Неолібералізм у Німеччині. Фрайбурзька школа

Німецький неолібералізм відломий як ордолібералізм.

Слайд

Теоретичну та практичну модель німецьких ордолібералів складає:

• формування сильного ринкового господарства, заснованого на різноманітних формах власності, що конкурують між собою;

• абсолютизацію ролі держави у формуванні сприятливого суспільного середовища розвитку економіки та соціальних відносин через запровадження раціональної правової бази та ідеології соціального партнерства, створення розвиненої інфраструктури соціальних гарантій, державний протекціонізм та патерналізм.

Слайд

В. Ойкен запропонував «ідеальні типи господарства» —економічні, господарські форми, узяті в чистому вигляді, які різняться між собою способом управління (від централізованого керування до стихійного саморегулювання). У господарському порядку вони займають крайні позиції: проміжні позиції завжди містять певні «домішки», що спотворюють цей ідеал. За Ойкеном — це «реальні типи господарства», форми вияву ідеальних.

Слайд

Репке розробив концепцію «ринкового господарства». Під ринковим господарством він розуміє такий господарський порядок, основу якого становить ринковий механізм, заснований на приватній власності. Засади ринкового господарства має охороняти держава. Вона повинна сприяти підтримуванню господарського порядку, за якого спрацьовували б економічні стимули до праці та стихійно визначались би пропорції виробництва.

Слайд

А. Мюллер-Армак увів у науковий обіг термін «соціальне ринкове господарство», під яким розумів поєднання конкурентного ринкового господарства, заснованого на приватній власності, і соціальної ролі сильної держави. Держава за допомогою економічних важелів перерозподіляє національний дохід, забезпечуючи соціальну справедливість.

Слайд

Французька (паризька) школа неолібералізму (дирижизму)

Представники цієї школи бачили роль держави в економіці, закріплюючи за нею лише дирижистські функції.

Слайд

Головні представники - Ж. Рюеф, Л. Арман, Ф. Перру, М. Алле

Слайд

Ф. Перру и его сторонники создали вариант «трансформации капитализма».

Слайд

Современная эконо­мика — это, с одной стороны, фирмы господствующие и, с другой — фирмы подчиняющиеся. Если фирма производит более 40% про­дукции отрасли, то она объективно оказывается неким автоном­ным центром конъюнктуры, возникает «доминирующая» экономика. Современные высокотехно­логичные отрасли (тяжелая промышленность, химия, машиностро­ение, нефте- и газопереработка) — это движущие силы прогресса. Они или совершенствуют другие отрасли, или подготавливают мас­совые нововведения в будущем. Именно развитие этих престижных отраслей и должно быть целью избирательной политики правитель­ства.

Слайд

В результате может быть достигнут гармонизированный рост. Однако его непременным условием является согласие с экономическими ориентирами пра­вительства со стороны всех групп населения, смягчение всякого рода социальной напряженности.

Слайд

Модель Алле:

• формування економічно незалежного суспільства здійснюється державою на основі особливої державної структурної політики;

• ринкові, конкурентні відносини підпорядковуються загально суспільним інтересам, наслідком чого може бути розбалансування економіки. Важелем збалансування має стати державне планування в особливій формі, що не суперечить ринковим відносинам;

• соціальна політика держави є похідною від її економічної політики і залежить від успіхів ринкової економіки. Проте її можна розглядати також і як чинник економічного розвитку.

Слайд

Теоретичну модель Алле було використано на практиці урядом де Голля, як основу «політики модернізації».

Слайд

Американський неолібералізм (монетаризм)

Головні представники – І. Фішер, М. Фрідмен

Слайд

Уравнение Фишера

(самостоятельно)

Слайд

Фрідмен пропонує модель, основою якої є стабілізація економіки державою монетарними засобами. Фрідмен пропонує державі маніпулювати соціальними витратами залежно від стану розвитку економіки.

