Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekonmika_pratsi_1.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
432.95 Кб
Скачать

40. Показники і методи виміру продуктивності праці.

Продуктивнiсть працi вимiрюється вiдношенням обсягу виробленоi продукцii до затрат працi (середньооблiковоi чисельностi персоналу). Залежно вiд прямого або оберненого вiдношення маємо два показники: виробiток i трудомiсткiсть. Виробiток — це кiлькiсть виробленоi продукцii за одиницю часу або кiлькiсть продукцii, яка припадає на одного середньооблiкового працiвника чи робiтника за рiк, квартал, мiсяць. Вiн вимiрюється вiдношенням кiлькостi виробленоi продукцii до величини робочого часу, витраченого на його виробництво: B=Q/T,де В — виробiток;Q обсяг виробленоi продукцii; Т — затрати робочого часу. Трудомiсткiсть — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукцii (тобто обернена величина виробiтку): Тр=T/Q,де Тр — трудомiсткiсть на одиницю продукцii. Методи вимiрювання продуктивностi працi (виробiтку) залежать вiд способу визначення обсягiв виробленоi продукцii. Розрiзняють натуральний, трудовий i вартiсний (грошовий) методи. Натуральний метод полягає в тому, що обсяг виробленоi продукцii i продуктивнiсть працi розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Має обмежене застосування, оскiльки пiдприємства i галузi випускають здебiльшого рiзнорiдну продукцiю. Окрiм цього, не враховує змiн обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязi продукцii (будiвництво, суднобудiвництво та iп.). Трудовий метод найчастiше використовується на робочих мiсцях, у бригадах, на виробничих дiльницях i в цехах, де обсяг виробленоi продукцii або виконаних робiт визначається в нормо-годинах. У сучасних умовах найпоширенiшим методом вимiрювання продуктивностi працi є вартiсний (грошовий), який грунтується на використаннi вартiсних показникiв обсягу продукцii

41.Фактори продуктивності та їх класифікація.

Зарубiжнi економiсти видiляють двi основнi групи факторiв продуктивностi: зовнiшнi (якi не контролюються), внутрiшнi (якi контролюються). Зовнiшнi фактори включають полiтичнi, соцiальнi й економiчнi аспекти розвитку суспiльства; урядовi рiшення та iнституцiйнi механiзми; наявнiсть фiнансiв, транспорту, комунiкацiй i сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого пiдприємства. Внутрiшнi фактори — це тi, якi перебувають в зонi контролю окремого пiдприємства i подiляються на «твердi» та «м'якi». «Твердi» (стiйкi, сталi) включають в себе вирiб ,технологiю та устаткування, сировину «М'якi» (змiннi) фактори включають якiсть робочоi сили, пiдвищення ефективностi ii використання за допомогою подальшого удосконалення мотивацii працi, полiпшення ii подiлу i кооперацii, участi всiх категорiй працiвникiв в управлiннi пiдприємством;органiзацiйнi системи i методи, стилi i методи управлiння Зовнiшнi фактори впливають на стратегiю дiяльностi пiдприємства i продуктивнiсть. Так, удосконалення урядом податковоi полiтики, законодавства про працю, соцiальноi iнфраструктури, полiтики цiн, забезпечення бiльш рацiонального порядку використання природних ресурсiв мотивують вiдповiднi рiшення на пiдприємствi щодо структурного: органiзацiйно-технологiчного його функцiонування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]