Слайд

Тема 1. Предмет і метод «Історії економіки і економічної думки» Слайд

1.1. Мета, завдання та функції навчальної дисципліни. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

1.2. Предмет та методологія навчальної дисципліни ІЕЕД.

1.3. Критерії періодизації навчальної дисципліни.

Слайд

ІЕЕД як фундаментальна дисципліна займає важливе місце у системі економічних наук. Метою курсу «ІЕЕД» є забезпечення поглибленого вивчення і творчого опанування змісту провідних економічних вчень у конкретно-історичних умовах їхнього виникнення та розвитку для формування у студентів навичок самостійного аналізу та вироблення альтернативних варіантів господарської політики.

Слайд

Завдання курсу:

• розгляд еволюції господарської діяльності людства від первісного суспільства до сучасності;

• вивчення економічного розвитку країн і регіонів у різні періоди часу;

• засвоєння сучасних економічних теорій із розумінням джерел їхнього виникнення та особливостей розвитку; аналіз альтернативності розвитку економіки;

• вивчення господарського досвіду та набуття навичок використання історико-економічної інформації при аналізі та прогнозуванні соціально-економічних процесів.

Слайд

ІЕЕД виконує наступні функції:

1. акумуляційна – сбор, вивченні та узагальненні господарського досвіду людства.

2. пропедевтична (підготовча) – передбачає засвоєння змісту базових економічних термінів на конкретних фактах і прикладах з історії світової економіки;

3. світоглядна – забезпечує формування наукової картини світового процесу господарської еволюції людства.

4. теоретико-пізнавальна – полягає у визначенні об’єктивних законів розвитку світової та національних економік.

5. формування реалізму економічного мислення.

6. методологічна –історико-економічні факти, концепції, теорії стають фундаментом для обґрунтування нових економічних теорій.

7. практична – передбачає критичну оцінку економічних теорій.

Слайд

К методам ИЭЭМ относят общенаучные методы и специфические. К общенаучным методам относятся диалектика, метод єдності історичного і логічного, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, экономико-математического моделирования. Специфические методы ИЭЭМ – это історичний или історико-генетичний (базується на послідовному аналізі фактів і процесів еволюції об’єктів), системно-структурний (передбачає вивчення цілого і його частин як взаємопов’язаної системи), історико-порівняльний (засновується на порівнянні об’єктів історико-економічного аналізу у часі і просторі), проблемно-логічний (зумовлює виявлення внутрішньої логіки економічних теорій, їхнього категоріального апарату).

Слайд

Однією з центральних проблем ІЕЕД є проблема періодизації економічної історії.

До першої групи теорій відноситься, зокрема, концепція Л. Мечникова, який поклав в основу періодизації географічний чинник – ступінь розвитку водних шляхів сполучення. Він виділив: річний період (період давнини), середньоземноморський період (Середньовіччя), океанічний період (Новий та Новітній час).

Ф. Ліст поділив історію економічного розвитку на п’ять стадій: дикість, пастушача, землеробська, хліборобсько-мануфактурна, хліборобсько-мануфактурно-комерційна.

П. Маслов выделял изолированное хозяйство; общинное хозяйство (начало зарождения ремесла); районное хозяйство (расширение обмена между городом и деревней); национальное хозяйство (появление мануфактур); мировое хозяйство (господство фабрик).

Слайд

К. Маркс розробив формаційну теорію и выделил следующие общественно-экономические формации: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну (V – XVII ст.), засновану на особистій залежності виробника і приватній власності на засоби виробництва, капіталістичну, комуністичну.

Німецький економіст Б. Гільдебранд за способом обміну матеріальними благами виділив три послідовні стадії (рівня) економічного розвитку людства: натуральне господарство, де гроші не беруть участь у обміні, продукти обмінюються безпосередньо;) грошове господарство, де обмін відбувається шляхом купівлі-продажу за участю грошей; кредитне господарство, де обмін відбувається за допомогою кредиту, тобто безготівковим шляхом.

К. Бюхер ввів у цю схему окрім способу обміну ще й довжину шляху, який проходить продукт від виробника до споживача. Він виділив наступні три етапи: замкнуте домашнє господарство (кожен виробляє сам для себе все необхідне), міське господарство (виробник працює на замовлення), народне господарство (виробник працює на невідомий ринок).

Слайд

Теорія постіндустріального суспільства (Д. Белл, А. Турен та ін.) виділяє три стадії суспільного розвитку: доіндустріальне суспільство, де переважає сільське господарство, індустріальне із «вторинною» стадією (промисловість) і постіндустріальне, що характеризується розвитком сфери послуг і інформатики.

Слайд

Другий підхід – цивілізаційний – базується на аналізі внутрішніх особливостей певної цивілізації. А. Тойнбі виділив тринадцять основних цивілізацій, п’ять з яких – великі: західна, далекосхідна (Китай), індуська (Індія), близькосхідна (ісламська), східнослав’янська (православна).

Слайд

Третьей группой, объединяющих теории периодизации экономической истории являются циклические теории.

Ученые выделили множество различных видов циклов. Вот основные из них:

“Отраслевые” – продолжительностью от недели (СМИ) до года (сельское хозяйство, туризм) и даже нескольких лет (образование, судостроение), связанные со спецификой создания продукта в различных отраслях.

“Малые” – продолжительность 2-4 года, выделенные английским экономистом Китчином, связанные с неравномерностью воспроизводства оборотного капитала.

“Большие” – продолжительностью 8 – 13 лет, описанные Карлом Марксом, связанные с неравномерностью воспроизводства основного капитала.

“Строительные” - продолжительностью 16 – 25 лет (в среднем 17,5), выделенные американцем белорусского происхождения Саймоном Кузнецом, связанные с неравномерностью спроса в жилищном строительстве, обусловленной сменой поколений.

“Длинноволновые” – продолжительностью 45 – 60 лет, описанные российским экономистом Николаем Кондратьевым.

Слайд

“Технико-технологические” (или вековые) циклы связаны с научными открытиями, изобретениями, изменениями отраслевой структуры экономики, определяющими технологический уклад экономики. В настоящее время можно выделить:

1750 – 1850	- век текстиля, прядильных машин, ткацких станков;
1800 – 1900	- век пара, механики, угля, железных дорог;
1850 – 1950	- век электричества, физики, автомобиля, стали;
1900 – 2000	- век нефти, химии, авиации, кинематографа;
1950 – 2050	- век электроники, информатики, автоматики;
2000 – 2100	- возможно, век биотехнологий.

Слайд

Наиболее удобным подходом, является традиционный подход, в соответствии с которым в истории народов Средиземноморья, выделяется семь законченных периодов.

Древний – XXXIII – VIII вв. до н.э. Произошло разделение труда, и сформировались основные социальные институты: семья, община, собственность, право, государство, религия.

Античный – с VIII в. до н.э. по V в. н.э. Появились ремесла, торговля, частная собственность на землю и рабов.

Средневековый – с VI по середину XV века. Сформировались основные европейские нации, выросли самостоятельные города.

Возрождения – с середины XV по середину XVII века. Эпоха великих географических открытий и первоначального накопления капиталов.

Просвещения – с середины XVII до последней четверти VIII века. Произошел территориальный раздел мира.

Свободной конкуренции – с последней четверти XVIII до последней четверти XIX века. Промышленная революция.

Монополистической конкуренции - с последней четверти XIX по середину XX века. Концентрация капиталов и борьба за экономический передел мира привела к серии кризисов и войн.

Социального (рыночного) хозяйства – начиная с середины ХХ века. Наиболее развитые страны достигли стабильности, сформировался новый средний слой и общество потребителя.

Слайд