Темы докладов на семинар

1. Ф. Хайєк: філософія економічної свободи.

2. Теорія економічних порядків В.Ойкена.

3. Крива Лаффера.

Слайд

Дополнительная литература

1. Автономов, В. Немецкая экономическая мисль и феномен Ойкена / В. Автономов // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 8. – С. 94–100.

2. Дерев’янкін, Т. І. Інституціоналізація економічної історії (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) / І. Т. Дерев’янкін, В. П. Мельник // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8. – С. 17–33.

3. Історія економічних вчень: Навчальний посібник / За ред. В. В. Кириленка. – Тернопіль: „Економічна думка”, 2007. – 233 с.

4. Осадчая, И. Эволюция макроэкономической теории после Кейнса / И. Осадчая // Вопросы экономики. – 2006. – № 5. – С. 5–18.

5. Осадчая, И. Кейнсианство сегодня / И. Осадчая // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. – № 8. – С. 5–18.

6. Довбенко, М. Теорія раціональних очікувань / М. Довбенко // Економіка України. – 2008. – № 6. – С. 88–93.

7. Моисеев, С. Неизвестный Фридмен: вклад великого монетариста в развал Бреттон-Вудса / С. Моисеев // Вопросы экономики. – 2005. – № 3. – С. 83–98.

8. Пустовійт, Р. Порівняльний аналіз неоінституціональної та неокласичної теорій [Текст] / Р. Пустовійт // Економіка України. – 2005. – № 4. – С. 54–59.

9. Шевченко О. О. Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 280 с.

Слайд

Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.)

Слайд

1. Динамика и структурные изменения мировой экономики в конце ХХ-начала ХХ вв.

2. Экономические успехи новых индустриальных стран и сценарии мирового экономического развития.

3. Еволюція ринкової економічної теорії на сучасному етапі: різноманіття та тенденції.

Слайд

Изменения в международных отношениях конца – начала в.:

1) конец «холодной войны», распад СССР;

2) формирование новой системы международных отношений, основанная на биполярности;

3) глобализация;

4) усиление роли информационных и компьютерных технологий, в частности Интернета;

5) формирование новых экономических и финансовых центров: США, Япония и Европейским союзом (наиболее динамично развивается экономика Германии).

Слайд

Японія є економічним лідером Південно-Східної Азії. В Японії сформувались фінансово-промислові групи «Міцуї», «Міцубісі», «Сумітомо», основними рисами яких були: існування чіткого поділу праці всередині кожної групи; фінансування та інвестування підприємств власним банком групи; реалізація (збут) продукції підприємств на власні торговельні компанії групи. Японія добре відома в усьому світі як країна з розвиненою економікою та ефективним державним управлінням.

Слайд

У США до початку 1990-х років здійснювався перехід до консервативної моделі економічного зростання, яка доповнила неокейнсіанську концепцію розвитку. Ідеологічним підґрунтям практичних перетворень адміністрації Б. Клінтона були теоретико-методологічні засади неоконсервативного напряму економічної теорії. У США було створено інституціональне середовище, до основних характеристик якого слід віднести: свободу підприємництва, повагу громадян до закону, мобільність населення з метою більш раціонального розміщення ресурсів та інше. Це сприяло НТР та економічному зростанню.

Слайд

На межі ХХ-ХХІ ст. ФРН є третьою індустріальною державою світу, за обсягом промислового виробництва, поступаючись лише США і Японії. У 1996 році ВВП становив 3,1 трлн. марок (2,35 трлн. доларів), а на душу населення припадало 28738 доларів. Частка обробної промисловості в структурі валового національного продукту (ВНП) ФРН в 1995 році становила 34,5%, а її питома вага в загальній структурі зайнятості в економіці ­- 37%. Однак деіндустріалізація протікала тут не так швидко, як в інших країнах ЄС.

Слайд

Среди остальных стран успешно развиваются Китай и так называемые «новые индустриальные страны».

Слайд

В економіці Китаю в кінці ХХ–на початку ХХІ сторіччя були проведені реформи, які мали назву «чотири модернізації» сільського господарства, промисловості, науки й сфери національної оборони.

Слайд

Китайське керівництво дотримується вкрай прагматичного підходу. Воно заохочує ринкові відносини там, де це можливо, і зберігає державний контроль там, де вважає це необхідним. Політична стабільність, здатність створити сприятливі умови для підприємництва в комбінації з дешевою робочою силою залучають у Китай іноземний капітал. Дуже вдалим виявилося створення вільних економічних зон у приморських провінціях Китаю, де іноземці на пільгових умовах відкривають нові виробництва з використанням китайської сировини, матеріалів і робочої сили.

Слайд

У той же час важка промисловість залишається державною. Китайському керівництву вдається сполучати реформи зі швидкими темпами зростання економіки. Добитися такої комбінації завжди важко, тому що в період реформ «переналагодження» економічних механізмів звичайно веде до збоїв у роботі підприємств.

Слайд

За паритетом купівельної спроможності товарів та послуг Китай є другою економічною державою після США (4,8 трлн. дол. на 1999 р.).

