2. Принципи і види фінансового аналізу

Фінансовий аналіз повинен відповідати певним вимогам, які накладають свій відбиток на само дослідження і повинні обов'язково враховуватися при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу.

Найважливіші принципи фінансового аналізу:

1. Комплексність – обхват всіх ланок і сторін діяльності підприємства;

2. Системний підхід – підприємство розглядається як система взаємозв'язаних елементів, виявляється характер зв'язку між ними;

3. Об'єктивність і точність – базою повинна служити достовірна і об'єктивна інформація, а виводи повинні обгрунтовуватися точними аналітичними розрахунками;

4. Плановість і систематичність – проводиться планомірно, а не від випадку до випадку;

5. Оперативність – необхідність швидко проводити аналіз і ухвалювати відповідні управлінські рішення;

6. Ефективність – витрати на проведення аналізу повинні давати багатократний ефект.

Фінансовий аналіз класифікується по видах залежно від наступних ознак.

Види фінансового аналізу
За методами проведення	За змістом	За періодом проведення	За суб'єктами аналізу	За об'єктами аналізу
вертикальний горизонтальний порівняльний коефіцієнтний чинник	повний тематичний	перспективний оперативний ретроспективний	внутрішній зовнішній	підприємства підрозділи окремих операцій

3. Формування системи показників фінансового аналізу

Кожне економічне явище, кожен процес звичайно визначається не одним показником, а цілим комплексом взаємопов’язаних показників. Наприклад, ефективність використання майна підприємства описується показниками віддачі, рентабельності і т. п. У зв’язку з цим вибір і обгрунтування системи показників для відображення економічних явищ і процесів є важливим етапом аналітичної роботи. Для того, щоб правильно ормувати такі системи показників, необхідно знати їхню класифікацію та характеристики.

Класифікація аналітичних показників:

1. за змістом:

кількісні – описуют об’ємні характеристики економічного явища чи процесу (кількість робітників, обсяг виробництва чи реалізації продукції);

структурні – характеризують частку частини у цілому (наприклад, питома вага матеріальних витрат у собіварності, частка власного капіталу в пасивах підприємства);

якісні – описують суттєві особливості та якісні характериатики явищ і процесів, що вивчаються (наприклад, рентабельність активів, собівартість продукції);

2. за ступенем синтезу:

узагальнюючі – використовуються для узагальнюючої оцінки складних економічних явищ та процесів (для рентабельності реалізації – рентабельність продажу усієї продукції);

часткові – відображають окремі сторони, елементи явищ і процесів, що вивчаються (для рентабельності реалізації – рентабельність продажу окремих видів продукції);

3. за характером розрахунку:

абсолютні – виражаються в вартісних, натуральних вимірювачах і через трудомісткість, тобто у гривнях, тонах, метрах, штуках, годинах, днях (собівартість, прибуток, відпрацьований час);

відносні – показують співвідношення абсолютних показників і визначаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (темп росту показника, рентабельність, фондовіддача);

питомі (різновид відносних) – покаують співвідношення двох різних абсолютних показників (реалізація продукції на одну гривню активів, матеріальні витрати на одну гривню товарної продукції);

4. за вимірювачами абсолютних показників:

натуральні – виражають величину явища чи процесу у фізичних одиницях, таких как маса, довжина, об’єм (кількість виробленої продукції, чисельність співробітників);

вартісні – показують величину складних явищ у вартісних вимірювачах (вартість реалізованої продукції, величина прибутку, статутний капітал);

5. за причинно-наслідковими зв’язками:

факторні – такі, що впливають на зміну будь-якого показника (ціна реалізації виробу та обсяг реалізації – на виручку від реалізації);

результативні – такі, що розглядаються як результат взаємодії факторів (виручка від реалізації як результат взаємодії обсягу та ціни реалізації);

6. за способом формування:

нормативні – отримуються в результаті розробки різних норм та нормативів;

планові – є результатом розробки різних планів;

облікові – дані бухгалтерського, управлінського, статистичного, оперативного обліку;

звітні – дані бухгалтерської, статистичної, оперативної звітності;

аналітичні – розраховуються у процесі проведення аналізу.

Вибір показників, їх аналіз повинний проводиться з позиції системного підходу.

При формуванні системи показників треба виконувати наступні вимоги:

1) у систему повинні входити кількаа часткових і один узагальнюючий показник, що забезпечує єдність системи;

2) системі повинна бути притаманна інтегрованість, що дозволяє використовувати її при програмно-цільовому управлінні підприємством і будувати “дерево цілей” розвитку підприємства;

3) необхідна достатня кількість показників для оцінки окремих сапектів роботи підприємства та його підрозділів;

4) усі показники повинні бути адекватними, тобто відображати реальні процеси, динамічними, забезпечувати однозначне тлумачення процесів, що вивчаються.

Комплексне вивчення економіки підприємства передбачає систематизацію показників, оскільки без урахування взаємозв’язків між показниками неможливо скласти вичерпного уявлення про ефективність діяльності підприємства.