Темы докладов на семинар

1. Особенности современного экономического развития США, Западной Европы, Японии.

2. Социально-экономические проблемы развивающихся стран.

3. Глобализация в мировой экономике и ее последствия.сценарии и прогнозы мирового экономического развития.

4. Міжнародні транснаціональні корпорації та їх значення у формуванні світової економіки.

5. Новые индустриальные страны: причины экономического взлёта. Четвертый центр мирового экономического развития.

Дополнительная литература

1. Арзаканян м.Ц. Политическая история Франции XX века. – м.: Издательство «Высшая школа», 2003.

2. Крюкова, І. О. Ціннісний вимір неоінституціоналізму / І. О. Крюкова // Несторенко, А. Современное состояние и основне проблемы институционально-эволюционной теории / А. Нестеренко // Вопросы экономики. – 1997. – № 3. – С. 42–57.

3. Лазарович М.В. Економічна історія: Навчальний посібник / М.В. Лазарович. — К.: Знання, 2008. — 431 с.

4. Литтлвуд Й. История Франции / Й. Литтлвуд; пер. с англ. А. А. Бряндинской. — М.: ACT: Астрель, 2008. — 224 с.

5. Сіроштан М.А. Історія еконо­мічних вчень. Навчальний посібник \ Григорян Г.М., Сіроштан М.А., Українська Л.О. та ін. — Харків: Вид. ХДЕУ, 2001.

6. Шевченко О. О. Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 280 с.

Слайд

Тема 12. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці.

Слайд

1. Економічні експерименти більшовиків в Україні: «воєнний комунізм» та НЕП.

2. Сталінська індустріалізація в Україні: хід, особливості та наслідки.

3. Повоєнна відбудова економіки України та її господарський розвиток в 50-60-ті рр. ХХ ст.

4. Причини та форми застійних явищ. Наростання кризи в радянській економіці в 70-80 р.р.

5. Розвиток радянської економічної думки в Україні.

Слайд

«Воєнний комунізм» — це модель державного регулювання економіки в Україні у 1918-1920 рр. її складовими є: введення продовольчої диктатури (хлібна монополія держави і тверді ціни, продзагони тощо); націоналізація підприємств; централізація розподілу сировини і готової продукції; заборона свободи торгівлі, згортання грошового обігу, запровадження карткової системи розподілу продуктів; мілітаризація народного господарства, встановлення державного контролю за виробництвом, запровадження загальної трудової повинності; введення продовольчої розкладки на хліб, а потім і на інші продукти сільського господарства.

Слайд

У 1921-1922 рр. сформувалася непівська модель організації суспільства — шлях до соціалізму через державний капіталізм, а саме через мінімальний зв’язок зі світовою економікою у зовнішній торгівлі, державну власність; госпрозрахунок; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку; гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі.

Слайд

З переходом до непу повсюди почала відроджуватися кооперація. Держава перейшла до нових форм господарських відносин — оренди. замість надцентралізованих главків, що гальмували неп, запроваджено трести, які стали основними ланками управління державною промисловістю. Пізніше виникла нова форма організації виробництва — синдикати, які виконували функції торговельно-розподільчого апарату трестів з реалізації продукції і постачання підприємств сировиною. Було скасовано трудову повинність, вводилась відрядна оплата праці (1922 р.). Натуральний податок був замінений грошовим.

Слайд

Усе це дало змогу до 1925 р. досягти основних довоєнних показників економічного розвитку. Взаємодія плановості та розвиток ринкових відносин забезпечували динамічну рівновагу в господарській системі.

Слайд

На початку 1930-х років було поставлено завдання перетворення СРСР з країни, що ввозить устаткування, на країну, що його вивозить.

Слайд

Одним з головних джерел індустріалізації став перерозподіл доходів населення різними каналами: 1) податки з населення; 2) внутрішні державні позики, що розміщувалися і серед міського, і серед сільського населення; 3) грошова емісія; 4) податкова реформа 1930 р., що сприяла перерозподілу коштів із легкої промисловості у важку. Оскільки бюджетних коштів бракувало, були залучені додаткові джерела: 1) продаж на зарубіжних ринках (часто за безцінь) унікальних художніх цінностей, що зберігалися в музеях країни; 2) створені в усіх великих містах магазини Торгсину (формально для торгівлі з іноземцями, а фактично для викачування у громадян залишків золота і коштовностей); 3) подальший зерновий експорт.

Слайд

У першій п’ятирічці змінювалася галузева структура промислового виробництва — форсованими темпами розвивалися галузі важкої індустрії, створювалися нові центри її розвитку. У другій і третій п’ятирічках продовжувалася політика «соціалістичної» індустріалізації. Народне господарство усі ці роки відрізняла значна диспропорційність галузевого розвитку. Від середніх темпів народногосподарського розвитку істотно відставали галузі групи «Б», будівництво електростанцій та залізниць. На цьому тлі швидким зростанням темпів розвитку вирізнялося лише військове виробництво.

