3.Особливості якісної інтерпретації гравіметричних досліджень для ізометричних та видовжених аномалій.

Якісна інтерпретація полягає в аналізі особливостей аномального

поля. Основа методу якісної інтерпретації - метод аналогій. Дані

гравірозвідки порівнюють з даними інших геофізичних методів, бурінням, а також з даними гравірозвідки на вже вивчених територіях.

За результатами якісної інтерпретації складають схему розподілу

аномалій для тектонічного районування території.

У розподілі аномалій сили тяжіння на поверхні Землі виявляється

наступна закономірність. У районах з сильно піднятим над рівнем моря рельєфом аномалії мають великі негативні значення (до -400 мГал). У рівнинних районах, де відмітки рельєфу не сильно відрізняються від рівня моря, аномалії коливаються біля нуля(± 100 мГал). На акваторіях морів і океанів аномалії, як правило, позитивні. У районах глибоководних океанічних западин аномалії досягають значень +400 мГал.

Причина такої закономірності в наступному. Райони, де породи верхньої мантії залягають найбільш близько до поверхні, спостерігаються великі позитивні аномалії, і навпаки, там, де верхня мантія занурена на велику глибину, аномалії мають найбільші негативні значення.

Аномалії сили тяжіння прийнято поділяти поділяти на регіональні та

локальні. До регіональних аномалій відносяться такі, розміри яких

перевищують 1000 кв. км. Локальні аномалії мають розміри від частці кв. км. додекількох сотень.

✔ Регіональні аномалії пов'язані, як правило, з великими прогинами і підняттями земної кори, а також з петрографічними неоднорідностями в блоках кристалічного фундаменту.

✔ Локальні аномалії часто пов'язані з з локальними структурами в осадовому чохлі і зонами тектонічних порушень.

Гравітаційні щаблі - це витягнуті зони великих градієнтів гравітаційного

поля. Вони пов'язані, як правило, з ділянками швидкого занурення порід з великою надлишковою щільністю, або контактів порід з різною щільністю.

У процесі якісної інтерпретації аналізують загальний характер аномального поля, його індивідуальні особливості: знак і ступінь диференційованості, наявність регіональних і локальних аномалій, їх розміри, форму, простягання, інтенсивність і т.д.

Білет 7

1. Густина осадочних гірських порід. Основні фактори, що її визначають.

Мінеральна густина осадових порід змінюється в достатньо широких межах (табл.5).

Зазвичай найвищі її значення характерні для нормально-уламкових порід, а мінімальні – для евапоритів і каустобіолітів.

В загальному випадку найвищою є густина твердої фази карбонатних порід (_т вапняків змінюється переважно від 2710 до 2740 кг/м³, а доломітів - від 2800 до 2900 кг/м³).

Дещо нижча густина твердої фази піщаних, алевритових і глинистих порід, значення якої можуть знижуватись до 2200 кг/м³. Водночас, наявність домішок мінералів з високою густиною (гранат, циркон, рутил, ільменіт, каситерит, магнетит, слюди, пірит, сидерит, шамозит тощо) може призвести до значного зростання густини твердої фази порід, яка в окремих випадках може навіть перевищувати 3500 кг/м³.

Найнижчі значення густини твердої фази встановлені для графіту і вугілля (_т=1250‑2270 кг/м³), при цьому низькі значення цього параметру відповідають чистому вугіллю з мінімальною кількістю домішок.

Об’ємна густина осадових порід змінюється в діапазоні 1200-3000 кг/м³ і набагато сильніше ніж в інших породах залежить від пористості, а також від густини рідинної та газової фаз.

Вплив цих чинників на осадові породи різного генезису відмінний – для уламкових порід визначальну роль відіграють гранулометричний склад, спосіб сполучення зерен і характер цементації.

Однотипні осадові утворення різних рівнів глибинності можуть суттєво відрізнятися за густиною.

Найбільшого ущільнення зазнають пластичні глинисті породи, а найменшого – пісковики з жорстким кварцовим і карбонатним цементом.

Зростанню густини сприяють також утворення гематитового, сидеритового, піритового цементу, процеси дегідратації водовмісних мінералів.

Знання густинних властивостей є необхідним не тільки для планування і інтерпретації геофізичних досліджень, а й для побудови петрогустинних моделей земної кори, мантії та Землі в цілому, моделювання геологічних процесів, підрахунку запасів корисних копалин тощо.