6.4.Покарання. Система та види покарань

Кримінальне покарання — це особливий захід державного приму­су, що застосовує суд від імені держави до особи, винної у скоєнні злочину, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина перша ст. 50 КК).

Сутністю покарання є кара за скоєний злочин, тобто розбав­лення засудженого певних благ (волі, майна), примушування до виконання певних дій. Покарання суттєво вирізняється від інших методів державного примусу — воно завжди персоніфіковане, осо­бисте і тягне за собою правові наслідки та судимість.

Притягнення до кримінальної відповідальності означає порушення компетентними органами кримінальної справи, пред’явлення обвинувачення особі, яка підозрюється у скоєнні злочину, притягнення її до суду і судового розгляду. Лише суд може визнати особу винною у скоєнні злочину і призначити їй по­карання. При цьому суд керується виключно законом і враховує пом’якшувальні та обтяжувальні обставини справи.

Згідно з частиною другою ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобі­гання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.

Метою покарання є:

1)кара як відплата за скоєне;

2)виправлення засудженого;

3)попередження вчинення нових злочинів самим засудже­ним (спеціальне попередження);

4)попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (за­гальне попередження).

Характерні ознаки кримінального покарання:

—публічність (виноситься від імені держави);

—виносять і застосовують тільки за вироком суду;

—покарання винної особи за скоєний нею злочин;

—передбачено тільки кримінальним законом і застосовуєть­ся як правовий наслідок за скоєння особою конкретного злочину;

—застосування тягне за собою певний правовий наслідок — судимість;

—несе суто особистий характер;

—правова оцінка скоєного злочину і особи злочинця.

Система та види покарань

Система покарань. Чинним кримінальним законодавством передбачені окремі види покарань, які утворюють певну систему. Ця система (ст. 51 КК України) є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів із застосування покарань. Законода­вець, визначаючи систему покарань, тим самим створює базу для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК України, де передбачені види і межі покарань за окремі злочини.

Система покарань має визначати однаковість (однозначність) у правозастосовній діяльності, тобто бути важливим засобом за­безпечення законності.

Під системою покарань розуміють встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розта­шованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Отже, поняття системи покарань містить такі ознаки:

а)систему покарань встановлює тільки закон. Тобто жодне покарання не може визначатися довільно, його вид, розміри, по­рядок і підстави застосування можуть бути зазначені тільки в законі;

б)перелік покарань, що утворюють систему, є обов’язковими для суду. Інакше кажучи, суд, прерогативою якого є покарання, не має права відступити від цієї системи;

в)перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним. З погляду закону на сьогодні система покарань є завершеною. Коли говорять про систему покарань як вичерпний перелік, мають на увазі ту систему, той перелік, що наведений у ст. 51 КК Украї­ни. Тому за злочин, скоєний на території України, неможливо, наприклад, застосувати таке покарання, як тюремне ув’язнення, заслання чи звільнення від посади, тому що КК України таких по­карань не передбачає;

г)система покарань передбачає їх розміщення у певному по­рядку за ступенем суворості. У ст. 51 вони розташовані від менш до більш суворого. Подібного роду ступінчастість, «сходи» по­карань дають змогу суду вирішувати, яке з покарань є більш чи, навпаки, менш суворим. Ці питання виникають під час зміни вироку в касаційній чи наглядовій інстанції, призначення пока­рання в порядку ст. 69 КК чи заміни покарання на більш м’яке (ст. 82 КК).

Види покарань. Система покарань, встановлена в ст. 51 КК України, містить 12 видів покарань: штраф; позбавлення вій­ськового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційно­го класу; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; служ­бові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

За ухилення настає кримінальна відповідальність за ст. 389, 390 і 393 КК України. Наприклад, ухилення від виконання гро­мадських робіт карається за ст. 389 — арештом на строк до 6 міс. або обмеженням волі до трьох років.

Класифікація покарань. Усі покарання, що входять у систе­му, можуть бути класифіковані за певними ознаками, закріпле­ними у кримінальному законі. Така класифікація має не тільки теоретичне, а й, що дуже важливо, велике практичне значення, тому що вона сприяє правильному застосуванню окремих видів покарань.

Покарання класифікуються за порядком (способом) їх при­значення; за суб’єктом, до якого застосовується покарання; за можливістю визначення строку покарання та ін.

Отже, за порядком призначення покарань (ст. 52 КК України) усі покарання ділять на три групи:

а)основні покарання;

б)додаткові покарання;

в)покарання, що можуть призначати і як основні, і як до­даткові.

Основні покарання — це покарання, що призначають лише як са­мостійні покарання.

їх за жодних умов не можуть призначати як додаток до інших покарань, вони не можуть бути приєднані. За один злочин може бути призначене тільки одне основне покарання.

Додаткові покарання — це такі покарання, що призначають лише як додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть.

Тобто додаткові покарання не можуть самостійно фігурувати у вироці.

Змішані покарання (можуть призначатися і як основні, і як до­даткові покарання) — це позбавлення права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю і штраф.

Види кримінальних покарань зображено на схемі 6.1.

До основного покарання може бути приєднано одне чи кілька додаткових покарань у випадках і порядку, передбачених зако­ном. Наприклад, суд, засуджуючи винного за частиною третьою ст. 368 КК України (одержання хабара), може призначити осно­вне покарання як позбавлення волі і приєднати до нього такі до­даткові покарання, як позбавлення права обіймати певні посади і конфіскація майна.