- •2.Основні теореми суспільного добробуту
- •3.Парето-ефективність та Парето-оптимальність
- •4.Приватний і колективний вибір. Індивідуальна та суспільна корисність.
- •5.Ринковий механізм координації та умови його неефективності
- •6.Негативні екстерналії та шляхи їх усунення
- •7.Моральний ризик та хибний вибір в умовах інформаційної асиметрії
- •8.Парето-неефективність в умовах монополії
- •9. Суб’єкти і структура суспільного сектору.
- •10.Попит на суспільні блага. Правило Самуельсона.
- •11.Проблема безбілетника та способи подолання недобросовісної поведінки агентів
- •12. Локальні і клубні блага та виявлення суспільних переваг.
- •13.Процедура голосування: теореми та парадокси.
- •14.Правило більшості та його альтернативи.
- •16.Податки: види, сфера дії та еластичність.
- •17.Вплив оподаткування товарів на поведінку споживача. Правила оподаткування.
- •18.Оподаткування доходів і рівновага на ринку праці. Змішане оподаткування.
- •19.Податковий тягар та його переміщення. Модель Харбергера.
- •20.Вплив надлишкового податкового тягаря на економічну рівновагу.
- •21.Форми та напрями ухилення від сплати податків.
- •22.Тіньовий сектор економіки: особливості вимірювання.
- •23.Оптимальне оподаткування. Правило Рамсея.
- •24.Вимірювання доходів і крива Лоренца. Умови неповного ранжування.
- •25.Функція суспільного добробуту Джині.
- •26.Вимірювання бідності за Аткінсоном та Сеном.
- •27.Вплив податків на вертикальну та горизонтальну справедливість.
- •28.Втрати від перерозподілу доходів та принцип «другого кращого».
- •29.Державний борг і суспільний сектор.
- •30.Податковий тягар в умовах монополії. Оподаткування монополій.
- •31.Природні монополії: сутність, умови існування, цінова політика, оподаткування.
- •32.Державна власність у суспільному секторі. Інституційні пастки державної власності.
- •33.Соціальний захист: форми та напрямки.
- •34.Соціальне страхування і пенсійне забезпечення.
- •35.Соціальне страхування і економіка охорони здоров’я.
- •36.Дилема «доброго самаритянина», асиметрія інформації та ефективність сектору охорони здоров’я.
- •37.Сфера освіти: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •38.Фундаментальна та прикладна наука: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •39.Суспільний сектор у забезпеченні екологічної безпеки країни.
- •40.Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.
- •41.Провали суспільного сектору: умови та форми.
- •42.Теорія ігор у описі рентоорієнтованої поведінки.
- •43.Ризики та створення ренти. Теореми розсіювання.
- •44.Політична рента, лобізм та бюрократія.
- •45.Підходи Нісканена, Таллока та б’юкенена до моделювання поведінки бюрократії.
- •46.Способи боротьби з рентоорієнтованою поведінкою: їх переваги та недоліки.
- •47.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера.
- •48.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.
- •49.Політичний діловий цикл та частка суспільного сектору в економіці.
- •50.Межі суспільного сектору. Фінансування державного управління. Капіталізація суспільного сектору.
- •51.Суспільний добробут і суспільний оптимум відповідно до ринкового підходу.
- •52.Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом.
- •53.Суспільна рівновага в умовах роулсіанського оптимуму.
- •54.Суспільна рівновага в умовах егалітарного оптимуму.
- •55.Суспільний сектор в умовах глобалізації
44.Політична рента, лобізм та бюрократія.
Політична рента - це рента, яку отримують в рамках і з допомогою політичного процесу. Рента трактується як економічний прибуток, тобто перевищує економічні витрати. Політична рента є, у свою чергу, деяким приватним випадком більш загальної категорії економічної ренти. У рамках неоінституціонального підходу виділяється декілька причин існування можливостей до вилучення політичної ренти: 1. неповнота інформації основна ідея полягає в тому, що доступ до інформації не є безкоштовним і вільним, тобто отримання інформації потребує будь-яких витрат. Неповнота інформації на практиці означає непрозорість у прийнятті рішень. 2. обмежена раціональність Суб'єкт не може заздалегідь знати результатів кожного варіанта, по-перше, через невизначеність, що не зводиться до ризику, по-друге, через своїх обмежених рахункових здібностей і, по-третє, через те, що у нього немає загальної і послідовної функції корисності, яка дозволила б порівняти різнорідні альтернативи. Раціональність в даному випадку обмежена щодо процедури максимізації, в той же час така поведінка повністю підпадає під поняття функціональної раціональності. 3. опортуністична поведінка учасників. Поняття опортуністичної поведінки безпосередньо пов'язане з мотивацією економічного агента. Мотив власного інтересу знаходиться в центрі моделювання економічної поведінки. Якщо сукупність індивідів, які мають певний загальний інтерес, здатна забезпечити своїх членів селективними стимулами для колективних дій з метою вплинути На законодавчу чи виконавчу владу, вона зазвичай створює організацію, яка займається лобіюванням. Лобісти роз'яснюють позицію групи спеціальних інтересів, намагаючись представити її в найбільш вигідному світлі, влаштовують пропагандистські кампанії та іншими засобами залучають на свій бік політиків і впливових чиновників. Коли селективні стимули відсутні або недостатні для об'єднання, індивіди або корпорації нерідко займаються лобіюванням поодинці. У подібних обставин може виникати феномен "експлуатації великих малими ". "Експлуатація великих малими" може мати місце, коли при загальній зацікавленості в деякому результаті співвідношення індивідуальних витрат і вигод, пов'язаних з його досягненням, істотно розрізняються всередині групи, причому для деякого її "ядра" або навіть окремого члена вигоди переважують повні, не розділені з іншими членами витрати. Бюрократія — це система фактичної влади, заснованої на сукупності формальних і Неформальних зв'язків чиновників і суспільства. Суть бюрократії полягає в заміні інтересів суспільства вузько груповими інтересами управлінського прошарку Бюрократія — це особлива форма професійного управління, якій притаманні п'ять основних принципів: відокремлення влади від білості населення; підміна суспільних інтересів груповими; груповий ієрархічний лад; розростання представницьких установ; формалізація По-перше бюрократи прагнуть збільшити розмір своєї організації. Бюрократи зацікавлені у своїй з.п., привілеях, суспільній думці, владі, які пов’язані із розміром організації. Тобто бюрократи намагаються збільшити діяльність своєї контори тими ж способами, що підприємства прагнуть збільшити свій розмір. По-друге бюроктати часто мають переваги перед законодавцями. Бюрократи можуть не тільки давати недостовірну інформацію про вигоди та витрати пов’язані із їх діяльністю, а також провадити дії,які впливають на ці вигоди та витрати. Бюрократ може зловживати свободою дій у рамках бюджету, що надається організації та переслідувати власні цілі попри цілі законодавців. Бюрократи можуть чинити вплив на розмір свого бюджету, надаючи обмежений набір альтернатив. Б.може звільніти себе від відповідальності за помилку, слідуючи певним бюрок процедурам, які передбачають, що всі дії перевіряються іншими.
