- •2.Основні теореми суспільного добробуту
- •3.Парето-ефективність та Парето-оптимальність
- •4.Приватний і колективний вибір. Індивідуальна та суспільна корисність.
- •5.Ринковий механізм координації та умови його неефективності
- •6.Негативні екстерналії та шляхи їх усунення
- •7.Моральний ризик та хибний вибір в умовах інформаційної асиметрії
- •8.Парето-неефективність в умовах монополії
- •9. Суб’єкти і структура суспільного сектору.
- •10.Попит на суспільні блага. Правило Самуельсона.
- •11.Проблема безбілетника та способи подолання недобросовісної поведінки агентів
- •12. Локальні і клубні блага та виявлення суспільних переваг.
- •13.Процедура голосування: теореми та парадокси.
- •14.Правило більшості та його альтернативи.
- •16.Податки: види, сфера дії та еластичність.
- •17.Вплив оподаткування товарів на поведінку споживача. Правила оподаткування.
- •18.Оподаткування доходів і рівновага на ринку праці. Змішане оподаткування.
- •19.Податковий тягар та його переміщення. Модель Харбергера.
- •20.Вплив надлишкового податкового тягаря на економічну рівновагу.
- •21.Форми та напрями ухилення від сплати податків.
- •22.Тіньовий сектор економіки: особливості вимірювання.
- •23.Оптимальне оподаткування. Правило Рамсея.
- •24.Вимірювання доходів і крива Лоренца. Умови неповного ранжування.
- •25.Функція суспільного добробуту Джині.
- •26.Вимірювання бідності за Аткінсоном та Сеном.
- •27.Вплив податків на вертикальну та горизонтальну справедливість.
- •28.Втрати від перерозподілу доходів та принцип «другого кращого».
- •29.Державний борг і суспільний сектор.
- •30.Податковий тягар в умовах монополії. Оподаткування монополій.
- •31.Природні монополії: сутність, умови існування, цінова політика, оподаткування.
- •32.Державна власність у суспільному секторі. Інституційні пастки державної власності.
- •33.Соціальний захист: форми та напрямки.
- •34.Соціальне страхування і пенсійне забезпечення.
- •35.Соціальне страхування і економіка охорони здоров’я.
- •36.Дилема «доброго самаритянина», асиметрія інформації та ефективність сектору охорони здоров’я.
- •37.Сфера освіти: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •38.Фундаментальна та прикладна наука: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •39.Суспільний сектор у забезпеченні екологічної безпеки країни.
- •40.Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.
- •41.Провали суспільного сектору: умови та форми.
- •42.Теорія ігор у описі рентоорієнтованої поведінки.
- •43.Ризики та створення ренти. Теореми розсіювання.
- •44.Політична рента, лобізм та бюрократія.
- •45.Підходи Нісканена, Таллока та б’юкенена до моделювання поведінки бюрократії.
- •46.Способи боротьби з рентоорієнтованою поведінкою: їх переваги та недоліки.
- •47.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера.
- •48.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.
- •49.Політичний діловий цикл та частка суспільного сектору в економіці.
- •50.Межі суспільного сектору. Фінансування державного управління. Капіталізація суспільного сектору.
- •51.Суспільний добробут і суспільний оптимум відповідно до ринкового підходу.
- •52.Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом.
- •53.Суспільна рівновага в умовах роулсіанського оптимуму.
- •54.Суспільна рівновага в умовах егалітарного оптимуму.
- •55.Суспільний сектор в умовах глобалізації
51.Суспільний добробут і суспільний оптимум відповідно до ринкового підходу.
Теорія добробуту стосується вивчення методів організації господарської діяльності, спрямованих на максимізацію багатства. Її прийнято відносити до нормативної економіки, бо істинність цього поняття важко перевірити емпіричними методами. Як правило, поняття "нормативна економіка" і "економіка добробуту" ототожнюються, коли аналіз стосується конкретних щодо оцінення привабливості урядових рішень. За допомогою нормативної економіки оцінюють ефективність різних рішень і пропонують нові, які краще відповідають певним цілям. Головна проблема - вивчити критерії добробуту та визначити, хто має приймати рішення, що впливають на добробут. У теоріях добробуту часто виникали суперечності через неспроможність у повному обсязі простежити наслідки урядових програм, а також через розбіжності в поглядах на природу економіки, цінності й цілі.
Умовами оптимуму суспільного добробуту є такі.
1. Умова оптимального обміну. Відношення граничних корисностей, чи гранична норма заміщення для кожної пари споживчих товарів, повинно бути однаковим для всіх домогосподарств, які споживають обидва товари; іншими словами, усі домогосподарства в результаті повинні виявитися десь на контрактній кривій обміну (крива споживчих можливостей) у діаграмі Еджуорта, оскільки кожна її точка показує максимально можливий рівень задоволення потреб одного споживача при даному рівні задоволення потреб іншого.
2. Умова оптимального виробництва. У межах технічних обмежень співвідношення граничних прибутків (у натуральному вираженні), чи гранична норма заміщення для кожної пари факторів виробництва, повинно бути однаковим для всіх фірм у галузі, яка виробляє однорідний продукт. Якщо виробничі фактори відкладені по осях «ящика Еджуорта», ізокванти для будь-якої пари фірм повинні бути дотичними одна до одної; усі фірми у підсумку повинні бути на контрактній кривій виробництва. Крім того, гранична норма заміщення між виробництвом будь-яких двох товарів повинна бути однаковою для будь-яких двох фірм, що виробляють обидва товари.
3. Умова оптимальної структури продукції. Якщо задовольняються перша і друга умови, граничний продукт кожного фактора буде мати однакову цінність у кожній галузі, і ціни, що відповідають цій ситуації, будуть дорівнювати граничним нормам заміщення між благами, що споживаються (граничні норми заміщення при цьому загальні для всіх домогосподарств). Підсумовуючи, отримаємо, що гранична норма заміщення між будь-якою парою продуктів для будь-якого домогосподарства, що споживає обидва товари, повинна бути такою ж, як гранична норма заміщення між ними у виробництві.
4. Умова оптимальної інтенсивності використання факторів. Гранична норма заміщення між роботою й дозвіллям повинна дорівнювати граничній нормі технічного заміщення між годинами роботи і продуктом, що отримується в результаті; іншими словами, повинно бути неможливим збільшення сумарної цінності продукції, що випускається, при зміні оплати працівника у залежності, наприклад, від кількості робочого часу.
5. Умова оптимального моменту часу. Якщо враховувати розподіл вкладень ресурсів і випуску продукції в часі, перші чотири умови оптимуму можуть бути застосовані для того, щоб отримати оптимальні умови цього розподілу.