
- •Метод і основні принципи теорії граничної корисності.
- •Австрійська школа і започаткування маржиналізму.
- •Кембриджська школа і започаткування неокласицизму.
- •Американська школа, теорія виробництва і розподілу Дж.Б.Кларка.
- •7. В. Леонтьєв та його квадратні або шахматні таблиці.
- •Математична школа, економічні погляди л.Вальраса, в.Паретто, і.С.Джевонса.
- •Економетрика, її принципи, метод і головні представники.
- •Історичні умови виникнення, метод і соціальний зміст кейнсіанства.
- •Теорія ефективного попиту та макроекономічна модель Дж.М.Кейнса.
- •Неокейнсіанська теорія макроекономічної динаміки.
- •Неокейнсіанська теорія циклу.
- •Неокласичний синтез.
- •Ліве кейнсіанство.
- •Монетарне посткейнсіанство.
- •Історична обумовленість і загальна характеристика неолібералізму та його методологія.
- •Особливості неолібералізму у Франції.
- •Теорія соціального ринкового господарства.
- •Неоавстрійська школа неолібеалізму.
- •Чікагська школа, характеристика монетаризму.
- •Теорія раціональних очікувань.
- •Виникнення інституціоналізму, його ідейно-теоретичні основи та методологія.
- •Соціально-психологічний інституц.
- •Соціально-правовий інституціоналізм.
- •Емпіричний інституціоналізм.
- •Неоінституціоналізм.
- •Теорії трансформації капіталізму.
- •Теорії індустріального суспільства.
- •Теорія конвергенції та її ек. Суть.
- •Економічні погляди с. Л. Подолинського.
- •Економічні погляди Туган-Барановського.
- •Економічні погляди є.Є.Слуцького.
- •Метод і основні принципи теорії граничної корисності.
Неоавстрійська школа неолібеалізму.
Мізес. «Соціалізм: економічний і соціологічний аналіз», «Основи економічної науки».
Ринкова економіка є єдиною формою організації, що гарантує свободу особи як в економічному так і в політичному плані.
Капіталізм не може ґрунтуватись на рівності результатів і можливостей.
Критикує будь-яку форму державного втручання в економіку.
Критикує соціалізм.
Хайєк. Ціни і виробництво, Дорога до рабства, Право, законодавство і свобода.
Вчення про спонтанний характер ринкового порядку.
Захищав право максимальної свободи людини як основи спонтанного економічного порядку.
Заперечував будь-яке втручання держави в економічне життя суспільства.
Негативно ставився до МЕ аналізу, визнаючи лише мікроекономічний рівень досліджень.
Критикував кейнсіанську концепцію ефективного попиту, яка не розглядала проблему співвідношення структури попиту і пропозиції.
Вважав необґрунтованим кейнсіанське пояснення причин безробіття.
Критикував кейнсіанську концепцію «керованих грошей», яка використовувала помірну інфляцію для боротьби з безробіттям.
Чікагська школа, характеристика монетаризму.
Ідеї, що розроблювалися і концептуально оформлювалися чиказькою школою, одержали назву монетаризму.
Основним її представником є Мілтон Фрідмен. “Монетарна історія США, 1867 – 1960рр.”
Монетаристи – прихильники системи вільного підприємництва. Ринкову систему вони характеризують як стійку та соморегулюючу.
Порушення рівноваги – кризи - на думку монетаристів, є результатом не дії об’єктивних економічних законів, а наслідком втручання держави в нормальний розвиток процесу відтворення.
М. Фрідмен розробив монетарну модель циклу і національного доходу. Згідно з його теорією державне втручання повинне обмежуватися грошової сферою, а монетарна політика покликана створювати сприятливі умови для економічної активності.
Гроші є основним елементом, що визначає рух і весь розвиток виробництва і зростання національного доходу.
Попит на гроші має стійку тенденцію до росту, оскільки він визначається схильністю індивідів до заощаджень. Для досягнення стійкого економічного росту необхідно забезпечити постійне зростання грошей в обігу.
Пропозиція грошей характеризується не стабільністю, внаслідок неправильної політики грошово-кредитних інститутів. Таким чином спостерігається стабільний попит і нестабільна пропозиція грошей.
Розрив між грошовим попитом і пропозицією викликає циклічні коливання у відтворюючому процесі, однак на думку монетаристів вони носять короткостроковий характер.
Функції держави повинні бути обмежені регулюванням грошової маси в обігу.
Грошова політика повинна бути спрямована на досягнення відповідності між попитом на гроші та їх пропозицією, виходячи з цього слід встановити певний відсоток приросту грошей в обігу, який має відповідати середньому темпу росту національного доходу.
На думку монетаристів в кредитно-грошовій сфері необхідно підтримувати стабільні умови, за яких підприємці могли б спокійно займатися своїми справами. За цієї причини темпи приросту грошової маси повинні бути постійними – 3 - 4% на рік. Таким шляхом буде досягатися повна збалансованість між приростом продукції та послуг і приростом кількості грошей в обігу, усунені основні кризові процеси сучасного ринкового господарства.