Загальна частина

1. Визначення поняття «метод», «науковий метод». Методика, методологія.

Метод – необхідний атрибут будь-якої науки. З грецької – шлях.

Є декілька визначень. Метод – сукупність операцій, здійснення яких гарантує досягнення результату. Або сукупність правил, які показують, як необхідно досліджувати, пізнавати предмет.

Науковий метод – прийом теоретичних і практичних досліджень, здійснення чого-небудь;

Система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення. Це спосіб дії дослідника у конкретній галузі знання, що спирається на відомі принципи і спрямоване на здобуття нового знання.

Метод – Методика (сукупність методів) – Методологія (наука про методи і методики)

Методика – сукупність усіх методів, прийомів досліджень для одержання нових знань для виконання будь-якої роботи.

Методологія – наука про наукове пізнання світу, вчення про методи, методики, засоби та способи пізнання.

2. Найголовніші ознаки та процедура наукового методу.

Найголовніші ознаки:

1. Об’єктивність ( метод базується на перевіреному знанні);

2. Загальна значність (можливість універсального використання);

3. Цілеспрямованість (усвідомленість застосування відомих способів знання);

4. Відтворюваність (можливість отримання результатів будь-яким суб’єктом у будь-якій ситуації);

5. Необхідність (гарантування передбачених результатів);

6. Ефективність (заплановане використання результату).

Процедури наукового методу:

1. Розпізнавання і чітке формулювання проблеми;

2. Збір даних за допомогою спостереження;

3. Формулювання гіпотези за допомогою логічних міркувань;

4. Перевірка цієї гіпотези.

3. Поділ методів за характером і роллю у пізнанні (методи-підходи, методи-прийоми).

Виділяються дві групи методів:

Методи-підходи – характеризуються загальним способом вирішення проблем;

Методи-прийоми – використовують конкретні правила, операції.

4. Поділ методів за універсальністю знань (загальнонаукові, конкретно наукові).

Загальнонаукові використовуються у всіх галузях науки. (аналіз, дедукція, синтез)

Мають рівні класифікації: Емпіричний рівень (збур фактичного матеріалу) і Теоретичний рівень (розробка наукових гіпотез, теорій, формул, законів, теоретичне моделювання, прогнозування).

Конкретнонаукові формуються від конкретної предметної галузі науки.

5. Поділ методів за функціональним призначенням та рівнем наукових досліджень:

   • Методи емпіричних досліджень:

Спостереження (цілеспрямоване сприйняття предмету, явищ, на які дослідник істотно не впливає),

Опис (фіксація і передача результатів спостережень за допомогою певних знакових способів),

Порівняння (встановлення подібності предметів та явищ, знаходження спільного та різного у об’єктів),

Вимірювання (отримання кількісних даних про об’єкт) ,

Експеримент (дослідник активно впливає на процес та предмет дослідження) Види експерименту: прямий (реальні процеси) та моделювання (копі, зразки природних об’єктів) ;

• Методи теоретичних досліджень:

Формалізація (побудова спрощених моделей, що розкривають сутність досліджуваних об’єктів та процесів дійсності),

Аксіоматичний (твердження про непотрібність доведення),

Сходження від абстрактного до конкретного (дослідник спочатку знаходить істотний зв'язок об’єкту і далі слідкує, як він видозмінюється у різних умовах) , генетико-конструктивний (заснований на конструюванні ідеальних теоретичних об’єктів і уявних експериментах з ними), ідеалізації (уявлення досліджуваних об’єктів, яких не існує у реальному житті), інтерпретації (роз’яснення термінів теоретичної мови);

функції теоретичного пізнання: пояснення та прогнозування;

• Методи теоретико-емпіричних досліджень:

Абстрагування (відволікання від несуттєвих характеристик або сторін об’єкту),

Аналіз (розкладання цілого на окремі частини),

Синтез (поєднання окремих частин предмету у єдине ціле),

Індукція (спосіб міркування, у якому загальні висновки базуються на часткових положеннях),

Дедукція (міркування від загального висновку до окремих положень),

Аналогія (на основі подібності в одних ознаках робимо висновки про подібність в інших).

6. Поділ методів за цільовим призначенням (методи фундаментальніх та прикладних досліджень).

Фундаментальні дослідження – дослідження, спрямовані на отримання нових знань без якої-небудь конкретної мети, пов’язаної з використанням цих знань. Їхнім результатом є теорії, гіпотези та ін..

Прикладні дослідження – дослідження, спрямовані на отримання знань з метою практичного їх застосування.