
- •2.Населення як демоекономычна категорія.
- •3.Відтворення населленя і його характеристика.
- •4.Трудові ресурси як соціально-економічна і статистична категорія
- •5.Економічно-активне і економічно неактивне населення.
- •6.Трудовий потенціал : сутність, показники, структура.
- •7.Формування та розвиток трудового потенціалу.
- •8.Поняття та сучасне розуміння сутності соц.-труд. Відносин
- •9.Сторони і суб’єкти соц.-труд. Відносин
- •10.Державна служба зайнятості , її роль у регулюванні ринку праці.
- •11.Пасивна і активна політика на ринку праці.
- •13. Форми і види зайнятості.
- •14.Державна політика зайнятості.
- •16.Безробіття: сутність, типи, соціально-економічні наслідки.
- •17. Показники, які характеризують рівень безробіття.
- •18. Сутність закона Оукена
- •19. Сутність соціального партнерства та його ролб у функціонуванні ринкової економіки.
- •20.Ринок праці як підсистема ринкової економіки.
- •21.Механізм функціонування ринку праці.
- •22.Сегментація ринку.
- •23,Сутність моніторингу соц.-труд сфери і його концептуальні положення.
- •24.Завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
- •25. Міжнародна організація праці (моп) у сучасному світі: цілі, завдання, структура.
- •26.Організація діяльності моп.
- •27.Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •28.Сутність , зміст, завдання і значення організації праці.
- •29. Принципи організації праці.
- •30.Основні напрями організації праці на підприємстві.
- •31.Організація праці на робочому місці.
- •32.Умови праці: сутність і значення, фактори їх формування.
- •33.Нормування праці як провідна складова її організації.
- •34.Класифікація витрат робочого часу.
- •35.Методи нормування праці.
- •36.Види норм праці
- •37.Методи дослідження трудових процесів.
- •38. Методи встановлення норм.
- •39.Сутність продуктивності і продуктивності праці.
- •40. Показники і методи виміру продуктивності праці.
- •41.Фактори продуктивності та їх класифікація.
- •42.Резерви зростання продуктивності праці.
- •43.Теоретико-методологічні аспекти ефективності праці.
- •44.Економічний аналіз у сфері праці.
- •45.Характеристика основних трудових показників. Їх аналіз.
- •46.Звітність показників з праці: статистична, оперативна.
- •47.Аудит у сфері праці.
- •48.Напрями, етапи і методи проведення аудиту.
- •49.Сутність, джерела та структура доходів населення.
- •50.Номінальні і реальні доходи.
- •51.Заробітна плата як соціально-економічна категорія ринкової економіки і основна форма доходів найманих працівників.
- •52.Організація зп, її принципи і елементи.
- •53.Характеристика елементів організації зп на підприємстві.
- •54.Тарифне нормування оплати праці.
- •55.Системи винагороди за працю.
- •56.Планування праці, його роль в управлінні людськими ресурсами.
- •57.Види планів з праці.
- •58.Методи планування трудових показників на рівні підприємства.
2.Населення як демоекономычна категорія.
Людські ресурси – це специфічні та найважливіші з усіх видів економічних ресурсів. Як чинник економічного розвитку, людські ресурси – це працівники, що мають певні професійні знання, вміння та навички для реалізації їх у трудовому процесі. Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал, людський капітал. Природною основою розвитку суспільства є народонаселення як сукупність людей, що проживають в межах певної території: країни або її частини, групи країн, всього світу. Роль його полягає в тому, що воно виступає виробником і споживачем матеріальних і культурних благ та послуг, і тим самим обумовлює розвиток суспільства. Населення – це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі життя. Це процес постійного відтворення поколінь людей внаслідок взаємодії народження та смертності. Населення разом із природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Розвиток народного господарства країни можливий лише за наявності певної чисельності населення, яке здійснює трудову діяльність. Взаємозв’язок та взаємодія між населенням і розвитком господарства – процес історичний, оскільки людина, з одного боку, – активна продуктивна сила, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого – вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює можливості економічного розвитку країни. Зайнята в суспільному виробництві частина населення є найбільш продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина – на розвиток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності позначаються як на споживчому, так і на структурному рівнях. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Тому економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит. Чисельність і динаміка населення, його головні вікові групи (до-працездатного, працездатного й після працездатного віку) впливають на абсолютну величину й структуру фондів нагромадження та споживання. Наприклад, від чисельності й питомої ваги населення, молодшого за працездатний вік, залежать масштаби формування нових робочих місць для тих, хто входить у працездатний вік, а також будівництво об’єктів системи освіти, охорони здоров’я, дитячих закладів, житлового фонду. Найбільш суттєвий вплив на розвиток економіки мають характер і темпи зростання (зменшення) населення, зміна рівнів народжуваності та смертності, статево-вікова, освітня, професійно-кваліфікаційна структури населення, міграції та розміщення його на території країни.