Слайд

Другим головним напрямом сталінської економічної політики 1930-х років була колективізація сільського господарства. Якщо, у 1920-х роках існувало три форми колективних господарств, що різнилися за ступенем усуспільнення: 1) комуни із повним усуспільненням матеріальних умов виробництва і побуту; 2) сільськогосподарські артілі із усуспільненням основних матеріальних ресурсів і збереженням особистого підсобного господарства; 3) товариства зі спільного обробітку землі (ТОЗ), то внаслідок колективізації основною формою стали артілі, які стали називати колгоспами. У 1937 р. в колгоспи України об’єдналося 96,1% селянських господарств та 99,7% посівних площ.

Слайд

Одночасно із колективізацією тривав процес розкуркулення, в результаті якого у селян вилучали майно, землю, а їх самих висилали в далекі необжиті місця, на лісозаготівлі та в табори, позбавляючи всіх політичних і громадянських прав.

Слайд

Друга світова війна завдала колосальних збитків народному господарству СРСР. У 1945 р. промисловість визволених від фашистської окупації районів виробляла лише 30% довоєнної продукції (в Україні 26% довоєнного рівня), сільське господарство – 60%. З метою подолання повоєнної розрухи радянським урядом ставка робилася на відновлення роботи важкої індустрії, на економію та накопичення фінансів і ресурсів за рахунок сільського господарства, легкої промисловості. У 1948 р. обсяг промислового виробництва в СРСР досяг довоєнного рівня.

Слайд

Таким чином, політичне і господарське керівництво СРСР у післявоєнні роки обрало складний і ресурсомісткий варіант відбудови та розвитку радянської економіки. Він передбачав не тільки розвиток з опорою на власні сили, а й був обмежений курсом на максимальне форсування важкої промисловості і ВПК за рахунок використання села як донора, стримання життєвого рівня населення, гальмування розвитку соціальної сфери, легкої і харчової промисловості.

Слайд

Основні напрямки економічної політики М. Хрущова

1) у сільському господарстві: зниження сільськогосподарського податку, списання заборгованості за податками за попередні роки, збільшення розмірів присадибних ділянок, примусове запровадження посівів кукурудзи, хімізація землеробства. В результаті у середині 1950-х рр. сільське господарство вперше за довгі роки стало рентабельним, доходи колгоспників значно зросли й надалі зростали до 1957-1958 років;

2) у промисловості: у 1951-1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, а в 1959-1965 рр. — на 8,8 %;

3) у 1961 р. було проведено грошову реформу: масштаби цін було підвищено у 10 разів, у зв’язку з чим було випущено нові гроші;

4) соціальні зміни в житті радянських людей: скорочено тривалість робочого тижня (із 48 до 46 годин), розвиток житлового будівництва.

Слайд

«Косигінська» реформа (1965 р.)

Реформа названа «косигінською» за ім’ям одного з її ініціаторів, голови Ради міністрів СРСР О. М. Косигіна. Вона була спрямована на пошук оптимального поєднання централізованого керівництва економікою з оперативно-господарською самостійністю підприємств.

Сутність косигінської реформи:

1) ліквідація раднаргоспів і повернення до галузевого принципу управління;

2) скорочення кількості обов’язкових директивних планових завдань;

3) обмеження централізованого («безкоштовного») фінансування капітальних вкладень, довготермінового кредитування;

4) підвищення закупівельних цін із таким розрахунком, щоб довести їх до рівня, за якого колгоспи та радгоспи не зазнавали б збитків від продажу продукції державі;

5) збільшення державних асигнувань на підвищення технічного рівня сільського господарства, на виробництво сільськогосподарських машин та добрив.

Слайд

Починаючи з 1970-х років темпи економічного зростання почали знижуватися. Основна частина промислового потенціалу припадала на важку індустрію, що призвело до вичерпання природних ресурсів. Темпи зростання промисловості почали спадати зі скороченням екстенсивних факторів – виснаженням природних ресурсів і зменшен-ням народжуваності.

Слайд

Першим кроком до кардинальних змін у радянській економіці можна вважати квітневий (1985 р.) пленум ЦК КПРС, на якому нове керівництво країни, очолюване М. Горбачовим, проголосило курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни, що мав базуватися на прискоренні науково-технічного прогресу, технічній реконструкції народного господарства на основі новітніх досягнень науки та техніки, модернізації машинобудування, а на цій основі – й усього народного господарства, а також активізації «людського фактора».

