
- •101. Проаналізуйте зміст внутрішньої та зовнішньої політики Радянського Союзу за часів правління м. Хрущова та визначте її вплив на Україну.
- •1. Управління промисловістю.
- •2. Реформа в сільському господарстві.
- •102. Дайте оцінку політичній діяльності таких керівників радянської України як п.Шелест та в.Щербицький, поясніть, який вплив вона мала для подальшого розвитку українського суспільства.
- •103. Дайте оцінку сталінській політиці радянізації на теренах Західної України у повоєнний час.
- •104. Проаналізуйте основні напрямки та результати діяльності представників української еміграції у повоєнний час.
- •105. Дайте оцінку ідеологічні процесам в Україні у 40 – 50-ті роки хх ст.
- •106. Поясніть, які риси були притаманні післявоєнній економіці України в умовах посилення тоталітарно-бюрократичної системи.
- •107. Розкрийте причини та наслідки голоду 1946-1947 рр. В Україні
- •108. Поясніть, які причини призвели до посилення репресивного характеру повоєнної національної політики кпрс в Україні.
- •109. Хрущовська "відлига" в Україні (1953-1964).
- •110. Поясніть, як Жовтневий переворот 1964 р. У Москві вплинув на ситуацію в Україні.
110. Поясніть, як Жовтневий переворот 1964 р. У Москві вплинув на ситуацію в Україні.
14 жовтня 1964 р. пленум ЦК КПРС прийняв рішення про звільнення М.С. Хрущова з керівних партійно-державних посад, звинувативши його в суб’єктивізмі, волюнтаризмі, адмініструванні, недооцінці економічних законів соціалізму, порушенні норм партійного життя тощо. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л. Брежнєв. Одночасно Президія Верховної Ради СРСР призначила О. Косигіна Головою Ради Міністрів СРСР. Розпочалася поступова зміна політичного курсу країни від лібералізації до консерватизму в усіх сферах суспільно-політичного, економічного і культурного життя. У той же час нове керівництво розуміло, що повне повернення до політики і практики сталінських часів не можливе. Тому брежнєвське керівництво вибрало політичний курс, що забезпечував розвиток країни і в той же час нічого кардинально не змінював в існуючій системі. Критика волюнтаризму та суб’єктивізму на практиці звелася до заперечення будь-яких спроб оновлення суспільства. Згодом у публіцистиці та науковій літературі період у житті країни від середини 1960-х до середини 1980-х років назвуть «застоєм». Навряд чи цей термін охоплював усе розмаїття життя суспільства. Країна не стояла на місці – розвиток був, але темпи цього поступу уповільнювалися і не відповідали зростаючим потребам суспільства. Брежнєв виражав інтереси передусім партійного апарату. Тому після його приходу до влади розпочалися кроки в напрямку зміцнення становища номенклатури. Листопадовий (1964 р.) пленум ЦК КПРС прийняв рішення про об’єднання промислових, сільських обласних і крайових партійних організацій та радянських органів. Вони знову почали функціонувати за територіальним принципом. Партноменклатура добилася відміни на ХХІІІ з’їзді КПРС (березень 1966 р.) тих положень партійного статуту (1961 р.), які передбачали періодичне оновлення складу партійних органів. Тоді ж відновили посаду Генерального секретаря ЦК КПРС, яким став Брежнєв. Адміністративно-командна система управління розросталася, збільшувалася бюрократизація партійно-державного апарату. У ситуації, коли на місцях перший секретар комітету партії був фактичним господарем на підлеглій території, як гриби після дощу, стали з’являтися підлабузники, кар’єристи, хабарники тощо. Широкого масштабу набуло зловживання владою і корупція. Це були прямі ознаки наростання кризи режиму.
"Брежнєвський період" історії України - період часткової реанімації командно-адміністративної системи сталінського зразка, період застою та одночасно - пошуку прогресивними силами шляхів суспільного оновлення.
На рубежі 60-70-х років Радянський Союз, а разом з ним й УРСР як повністю інтегрована в цю централізовану державу республіка вступили у період історії, за яким затвердилася назва "застій", що тривав до середини 80-х років.