Слайд

ПОСТКЕЙНСІАНСТВО

Уже в другій половині 60-х pp., і особливо в 70-ті pp. XX ст., й розвиток кейнсіанства здійснюється під гаслом перегляду ортодоксальної версії кейнсіанської економічної теорії. Це нове явище в економічній думці одержало назву «посткейнсіанство».

Слайд

Історично посткейнсіанство сформувалося через злиття двох наукових течій: англійського лівого кейнсіанства з центром у Кембриджі (Дж. Робінзон, Н. Калдор, П. Сраффа) і американської (Р. Клауер, П. Девідсон, А. Лейонхуфвуд, С. Вайнтрауб, X. Мінські).

Слайд

Вклада посткейнсианцев в экономическую науку:

1) критикують засилля монополій, висувають ряд антимонопольних вимог;

2) наполягають на розв'язанні певних соціальних проблем, зокрема ліквідації нерівності в розподілі доходів і збільшенні купівельної спроможності населення, переорієнтуванні військових витрат на охорону здоров'я, соціальне страхування.

Слайд

НЕОКЛАСИЧНЕ ВІДРОДЖЕННЯ. ТЕОРІЇ «ЕКОНОМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ» ТА «РАЦІОНАЛЬНИХ ОЧІКУВАНЬ»

«Неокласичне відродження» виникає в 70-х роках XX ст. на базі ідеї про необхідність мінімізації державного втручання в економіку.

Слайд

На основі цих теоретичних висновків сформувались і дві течії в новій неокласичній теорії: экономического роста, «раціональних очікувань» та «економіки пропозиції».

Слайд

Теории экономического роста начали появляться в 50-х гг. В отличие от неокейнсианских – это закрытые макроэкономические модели, рассчитанные на внутренний механизм автоматического саморегулирования экономики.

Слайд

Основные положения неоклассических теорий экономического роста:

1. Стоимость совокупного общественного продукта создается капиталом и трудом.

2. «Цены» производственных факторов (прибыль, рента и заработная плата) равны их «предельным продуктам».

III. Используют идею «производственной функции» - зависимость или количественное соотношение между факторами производства и объемом полученной продукции.

Слайд

Первым вариантом подобной зависимости явилась производственная функция Кобба–Дугласа, рассматривающая зависимость объема производства только от двух факторов – капитала и труда. В дальнейшем в производственную функцию был введен «фактор времени».

Слайд

Неоклассическая теория экономического роста Р. Солоу

Построена на неоклассической предпосылке господства совершенной конкуренции на рынках факторов производства, обеспечивающей полную занятость ресурсов. Р. Солоу исходит из того, что необходимым условием является равенство совокупного спроса и совокупного предложения. При этом совокупное предложение в его модели определяется на основании производственной функции Кобба-Дугласа, выражающей отношение функциональной зависимости между объемом производства, с одной стороны, и используемыми факторами и их взаимной комбинацией - с другой.

Слайд

Неоклассическая теория экономического роста Дж. Мида

Предполагая, что темпы роста труда и технического прогресса постоянны, делает вывод, что устойчивый темп экономического роста будет достигнут при условии устойчивости темпов роста капитала и его равенства с темпами роста национального дохода. Если темпы увеличения капитала превысят темпы роста национального дохода, то это приведет к автоматическому снижению темпа накопления.

Слайд

Неоклассическая теория экономического роста А. Льюиса

Рассматривает резерв рабочей силы как основу экономического роста, поэтому она применима для развивающихся стран (Индия, Пакистан, Египет), в которых «плотность населения высока, капитал дефицитен, а естественные ресурсы ограничены».

Слайд

В модели А. Льюиса задача заключается в том, чтобы перераспределить часть трудовых ресурсов из сельского хозяйства в промышленность и тем самым добиться ускорения темпов экономического роста.

Слайд

Модель «затраты-выпуск» В. Леонтьева

В ней учитываются структурные коэффициенты, которые пронизывают соотношения между «затратами» (тем, что потребляется) и «выпуском» (тем, что производится).