Слайд

У 1987 р. було ухвалено закон «Про державне підприємство», згідно з яким підприємства набували права самостійно планувати свою діяльність, базую-чись на рекомендованих, а не директивних завданнях, на контрактах із постачальниками та споживачами та державних замовленнях.

Слайд

Первый этап охватывает 20-30-е гг. Характерной особенностью этого времени был плюрализм: проходили многочисленные теоретические дискуссии по поводу моделирования нового общества, определения главных принципов его построения, форм и методов его исследования.

Слайд

А.В. Чаянов.

Главным предметом исследований ученого было семейно-трудовое крестьянское хозяйство. Чаянов сделал вывод о том, что крестьянское хозяйство отличается от фермерского: крестьянскую семью интересует не рентабельность производства, а рост валового дохода, обеспечение равномерной занятости для всех членов семьи.

Слайд

С теорией крестьянского хозяйства связана у Чаянова и теория кооперации. По его мнению, предпосылок для развития фермерских хозяйств американского типа в СССР нет. Поэтому оптимальным было бы сочетание отдельных крестьянских хозяйств с крупными хозяйствами кооперативного типа. Чаянов считал, что кооперация способна соединить различные виды и формы деятельности, формируемых по вертикали «от поля к рынку».

Слайд

Н. Кондратьев разделял взгляды партии эсеров, основанных на общинных трудовых воззрениях, взгляде на землю как на общее достояние всех трудящихся. Представители этой партии (В.М.Чернов, П.П.Маслов, С.С.Зак и др.) настаивали на социализации земли, т.е. изъятии ее из частной собственности отдельных лиц и передаче в общественное владение и распоряжение демократически организованных общин на началах уравнительного использования. Кондратьев также стоит за перевод всех земель в положение общенародного достояния, в трудовое пользование народа.

Слайд

«Теория длинных волн Кондратьева»

(самостоятельно)

Слайд

В. Ульянов (Ленин)

Получила развитие модель государственного социализма, в которой все граждане превращаются в служащих по найму у государства, становясь рабочими одного всенародного государственного «синдиката».

Слайд

Л.Троцкий

«Концепция милитаризации труда»: создание системы принудительного труда, казарменной организации общества. Производство организовывалось по военному образцу, где вопрос трудовой дисциплины решался по законам военного времени, а высшие государственные органы принимают решения по всем хозяйственным и политическим вопросам.

Слайд

Л. Канторович

Разработка теории оптимального использования ресурсов

Слайд

С. Струмилін

Вказував, що свавільне втручання в якусь ланку економічного організму призводить до негайного розладу всієї системи. Він справедливо зазначає, що більшість негараздів у сільському господарстві пояснюється надто високими цінами на промислові товари, нещадно критикує кредитну політику Держбанку, указуючи, що його діяльність розбалансовує економіку, призводить до криз, стимулює інфляцію.

Слайд

Второй этап охватывает 30-40-е гг. Характерной особенностью этого периода становится полная идеологизация, схоластичность. Из науки полностью исчезает альтернативность суждений.

Основные представители - А. Челинцев, Е. Слуцкий, В. Леонтьев, Н. Вавилов, В. Вернадский.

Слайд

Третий этап охватывает 50-60-е гг. В это время происходит формирование политэкономии социализма, как науки, которая служит идеологии. В начале 60-х гг. в рамках экономической науки началось формирование нового направления — «критика буржуазных экономических теорий».

Слайд

Учебник по политической экономии, который увидел свет в 1954 году. Его авторы взяли за основу «теорию советского хозяйства», которая имеет особую методологию, отличающуюся от политической экономии капитализма. Авторы учебника отразили тезис Сталина о социалистической собственности как основе производственных отношений социализма. Из собственности должны были вытекать все другие качественные характеристики социалистической экономической системы.

Слайд

Е. Либерман

Главная публикация — «План, прибыль и премия» («Правда» от 9 сентября 1962 г.). Автор считал, что необходима такая система планирования и оценки работы предприятий, которая бы стимулировала заинтересованность в наиболее высоких плановых задачах, во внедрении новой техники, улучшении качества продукции, в наибольшей эффективности производства.

Слайд

Четвертый этап охватывает 70-80-е гг. В этот период происходит упадок политэкономии, который в первую очередь был обусловлен ухудшением экономической ситуации в стране. В экономической литературе начинают формироваться основы новой концепции хозяйствования, рассматривается возможность трансформации социалистической экономики в рыночную.

Слайд

В целом развитие экономической теории в Украине не отличается от соответствующего процесса в России, но на отдельных этапах имело свои особенности, например, попытки решения украинскими экономистами аграрного вопроса.

Слайд