Слайд

К новым индустриальным странам относятся: Південна Корея, Тайвань, Синга-Пур, Сянган (Гонконг), Таїланд, Аргентина, Бразилія, Мексика.

Слайд

Нові індустріальні країни – це найчастіше колишні колонії або напівколонії, економіка яких за порівняно короткий період зробила стрибок від відсталої, типової для країн, що розвиваються, до високорозвиненої.

Слайд

Основний напрямок перебудови економік НІК був зроблений:

на індустріалізацію на основі новітніх науково-технічних досягнень з орієнтуванням на зовнішній ринок;

на максимальне використання іноземного капіталу.

Слайд

Бьюзан строит сценарии будущего, исходя из количества сверхдержав, поскольку именно этот фактор, в его представлении, задает вектор развития системы. Сценариев три: 1+х, 2+х и 0+х, где 1,2 и 0 - количество сверхдержав, а х - количество «великих держав». Первый сценарий предполагает сохранение сегодняшнего статус-кво, когда США остаются единственной сверхдержавой, окруженной четырьмя «великими» - Японией, Китаем, Россией и Европейским союзом. Стабильность существующей системы обусловливается тем обстоятельством, что ни одна из «великих держав» не стремится к статусу сверхдержавы. Только Европейский союз потенциально способен предложить проект «европейскую мечту». Безусловно, при соблюдении ряда «если». Единая внешняя политика ЕС является сколь необходимым, столь и очевидным условием. Кроме того, единая Европа должна быть готова принять на себя глобальные обязательства и глобальную ответственность. Но даже если это произойдет, мир с двумя сверхдержавами будет стабильным, учитывая, что разрыв в идентичностях между двумя сторонами Атлантики минимален.

Слайд

Киссинджер утверждал: «Система международных отношений XXI века будет включать в себя, по крайней мере, шесть важнейших участников - США, Европу, Китай, Японию, Россию и, вероятно, Индию» Структура международных отношений будущего будет «шестиполюсной», причем один из «полюсов» - Европа будет представлять собой совокупность нескольких государств.

Слайд

Наиболее достоверной и отвечающей современным реалиям является точка зрения, согласно которой основной тенденцией международных отношений является переход от однополярности к многополярности. В мире появилось немало вполне самостоятельных, сильных и решительно настроенных на жесткую конкуренцию «игроков». Причем, их число растет: это и Индия, и Южная Корея, и Турция, и Бразилия, и Индонезия. Еще один аргумент, который приводится в доказательство однополюсности современного мира, - это якобы беспрецедентные гегемонистские устремления Вашингтона.

Слайд

Появились симптомы стремления недовольных к широкому партнерству для сдерживания США. Их можно заприметить даже в Китае, вот уже 20 лет неуклонно проводящем политику невступления в альянсы и гибкого балансирования между великими державами. Существенными препятствиями гегемонии США также являются терроризм, антиамериканизм и грандиозные затраты на создание мировой империи. Средств на экспорт демократии и военную гегемонию в глобальном масштабе становиться меньше. Также развитию многополюсности служит осознание США, что многие из проблем нашего взаимозависимого мира можно урегулировать только при условии тесного и равноправного партнерства с другими членами мирового сообщества.

Слайд

Вторая тенденция, которая при своем закреплении может существенно усилить первую, связана с попытками организации азиатского варианта «Общего рынка». О планах углубления экономической интеграции в рамках региона свидетельствуют имеющиеся проекты создания «экономической зоны японского моря», «Большого Китая», зоны свободной торговли в северо-западной части Тихого океана, совмещенной с североамериканской зоной свободной торговли.

Слайд

«НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ»

Це течія в економічній думці, яка намагається «примирити» всі економічні вчення, що постали на базі неокласичної ідеології, визнаючи плюралізм підходів до формування політики держави. Представники цієї течії є прихильниками ринкової економіки, але не перебільшують її можливостей.

Слайд

Слайд

Наиболее известный представитель – Пол Самуельсон, основное его произведение – «Экономикс», где он делает следующие выводы:

• щодо економіки: можна застосовувати будь-які методи впливу на неї, але основною вимогою має бути забезпечення максимуму свободи конкуренції, що допускається історичними умовами та завданнями, які розв'язує суспільство;

• щодо ролі держави: межі втручання держави в економіку визначаються лише загальносуспільним інтересом та історичними завданнями цього суспільства. Держава несе повну відповідальність за соціальну ситуацію, економічну та соціальну рівновагу.

Слайд

ТЕОРІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ КАПІТАЛІЗМУ

Теорія «народного капіталізму» виникла у 50-х pp. у США. З її обґрунтуванням виступили такі економісти і соціологи, як А. Берлі, М. Надлер, С. Чейз, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі та інші.

Слайд

Теорія «народного капіталізму» складається з трьох частин: 1) теорії «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) теорії «управлінської (менеджерської) революції»; 3) теорії «революції доходів».

Слайд

Теорія «дифузії власності». Суть теорії полягає в тому, що з розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичної власності. Якщо капіталізму доби вільної конкуренції була притаманна індивідуальна приватна власність, то сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності: індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна. Провідною формою підприємств, а отже і форм власності, є акціонерна. Збільшення кількості підприємств акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення багато хто з економістів розглядає як «дифузію» (розпорошення) власності.

