32.Умови праці: сутність і значення, фактори їх формування.

Умови працi (УП)-це сукупнiсть взаeмопов’яз. Виробнич.,санiт-гiгieн,психофiзiолог,естетичн. I соц. факторiв конкретноi працi ,обумовлених рiвнем розвитку продуктивн. сил сусп-ва,якi визначають стан виробнич. Середовища та впливають на здоров’я i працездатнiсть людини.Видiл. 4 фази працездатностi в процесi одного труд. циклу(дня,змiни): -пристос-ня до працi (час,протягом якого людина адаптується до майб. умов працi) -стiйка працездатнiсть(найвища якiсть працi при оптим. рiвнях функц-ня фiзiолог. систем органiзму) -субкомпетенцiя(початок розвитку втоми,якiсть працi ще зберiгається,але лише за рах. перенапруження вiдповiдн. функцiй органiзму ) -втома (зниження якостi роботи за подальшого погiрш. функцiонального стану людини ) Наступною фазою життєдiяльн-тi людини повинна бути фаза вiдновлення працездатностi(вiдпочинку)

Умови працi — це сукупнiсть взаємозв'язаних виробничих, санiтарно-гiгiєнiчних, психофiзiологiчних, естетичних i соцiальних факторiв конкретноi працi, обумовлених рiвнем розвитку продуктивних сил суспiльства, якi визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я i працездатнiсть людини Вiдповiдно до рекомендацiй МОП визначають такi основнi фактори виробничого середовища, що впливають на працездатнiсть людини в процесi виробництва: фiзичне зусилля, нервове напруження, робоче положення, монотоннiсть роботи, температура, вологiсть, забруднення повiтря, виробничий шум, вiбрацiя, обертання, поштовхи, освiтленiсть у робочiй зонi. Фактори виробничого середовища мають психологiчнi i фiзiологiчнi межi. Психологiчна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих вiдчуття дискомфорту. Фiзiологiчна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи. Кожний iз цих факторiв виробничого середовища дiє вiдокремлено, i його вплив ураховується окремо пiд час атестацii i паспортизацii робочого мiсця.

33.Нормування праці як провідна складова її організації.

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi. Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно є важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'ємною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин. Норми працi є основою системи планування роботи пiдприємства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо. Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою має бути ii якiсть. Норми працi є основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей. Норми працi на пiдприємствi можуть використовуватися для визначення трудомiсткостi окремих видiв продукцii i вiдповiдних затрат працi для виконання виробничоi програми. Отже, нормування працi є засобом визначення як мiри працi для виконання тiєi чи iншоi конкретноi роботи, так i мiри винагороди за працю залежно вiд ii кiлькостi та якостi. В умовах розвитку ринкових вiдносин, поглиблення економiчноi самостiйностi пiдприємств нормування працi набуває великого значення як засiб скорочення затрат живоi працi, зниження собiвартостi продукцii, пiдвищення продуктивностi працi тощо.