19. Проблема пасивного тютюнопаління.

На відміну від інших проблем, пов’язаних із впливом куріння на здоров’я, проблема впливу тютюнового диму на здоров’я людей, що не курять, стала предметом вивчення відносно недавно. У 1986 році було опубликовано два великих звіти, що стосуються зв’язків між впливом навколишнього тютюнового диму і шкідливими наслідками для здоров’я людей, що не курять. Це були доповдь головного лікаря США і звіт експертного комітету США з пасивного куріння. Обидві роботи дійшли наступних висновків:

• тютюновий дим може викликати рак легень у здорових дорослих, що не курять;

• у дітей батьків, що курять, спостертається більше респіраторних симптомів, більше гострих інфекцій нижних дихальних шляхів, а також існують докази зниження функції легень, порівняно з дітьми батьків, що не курять;

• поділ курців і некурців у межах того самого повітряного простору може скоротити, але не може цілком усунути уражуваність дією навколишнього тютюнового диму тих, хто не курить.

Якщо звернутися до результатів глобального опитування молоді з приводу куріння, проведеного у ряді країн світу в 1999-2001 роках, то в цілому у цих країнах 48,9% підлітків 13-15 років повідомили про те, що піддаються впливу тютюнового диму у себе вдома, і 60,9% – в інших громадських місцях. Серед країн СНД це опитування проводилося в 1999 році у Киеві (результати склали відповідно 49% і 71,8%) і у Москві (55,3% і 72,5%).

У більшості досліджень як індикатор використовується концентрація нікотину в сечі дитини. За даними досліджень, у 87,9% тих, хто не курить, виявляється помірний рівень нікотину в біологічних рідинах, найбільш імовірним джерелом якого є саме пасивне куріння.

Крім того, як індикатор ураження тютюновим димом пропонується використовувати нікотин, що міститься у волоссі. Установлено, що у волоссі тих дітей, що підпадають під дію тютюнового диму, було достовірно більше нікотину. Крім того, було відзначено, що більше нікотину містило волосся тих дітей, у яких курять матері, ніж тих, у кого матері не курять. Те, чи курили дорослі у помешканні чи поза ним, не мало великого значення для рівнів нікотину у волоссі. Якщо батьки повідомляли, що курять тільки поза помешканням, це не скорочувало фактичної нараженості дитини на вплив тютюнового диму.

Основним джерелом тютюнового диму для дітей є їхні батьки, особливо матері. Дослідження свідчать, що ймовірність пасивного куріння для дітей батьків, що курять, у 14 разів вища, ніж для дітей батьків, що не курять. Однак, крім куріння батьків, варто також враховувати куріння інших членів родини.

Для дітей, що різною мірою наражаються на дію тютюнового диму, аналізувався вплив різних незалежних змінних. Виявлено, що діти, які більшою мірою потерпали від примусового куріння, були молодші за віком, проживали в родинах із меншим рівнем освіти батьків, у помешканнях меншого розміру, у великих родинах із меншим рівнем добробуту.

Інше дослідження, в якому аналізувався вплив характеристик соціально-економічного статусу жінок на його підвладність пасивному курінню, виявило, що єдиним фактором, що дійсно впливав, була освіта. Більш освічені жінки меншою мірою піддавалися пасивному курінню. У зв’язку з цим дослідники зробили висновок про ефективність програм, що інформують про шкідливі наслідки впливу тютюнового диму і про те, які закони про контроль над тютюном можуть знизити вплив тютюнового диму. Також дослідження довели, що жінки, котрі перебувають у шлюбі з курцями, були менш освіченими і мали менш освіченого чоловіка, а також вели менш здоровий спосіб життя, ніж дружини чоловіків, що не курять. Це також підкреслює важливість освіти для подолання проблем, що стосуються примусового пасивного куріння.