Слайд

Теорія «управлінської революції», її прихильники стверджують, нібито з розвитком акціонерних товариств влада капіталістів-власників слабшає або й зовсім зникає і замінюється владою найманих управлінців - - менеджерів. Вони є «довіреними особами народу» і керуються не мотивами прибутку, а суспільними інтересами. З обґрунтуванням цієї концепції виступили американські економісти А. Берлі, Дж. Бернхем, П. Дракер та інші.

Слайд

Слайд

Теорія «революції доходів», її прихильники стверджують, що в розвинутих капіталістичних країнах стався революційний переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає в поступовому зближенні доходів різних верств населення. Цю тезу пропагували С. Кузнець, Дж. Гелбрейт, К. Боулдінг, М. Сальвадорі, Е. Хансен та інші.

Слайд

ТЕОРІЇ «ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА»

Родоначальником концепції «індустріального суспільства» є американський економіст П. Дракер, який ще в 40-х pp. опублікував кілька праць з цієї проблеми: «Майбутнє індустріальної людини» (1942), «Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу» (1949) та ін. У 60-х pp. теорію «індустріального суспільства» розробляли американський соціолог і економіст Волт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.

Слайд

Слайд

В. Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. Некомуністичний маніфест» (1960), де виклав власну концепцію суспільного розвитку, альтернативну марксистській формаційній теорії. Він виділяє п'ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство; 2) підготовка передумов для піднесення; 3) піднесення; 4) рух до зрілості; 5) ера високого масового споживання. В. Ростоу дає характеристику кожній стадії, розкриває їх характерні риси. Найхарактернішою рисою п'ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і добробут у найширшому розумінні». П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію розвитку. Майбутнє суспільство він пов'язує зі стадією «за споживанням», де переважатимуть сімейні та інтелектуальні цінності.

Слайд

Раймон Арон свою концепцію індустріального суспільства виклав у таких працях: «18 лекцій про індустріальне суспільство» (1962) та «Три нариси про індустріальну епоху» (1966). Індустріальне суспільство він визначає як таке, в якому переважає велика промисловість, існує технологічний поділ праці. Він також виділяє два типи індустріального суспільства: капіталістичне й радянське. Капіталістичному типу економіки притаманна приватна власність на засоби виробництва, децентралізоване регулювання економіки, поділ суспільства на наймачів — власників засобів виробництва і найманих робітників, гонитва за прибутком як рушієм виробництва та циклічні коливання економіки. Ці ознаки властиві суто капіталістичному типу індустріального суспільства— чистому капіталізмові. Реальний же капіталізм за низкою ознак ніби наближається до соціалізму. Із соціалізмом його зближує характер власності, використання прибутку, розподіл тощо.

Слайд

Жак Еллюль розробив концепцію «технологічного суспільства». Його основу становить техніка, яка панує над суспільством і людиною. Техніка розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона автономна і щодо економіки, і щодо політики.

Слайд

Дж. Гелбрейт виступив зі своєрідним різновидом теорії «індустріального суспільства», яка розвивала цей науковий напрям. Цю теорію було викладено Гелбрейтом у книжці «Нове індустріальне суспільство» (1967), яка стала бестселером на американському книжковому ринку, її автора журнал «Форчун» навіть назвав «сучасним Кейнсом».

Слайд

У «новому індустріальному суспільстві» Гелбрейт намагається комплексно розглянути всю економічну систему капіталізму, яку пов'язує з технічним прогресом. Він виділяє дві форми капіталістичної економіки з погляду рівня техніки, масштабів виробництва і форми організації підприємств – великі корпорації і дрібне виробництво. Основу сучасної економіки становлять великі корпорації. Частину економіки, репрезентовану великими корпораціями, Гелбрейт називає «індустріальною системою», котра й визначає суть «нового індустріального суспільства».

Слайд

Д. Белл:

Белл зробив спробу дати, з одного боку, соціальний прогноз розвитку суспільства, а з другого -- утвердити новий концептуальний підхід до цього аналізу, який заперечував би моністичну теорію суспільного розвитку К. Маркса. Він визнає велику роль Маркса в розвитку соціології, підкреслює його вплив на соціологів, які вивчали проблеми й перспективи розвитку капіталізму, і навіть стверджує, що «всі ми постмарксисти».

Слайд

З теоріями соціальної трансформації капіталізму змикається теорія конвергенції. Термін «конвергенція» перекладається як «наближення», «зближення». Зарубіжні економісти, прихильники цієї теорії, стверджували, що капіталізм і соціалізм під впливом індустріального розвитку набувають спільних рис, зближуються, зливаються в якесь «змішане суспільство». Воно не буде ні капіталістичним, ні соціалістичним, а втілюватиме переваги обох систем.

Слайд

Ян Тінберген процес «конвергенції» уявляв як «сприйняття» певних принципів і «переборення» інших. В результаті виникне «змішана система», яка уможливить досягнення суспільного оптимуму. Він прихильник «синтезу» певних елементів капіталістичної ефективності і соціалістичної рівноваги.

Слайд