування інформації, характерними для процесів упущення і генералізації. Є також тенденція вживання номіналізаційних елементів та слів з незрозумілою чи ж агресивною семантикою. Наскрізну семантичну дифузність спостерігаємо й у використанні інших груп слів з генералізованим референтним індексом, наприклад, так званих універсальних квантифікаторів, які спричиняють втрату об'єктної ідентифікації (робимо все, щоб у державі було спокійно; всі відповідні рішення будуть прийматись колегіально; так буде завжди; ніхто і ніколи від мене цього не чув тощо).

Цікавим прикладом семантичної дифузності є вживання неспецифічної лексики, позначеної "сором'язливим" бажанням створити позитивний ефект за його практично повної відсутності (досягли певних результатів; збільшили досягнення у кілька разів; є такі сили, які не зацікавлені у стабільності, я знаю кількох людей, які підтримують таку думку). Зрозуміло, іноді "відсутність присутності" конкретики в тексті зумовлена вимогами політичної коректності, бажанням уникнути конфліктної ситуації, але надмірне використання таких одиниць асоціюється з повною відсутністю хоч би якої визначеності.

8.10. Евфемізми. Фоносемантика. Вбудовані слова

Часто для маніпуляції свідомістю досить усього лише вміло підкоригувати лексику. Наприклад, коли пацифізм населення вступає в конфлікт з національними інтересами держави, у ЗМК відповідної країни відбуваються цікаві трансформації термінології. Так, для опису військових конфліктів замість звичних слів "воєнна операція" чи "вторгнення" використовують слова "миротворча" чи "антитерористична" операція, "гуманітарна місія" або "наведення конституційного порядку".

Трансформація стереотипів (як частина стратегії непрямих дій) теж є інструментом формування суспільної думки. Причому в сучасних умовах формування стереотипу полегшується кліповим стилем сприйняття дійсності (властивим телеглядачам – споживачам кліпів, тобто більшості населення) – поверхневим і принципово неаналітичним.

Фоносемантика. Відомо, що звуки виражають певні емоції. Більше того, звучання слова, як довели фоносемантики, може збуджувати певні емоції, а відтак і впливати на сприйняття змісту. Причому обсяг звукових сигналів, що надходять у центральну нервову систему і зумовлюють певні емоції, завжди більший, ніж сукупність засобів раціонального словесного відображення цих сигналів. Простіше кажучи, словами можна передати далеко не все, а от звуками...

Слово не лише прямо вказує на поняття, а й опосередковано – своїми звуковими оболонками. Звукова оболонка – це сукупність ознак, які містять указівку на ступінь оцінності, активності й сили слова. Наприклад, хеддок сприймається як щось холодне, чоффет – щось гаряче, лілем – як безпечне, фужор – як небезпечне, зіппег – як щось ламане, порізане, евелоуп – як щось круглясте.

Неможливо навчитися свідомо будувати ту чи іншу звукову оболонку – вона перебуває поза свідомим контролем. Наближеність звукосимволічних ознак оригіналів до перекладів свідчить про достатній ступінь психотипної сумісності автора й перекладача. Сумісність саме в їхніх звукосимволічних психотипних особливостях. Чи означає це й сумісність у смисловому (образно-концептуальному) складникові – судити важко. Однак, якщо вважати, що процес породження твору – це взаємний процес смислоформування і смислоформулювання, що смислу небайдужа форма, а формі – смисл, то слід вважати автора й перекладача сумісними і в цьому аспекті [237].

Несподівані результати невеличкого дослідження, проведеного авторами, змусили переконатися в слушності тверджень фоносемантики. Виявилося, що всі(!) опитані приязно ставляться до звука [і] – він у них весняний, сонячний, милий, витончений, динамічний, прикольний, ніжний, красивий, веселий, дзвінкий, комунікабельний, майже всі – до [л] (музичний, лагідний, щирий, тихий, ласкавий, ніжний, привабливий, милий, цікавий), а негативні емоції у переважної більшості викликає голосний [у] (болючий, грубий, песимістичний, повільний, кричущий) і приголосний [б] (неприємний, тупий, важкий, повільний, кримінальний). Виходить, наші імена, назви газет, установ, міст тощо – уже своїми звуками впливають на емоції співрозмовника. А отже, професійні комунікатори змушені дбати не лише про зміст, а й про звучання слова і тексту, – щоб прихилити до себе аудиторію.