Слайд

Модель Леонтьева-Солоу

Особенность этой модели состоит в том, что здесь соединены производственная функция и функция потребления, т.е. показано, как накопление капитала обеспечивает экономический рост, а вместе с ним и по­вышение уровня жизни населения.

Слайд

Вместе с тем в начале 80-х годов У. Годли, К. Куттс, М. Фезерстон приходят к выводу о том, что колебания экономики объясняются политикой государства по поддержанию совокупного спроса. Они не отверга­ют полностью вмешательства государства, но считают его эффек­тивным лишь для решения средне- и долгосрочных задач.

Слайд

Книга У. Годли и Ф. Криппса «Макроэкономика» (1983 г.): исследуется влияние ин­тернационализации экономической деятельности на открытую си­стему. Авторы признают, что из-за отсутствия необходимой информации о состо­янии производства невозможна его «точная настройка», а отсюда типичное состояние — неопределенность будущего.

Слайд

Теорія «раціональних очікувань», її представники (Р. Лукас, Т. Сарджент, Н. Уоллес) заперечували необхідність державного втручання в економіку, вони спираються на тезу про типовість економічної поведінки, яка врівноважує ситуацію і нівелює будь-які політичні рішення.

Слайд

Прихильники теорії виділяють два підходи до оцінки очікувань: «адаптивні очікування» і «раціональні очікування». «Адаптивні очікування» спираються на колишній досвід: знання наслідків певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі «адаптивних очікувань» фірми пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегію поведінки.

«Раціональні очікування» базуються на наукових прогнозах, що враховують функціонування реальної економічної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки конкретної економічної політики, вплив урядових рішень на макроекономічні показники тощо.

Слайд

Теорія «економіки пропозиції». Заперечуючи використання політики стимулювання попиту, її представники (А. Лаффер, Р. Мандель, М. Фелдстайн, М. Боскін) доводять, що пропозиція є провідною категорією економічних відносин і будь-яке суспільство виходить із можливостей пропонування, що визначаються ресурсними можливостями. Тому немає необхідності в державному втручанні, оскільки воно буде нівельоване очікуваннями та відповідною поведінкою суб'єктів, яка в кінцевому рахунку завжди визначатиметься їхніми можливостями.

Слайд

Основний шлях до зростання виробництва вони вбачали в стимулюванні праці, заощаджень та інвестицій. Основним джерелом інвестицій (як і покриття дефіциту державного бюджету) є заощадження. Автори теорії виступали проти високих податків, за розумну податкову політику. Високі податки, на їхній погляд, є причиною перерозподілу ресурсів з приватного сектора в державний, що призводить до зниження продуктивності праці, зростання витрат виробництва та цін.

Слайд

Крива Лаффера

(самостоятельно)

Слайд

НЕОІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ

Неоінституціоналісти знайшли нові об'єкти дослідження: місце і роль в економічному житті НТР, інформації, влади, політики

Слайд

Соціальний (індустріально-технологічний) інституціоналізм пов'язують з ім'ям Дж. Гелбрейта У своїх перших працях він розробив концепцію «врівноважувальної сили», пропагував «суспільство добробуту».

Слайд

Теорія трансакційних витрат розроблена Р. Коузом. Трансакційні витрати - витрати на пошук інформації про ціни, попит, необхідних партнерів, укладання контрактів.

Слайд

Теорія суспільного вибору. Ця теорія сформувалась у 60-х pp. її автором визнають видатного американського економіста Дж. М. Б'юкенена (н. 1919). В основу теорії суспільного вибору покладено ідею виявлення взаємозалежності політичних і економічних явищ, застосування економічних методів до вивчення політичних процесів. Б'юкенен виходить із припущення, що принцип раціональної економічної поведінки людини можна застосувати для дослідження будь-якої сфери діяльності, пов'язаної з необхідністю вибору, у тім числі для дослідження політичних процесів.

Слайд