3.Фінансовий менеджмент на підприємстві.
Важливе місце в управлінні сучасним підприємством відіграє фінансовий менеджмент - система раціонального управління процесами фінансування господарської діяльності підприємства. Фінансовий менеджмент - невід'ємна частина загальної системи управління підприємством.
За змістом поняття фінансового менеджменту означає процес вироблення скеровуючих дій на рух фінансових ресурсів і капіталу з метою підвищення ефективності їх використання і нарощування.
Основний принцип, яким повинні керуватися фінансові менеджери - це виключність інтересів фірми. Кінцеві фінансові цілі визначають всю політику взаємодії працівників підприємства. Правова законність операцій забезпечує їхній захист і законність доходів. Тому функціональними обов'язками фінансового менеджера є:
забезпечення правової законності і захищеності господарських операцій з капіталом і фінансовими ресурсами підприємства;
налагодження нормальних фінансових взаємовідносин зі всіма учасниками комерційної операції;
розробка планів і прогнозів вкладення капіталу і оцінка їх ефективності;
вибір і обґрунтування кредитної і валютної політики підприємства;
розробка і реалізація інвестиційних проектів, спрямованих на підвищення дохідності підприємства і його дочірніх організацій;
страхування капіталу і фінансових операцій від фінансових ризиків і втрат;
виявлення рейтингу підприємства і конкурентів;
безперервне забезпечення господарської діяльності фінансовими ресурсами і контроль за ефективністю їх використання;
аналіз фінансових результатів і фінансового стану підприємства і клієнтів.
4.Грошові агрегати.Закон грошового обігу.
Якісна характеристика маси грошей охоплює її структуру та динаміку руху. Залежно від ступеня ліквідності виділяють кілька елементів грошової маси, набір яких дає змогу визначити різні за складом і обсягом показники грошової маси. Такі показники грошової маси називаються грошовими агрегатами. Вони характеризують певний набір елементів грошової маси залежно від їхньої ліквідності і використовуються для аналізу на певну дату змін грошової маси.
Кількість грошових агрегатів, які використовуються в різних країнах, неоднакова. Це зумовлюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, в різноманітності активів, що розглядаються як гроші в різних країнах, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Для визначення маси грошей у США використовується чотири агрегати, в Англії - п"ять, у Німеччині - три. В Україні визначають і використовують чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3. Структуру грошової маси за агрегатним методом, починаючи з 1993 р. визначає Національний банк України.
Агрегат М0 відображає масу готівки, що перебуває у вигляді банкнот, розмінної монети на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Тобто ці гроші перебувають поза банками. Це найліквідніша частина грошової маси. Агрегат М1 складається з елементів агрегату М0 і коштів на розрахункових та поточних рахунках комерційних банків. Гроші з агрегату М1 можуть бути негайно використані їх власниками. Ці кошти на депозитних поточних і розрахункових рахунках використовуються їх власниками для здійснення платежів як готівкових, так і в безготівковій формі за допомогою виписування платіжних доручень, чеків, акредитивів. Ці платежі з поточних і розрахункових депозитних рахунків здійснюються також електронним переказом.
Отже, агрегат М1 містить два визначальних блоки грошей. По-перше, це готівкові гроші (агрегат М0), що перебувають на цей момент поза банками. Готівковими грошами є монети, що їх карбують державні установи, та банкноти, емісія яких здійснюється центральними банками. По-друге, до складу агрегату М1 входять гроші, що знаходяться на розрахункових і поточних рахунках у комерційних банках.Гроші агрегату М1 обслуговують реалізацію ВВП, розподіл і перерозподіл національного доходу, нагромадження і споживання. Вони безпосередньо перебувають в обігу, виконують функції засобів обігу і платежу. Тим самим активно впливають на стан ринкової кон'юнктури, обслуговуючи понад 90 % видів платежів.
До агрегату М2 входять гроші, що отримали назву "майже грошей", або "грошових активів". Вони безпосередньо не функціонують як засіб обігу. На відміну від агрегату М1, у якому гроші використовуються переважно як засіб обігу, гроші з агрегату М2 застосовуються як високоліквідний засіб нагромадження купівельної спроможності. Без будь-якого фінансового ризику їх можна перевести в грошову готівку або на електронні (чекові) рахунки. Отже, гроші агрегату М2 являють собою високоліквідні фінансові активи, що використовуються переважно у функції засобу нагромадження.
Агрегат М2 включає гроші в агрегаті М1, а також кошти на всіх видах страхових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках. Ці грошові активи можна легко перетворити на готівку, але лише після збігу певного періоду часу. Тому гроші в агрегаті М2 менш ліквідні, вони є своєрідним резервом для високоліквідних активів агрегату М1.
Агрегат М3 визначає загальну масу грошей. Він включає гроші з агрегатів М1 і М2, плюс найменш ліквідні грошові активи. Це можуть бути цінні папери власного боргу комерційних банків, окремі види облігацій, приватних депозитних сертифікатів тощо. Гроші в агрегаті М3 мають найнижчу ліквідність, оскільки включення значної частини їх в обіг потребує від власника попереднього попередження банку, і власник при цьому зазнає фінансових втрат. Отже, гроші з агрегату М3 за певних умов можна конвертувати в грошові форми вищого рівня.
Між агрегатами грошової маси повинні підтримуватися належні пропорції. Порушення належного співвідношення між агрегатами призводить до браку грошових знаків або їхньої надмірної кількості, зростання цін, інших ускладнень в економіці, зменшення її динамічності та ефективності, зниження добробуту населення.
Закон грошового обігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:
де
M — об'єктивно необхідна маса грошей;
ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;
ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;
ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;
ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;
V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;
При прискоренні швидкості обігу грошей в економіці їх стає потрібно менше, тобто спостерігається обернена залежність.