За твердженнями фахівців із фоносемантики [218, 38–41], реципієнти сприймають звуки так:

б – грубий;

у – найнеприємніший з голосних, "найчужіший" для вуха, оскільки вживається найрідше; цей звук відображає прагнення суб'єкта віддалити від себе предмет, вияв почуття протидії, страху тощо;

х – неприємний;

г – грубий;

а – "голосіння надмірного страждання" (Ю. Бальмонт);

т – закриває щось, перешкоджає чомусь;

е – неприємний, флегматичний, байдужий (згадаймо сміх хе-хе-хе);

р – гуркітливий, грізний.

Зіставимо, наприклад, емоційне навантаження звуків, з яких складаються слова бухгалтер. Звучання слова з чимось світлим не асоціюється. Крім семантики окремих звуків, не на користь аналізованого слова є ще й співвідношення голосних і приголосних: у живому мовленні голосних – 42%, а в слові бухгалтер – 33%. Отже, слово звучить трохи неприродно, що й не дивно, якщо зважити на його походження.

Таким чином, жіноча, по суті, професія бухгалтера називається словом, яке викликає негативні емоції (уже не кажучи про те, що не має форми жіночого роду). Якщо додати ще й успадковане з радянських часів ставлення до цієї професії, а також не дуже симпатичний з тих самих часів збірний образ бухгалтера, першою емоцією від зустрічі зі словом буде таки негативна. Може, не випадково один наш знайомий бухгалтер-науковець називає себе на англійський манер доцентом кафедри екаунтингу (а не бухобліку) – звучить краще. А те, що приємно для вуха, легше "входить" у душу [218, 38–41].

Прихована емоційність наявна вже в самому звучанні слів. Звуковий зміст тексту – це проблема, яка об'єднує сьогодні філологів і математиків, психологів і художників, поетів і кібернетиків. Йдеться про пошуки гармонії між звучанням та значенням слова. На основі великого фактичного матеріалу із застосуванням складних методів і комп'ютерних обчислень дослідники доходять висновку, що в мові виразно виявляється тенденція до фонетичної вмотивованості (а відтак і дієвості) слова.

Вбудовані слова. Фоносемантичний аспект твору виявляється також у сприйманні (як правило, несвідомому чи невиразно свідомому) змісту так званих вбудованих (вкладених) слів.

Вбудовані слова містять натяк на вторинну семантику висловлювання і цим самим відображають і впливають на підсвідомість людини.

Вбудовані слова – це слова, що їх можна знайти всередині звичайних слів тексту; ті, які починаються в одному слові, розриваються пробілом або розділовим знаком і продовжуються в іншому, а закінчитися можуть і на третьому і на четвертому слові, наприклад:

"Веселей" (вес весел веселей еле лей елей сел).

"Задень гитару" (деньги, за деньги тару).

Повторювання слів: якщо повторювати слово "атом", воно може звучати як "атома", "мат", "матом", "ома", "тома", "томатом".

Перевертні – слова, які мають зміст, навіть якщо вони прочитані у зворотному порядку. Можливе ефективне застосування в рекламі (написи на вітринах, що їх видно з двох боків, у відеороликах).

Вбудовані слова можна використати щоб:

• викликати позитивні емоції;

• викликати негативні емоції;

• змістити увагу зі змісту висловлювання на його словесне оформлення (відволікти від змісту);

• викликати асоціації з певними предметами і явищами.

У Росії розроблено комплекс комп'ютерних програм "Пси Офис" для пошуку прихованого смислу, підтексту (можливо, й не усвідомленого автором) і для створення фраз, які містять вбудовані команди, прихований для свідомості текст.