8. Неоавстрійська школа неолібеалізму.

Мізес. «Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз», «Основи економічної науки».

1. Ринкова економіка є єдиною формою організації, що гарантує свободу особи як в економічному так і в політичному плані.

2. Капіталізм не може ґрунтуватись на рівності результатів і можливостей.

3. Критикує будь-яку форму державного втручання в економіку.

4. Критикує соціалізм.

Хайєк. Ціни і виробництво, Дорога до рабства, Право, законодавство і свобода.

1. Вчення про спонтанний характер ринкового порядку.

2. Захищав право максимальної свободи людини як основи спонтанного економічного порядку.

3. Заперечував будь-яке втручання держави в економічне життя суспільства.

4. Негативно ставився до МЕ аналізу, визнаючи лише мікроекономічний рівень досліджень.

5. Критикував кейнсіанську концепцію ефективного попиту, яка не розглядала проблему співвідношення структури попиту і пропозиції.

6. Вважав необґрунтованим кейнсіанське пояснення причин безробіття.

7. Критикував кейнсіанську концепцію «керованих грошей», яка використовувала помірну інфляцію для боротьби з безробіттям.

8. Чікагська школа, характеристика монетаризму.

Ідеї, що розроблювалися і концептуально оформлювалися чиказькою школою, одержали назву монетаризму.

Основним її представником є Мілтон Фрідмен. “Монетарна історія США, 1867 – 1960рр.”

Монетаристи – прихильники системи вільного підприємництва. Ринкову систему вони характеризують як стійку та соморегулюючу.

Порушення рівноваги – кризи - на думку монетаристів, є результатом не дії об’єктивних економічних законів, а наслідком втручання держави в нормальний розвиток процесу відтворення.

М. Фрідмен розробив монетарну модель циклу і національного доходу. Згідно з його теорією державне втручання повинне обмежуватися грошової сферою, а монетарна політика покликана створювати сприятливі умови для економічної активності.

1. Гроші є основним елементом, що визначає рух і весь розвиток виробництва і зростання національного доходу.

2. Попит на гроші має стійку тенденцію до росту, оскільки він визначається схильністю індивідів до заощаджень. Для досягнення стійкого економічного росту необхідно забезпечити постійне зростання грошей в обігу.

3. Пропозиція грошей характеризується не стабільністю, внаслідок неправильної політики грошово-кредитних інститутів. Таким чином спостерігається стабільний попит і нестабільна пропозиція грошей.

4. Розрив між грошовим попитом і пропозицією викликає циклічні коливання у відтворюючому процесі, однак на думку монетаристів вони носять короткостроковий характер.

Функції держави повинні бути обмежені регулюванням грошової маси в обігу.

Грошова політика повинна бути спрямована на досягнення відповідності між попитом на гроші та їх пропозицією, виходячи з цього слід встановити певний відсоток приросту грошей в обігу, який має відповідати середньому темпу росту національного доходу.

На думку монетаристів в кредитно-грошовій сфері необхідно підтримувати стабільні умови, за яких підприємці могли б спокійно займатися своїми справами. За цієї причини темпи приросту грошової маси повинні бути постійними – 3 - 4% на рік. Таким шляхом буде досягатися повна збалансованість між приростом продукції та послуг і приростом кількості грошей в обігу, усунені основні кризові процеси сучасного ринкового господарства.