
- •101. Проаналізуйте зміст внутрішньої та зовнішньої політики Радянського Союзу за часів правління м. Хрущова та визначте її вплив на Україну.
- •1. Управління промисловістю.
- •2. Реформа в сільському господарстві.
- •102. Дайте оцінку політичній діяльності таких керівників радянської України як п.Шелест та в.Щербицький, поясніть, який вплив вона мала для подальшого розвитку українського суспільства.
- •103. Дайте оцінку сталінській політиці радянізації на теренах Західної України у повоєнний час.
- •104. Проаналізуйте основні напрямки та результати діяльності представників української еміграції у повоєнний час.
- •105. Дайте оцінку ідеологічні процесам в Україні у 40 – 50-ті роки хх ст.
- •106. Поясніть, які риси були притаманні післявоєнній економіці України в умовах посилення тоталітарно-бюрократичної системи.
- •107. Розкрийте причини та наслідки голоду 1946-1947 рр. В Україні
- •108. Поясніть, які причини призвели до посилення репресивного характеру повоєнної національної політики кпрс в Україні.
- •109. Хрущовська "відлига" в Україні (1953-1964).
- •110. Поясніть, як Жовтневий переворот 1964 р. У Москві вплинув на ситуацію в Україні.
103. Дайте оцінку сталінській політиці радянізації на теренах Західної України у повоєнний час.
У Західній Україні продовжувалася політика “радянізації”, перервана війною. Основними напрямками перетворень були:насадження тоталітарного режиму монополізація влади Комуністичною партією. Чисельність комуністів зростала в основному за рахунок вихідців із Росії та Східної України (західні українці не виявляли особливого інтересу до вступу в Комуністичну партію, радянська влада не довіряла місцевому населенню). Не тільки партійні органи, а і всі галузі народного господарства освіта, наука, радянські, комсомольські правоохоронні органи були насичені спеціалістами із Східної України та інших республік СРСР. Внаслідок цього в Західній Україні складалось враження, що території знаходиться під чужоземним пануванням. утвердження комуністичної ідеології, боротьба проти, так званого, українського буржуазного націоналізму, приватновласницької психології. Проти жителів Західної України розгорталися масові репресії, "ворожі елементи" депортувалися в східні райони СРСР. здійснення форсованої і насильницької колективізації. 1950 рік став роком суцільної колективізації. Оскільки в Західній Україні переважало селянство, опір радянській владі набув всенародного характеру. Позитивне значення мали такі перетворення:- індустріалізація краю і модернізації економіки. До 1951 р. промислове виробництво в Західній Україні зросло на 230 від рівня 1945р. і складало 10% промислового виробництва республіки;-заходи в галузі освіти: забезпечене обов'язкову початкову освіту, відкрито нові вузи. Але при цьому здійснювалася політика русифікації, викладання у вузах російською мовою.Таким чином, за декілька років Західна Україна пройшла шлях Східної, повторивши всі соціалістичні реформи. Мабуть, найсерйознішим «головним болем» для сталінського режиму в Західній Україні залишалася Українська повстанська армія. Головним джерелом поповнення її рядів була ОУН. Після закінчення Великої Вітчизняної війни сталінське керівництво одержало можливість перекинути в Західну Україну додаткові загони військ НКВС і підсилити тиск на ОУН'УПА. У 1945—1946 рр. радянські війська за підтримкою міліцейських формувань і добровольців з числа місцевих жителів організували блокаду і прочісування лісових районів Волині, Галичини й Прикарпаття. Усіх, хто підозрювався у зв’язках з партизанами, заарештовували та депортували до Сибіру. З 1946 р. по 1949 р. до Сибіру й на крайню Північ було депортовано близько 500 тис. жителів Західної України. Зі свого боку, Служба безпеки (СБ) ОУН і партизани з УПА нещадно розправлялися з прихильниками радянського режиму.За офіційними радянськими даними, українські націоналісти здійснили 14,5 тис. диверсій і терористичних актів, в яких загинуло майже 30 тис. військовослужбовців, працівників державних і правоохоронних органів, лікарів, учителів й інших. Таким чином, цивільне населення стало заручником сформованої ситуації; люди боялися терору і з боку військ НКВС, і з боку повстанців. УПА діяла як на території УРСР, так і в сусідніх країнах. На території Польщі нараховувалося до 2 тис. партизанів і 3 тис. членів підпілля ОУН. У березні 1947 р. повстанці вбили відомого польського генерала, заступника міністра оборони К. Сверчевського. Ця акція була використана польським урядом для проведення великомасштабної операції під кодовою назвою «Вісла». У квітні того ж року польські війська чисельністю до 30 тис. чоловік, підтримані численними чехословацькими й радянськими армійськими підрозділами, оточили та знищили велику частину загонів УПА.