- •2.Населення як демоекономычна категорія.
- •3.Відтворення населленя і його характеристика.
- •4.Трудові ресурси як соціально-економічна і статистична категорія
- •5.Економічно-активне і економічно неактивне населення.
- •6.Трудовий потенціал : сутність, показники, структура.
- •7.Формування та розвиток трудового потенціалу.
- •8.Поняття та сучасне розуміння сутності соц.-труд. Відносин
- •9.Сторони і суб’єкти соц.-труд. Відносин
- •10.Державна служба зайнятості , її роль у регулюванні ринку праці.
- •11.Пасивна і активна політика на ринку праці.
- •13. Форми і види зайнятості.
- •14.Державна політика зайнятості.
- •16.Безробіття: сутність, типи, соціально-економічні наслідки.
- •17. Показники, які характеризують рівень безробіття.
- •18. Сутність закона Оукена
- •19. Сутність соціального партнерства та його ролб у функціонуванні ринкової економіки.
- •20.Ринок праці як підсистема ринкової економіки.
- •21.Механізм функціонування ринку праці.
- •22.Сегментація ринку.
- •23,Сутність моніторингу соц.-труд сфери і його концептуальні положення.
- •24.Завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
- •25. Міжнародна організація праці (моп) у сучасному світі: цілі, завдання, структура.
- •26.Організація діяльності моп.
- •27.Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •28.Сутність , зміст, завдання і значення організації праці.
- •29. Принципи організації праці.
- •30.Основні напрями організації праці на підприємстві.
- •31.Організація праці на робочому місці.
- •32.Умови праці: сутність і значення, фактори їх формування.
- •33.Нормування праці як провідна складова її організації.
- •34.Класифікація витрат робочого часу.
- •35.Методи нормування праці.
- •36.Види норм праці
- •37.Методи дослідження трудових процесів.
- •38. Методи встановлення норм.
- •39.Сутність продуктивності і продуктивності праці.
- •40. Показники і методи виміру продуктивності праці.
- •41.Фактори продуктивності та їх класифікація.
- •42.Резерви зростання продуктивності праці.
- •43.Теоретико-методологічні аспекти ефективності праці.
- •44.Економічний аналіз у сфері праці.
- •45.Характеристика основних трудових показників. Їх аналіз.
- •46.Звітність показників з праці: статистична, оперативна.
- •47.Аудит у сфері праці.
- •48.Напрями, етапи і методи проведення аудиту.
- •49.Сутність, джерела та структура доходів населення.
- •50.Номінальні і реальні доходи.
- •51.Заробітна плата як соціально-економічна категорія ринкової економіки і основна форма доходів найманих працівників.
- •52.Організація зп, її принципи і елементи.
- •53.Характеристика елементів організації зп на підприємстві.
- •54.Тарифне нормування оплати праці.
- •55.Системи винагороди за працю.
- •56.Планування праці, його роль в управлінні людськими ресурсами.
- •57.Види планів з праці.
- •58.Методи планування трудових показників на рівні підприємства.
14.Державна політика зайнятості.
Державна полiтика зайнятостi передбачає розроблення програм сприяння зайнятостi. Цi програми можуть охоплювати як окремi категорii населення, передусiм маргiнальнi групи: молодь, жiнок, iнвалiдiв, так i специфiчнi випадки загрози безробiття, зумовленi економiчною або iншою ситуацiєю (демографiчним, полiтичним, стихiйним лихом тощо). У розвинутих краiнах бiльшiсть програм зайнятостi стосується певних категорiй населення, якi потребують пiдтримки й допомоги. Розрiзняють довгостроковi й короткостроковi (на один рiк) програми. Вони розробляються як на державному, так i на регiональному рiвнях. Метою державних i регiональних програм зайнятостi є сприяння зайнятостi населення, задоволення потреб громадян у працi. Спецiальнi галузевi програми зайнятостi населення призначенi для вирiшення на рiвнi окремих галузей i пiдприємств проблем прихованого безробiття, сприяння продуктивнiй зайнятостi працiвникiв i практичнiй реалiзацii диференцiйованого пiдходу до окремих пiдприємств з урахуванням державноi полiтики структурноi перебудови, санацii державних пiдприємств i заходiв державноi полiтики на ринку працi. Заходи щодо реалiзацii державноi полiтики зайнятостi на територiальному рiвнi ураховують необхiднiсть сприяння будь-яким формам розширення сфери прикладання працi, в тому числi створення нових робочих мiсць, забезпечення умов для розвитку пiдприємництва та працевлаштування незайнятого населення i безробiтних; забезпечення державних гарантiй для окремих категорiй населення; полiпшення системи професiйноi орiєнтацii, пiдготовки й перепiдготовки кадрiв; матерiальноi пiдтримки безробiтних та iхнiх сiмей; органiзацii громадських робiт тощо.
15.Активнi та пасивнi заходи регулювання зайнятостi населення Залежно вiд стану економiки та ринку працi передбачається здiйснення активних та пасивних заходiв регулювання зайнятостi. До активних заходiв належать: = створення додаткових i нових робочих мiсць шляхом реструктуризацii економiки, розвитку приватного бiзнесу, особливо малого й середнього, створення умов для iноземного iнвестування та для самозайнятостi населення тощо; = профорiєнтацiя, пiдготовка й перепiдготовка кадрiв; = органiзацiя громадських робiт; = посилення територiальноi та професiйноi мобiльностi робочоi сили; = розвиток служби зайнятостi тощо. До пасивних заходiв належать: виплата допомоги у зв'язку з безробiттям i надання допомоги членам сiмей, якi перебувають на утриманнi безробiтних. Для створення малих пiдприємств не потрiбно великого стартового капiталу. Водночас цi пiдприємства забезпечують роботою значну частку тимчасово незайнятих громадян. Система професiйного навчання безробiтних громадян i незайнятого населення має виконувати соцiальнi (опанування професii, спецiальностi як засобу захисту вiд безробiття) та економiчнi функцii (розвиток трудового потенцiалу суспiльства, вiдтворення робочоi сили необхiдноi квалiфiкацii). Ця система є одним iз ланцюгiв безперервного навчання, доповнюючи iснуючi системи професiйного навчання.