27.Механізм нормотворчої діяльності моп.

Для досягнення своiх основних цiлей та задач МОП розробляє мiжнароднi програми, направленi на покращення умов працi та життя працiвникiв, пiдвищення можливостей зайнятостi та пiдтримку основних прав людини, вдосконалення загальноi та професiйноi освiти та iнше. Основою для здiйснення такоi полiтики є мiжнароднi трудовi норми. Весь процес нормотворчоi дiяльностi МОП вiд розробки, прийняття норм до контроля за iх використанням та поширенням обумовлений принципом три партiйностi, суть якого полягає у постiйному пошуку згоди мiж органами державноi влади, роботодавцями та працiвниками. Створення мiжнародних трудових норм (конвенцiй та рекомендацiй) починається iз вибору теми та включення питання про ii вироблення у порядок денний Мiжнародноi конференцii працi. У бiльшостi випадкiв питання розробки та прийняття норм проходить двократних розгляд, тобто обговорюється на двох послiдовних сесiя Конференцii. Пiсля розгляду попередньоi доповiдi урядами держав готується доповiдь для першого обговорення на Конференцii на пленарному засiданнi або в комiтетi. Виробленi проекти конвенцiй та рекомендацiй знову розглядаються урядами, та на основi вiдповiдей готується остаточна доповiдь, яка включає текст конвенцiй та рекомендацiй. Пiсля розгляду комiтетом, вони обговорюються Конференцiєю. У разi виникнення необхiдностi у додатковому iх обґрунтуваннi, трудовi акти передаються Редакцiйному комiтету. Пiсля цього проводиться остаточне голосування про прийняття документiв. Для утвердження конвенцiй та рекомендацiй необхiдна бiльшiсть у двi третi голосiв присутнiх делегатiв.

28.Сутність , зміст, завдання і значення організації праці.

Органiзацiя працi— це спосiб поєднання безпосереднiх виробникiв iз засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кiнцевих соцiально-економiчних результатiв. Органiзацiя працi є об’єктивною необхiднiстю i невiд'ємною складовою трудовоi дiяльностi людини. Вона має сприяти вдосконаленню всiх процесiв працi, виробничих структур для досягнення найвищоi ефективностi суспiльного виробництва. В умовах ринковоi економiки на всiх рiвнях управлiння можна видiлити економiчнi та соцiально-психологiчнi завдання щодо полiпшення органiзацii працi. Економiчнi завдання передбачають досягнення максимальноi економii живоi та уречевленоi працi, пiдвищення продуктивностi, зниження витрат у процесi виробництва продукцii i надання послуг належноi якостi. Соцiально-психологiчнi завдання передбачають створення таких умов працi, якi б забезпечували високий рiвень працездатностi зайнятих у виробництвi. Крiм того, працiвники мають одержувати задоволення вiд роботи, яку виконують. Вперше наукова теорiя працi знайшла вiдображення в тейлоризмi (понад 100 рокiв тому), i подальший ii розвиток полягав у переходi до концепцiй «збагачення працi», «автономних груп», «гуманiзацii працi», якi потiм продовжили свiй розвиток у складi бiльш широких економiко-соцiологiчних i полiтико-iдеологiчних теорiй «демократii в промисловостi», «соцiальноi iнтеграцii» та iн.