42.Теорія ігор у описі рентоорієнтованої поведінки.

Заслуговують особливої уваги теорія рентоорієнтованої поведінки (яка трактує корупцію як зусилля, спрямовані на здійснення державного втручання у ринковий розподіл ресурсів з метою привласнення штучно створюваних таким чином доходів у вигляді ренти) , що розглядається у межах інституційного підхіду, відповідно до якого корупція розглядається як контрактна взаємодія між економічними агентами та інституціями з метою зловживання становищем заради особистої вигоди . Таке трактування корупційних діянь, власне, дає можливість розширеного розуміння корупції, а не обмеження його лише діями окремих чиновників.

Теорія ігор в даному випадку педебачає наявність декількох гравціі, яким можуть виступати наприклад чиновники та суспільство. І є 3 варіанти виходу із гри, перемога 1, перемога 2, навність сідловок точки(вигода 2). 1 – чиновники що отримують ренту сядуть за грати,

2 – суспільство нічого не зможе вдіяти про чиновників

3 наприклад – суспільство нає про ситуацію корупції, але нічого не робить, наприклад тому що пенсії було підвищено

43.Ризики та створення ренти. Теореми розсіювання.

Прагнення бюрократу збільшити розмір свого бюджету дає пояснення багатьом аспектам бюрократичної поведінки. Бюрократ може звільніти себе від відповідальності за помилку, слідуючи певним бюрок процедурам, які передбачають, що всі дії перевіряються іншими. Хоча цей процес групового прийняття рішень скорочує намагання особистості робити внесок в певний успіх, бюрократи намагаються зробити саме такий вибір. Це називається «несхильність до ризику» - це те, що дає пояснення природі бюрократа: все має проходити через загальноприйняті канали (канцелярський формалізм). Існує також такий фактор, як домінування бюрократичних процедур: витрати, що пов’язані із залученням у діяльність відходу від ризику, породжуються не самим бюрократами, а навпаки – є плодом суспільства в цілому, через податки, що вимагаються для оплати збільшення штату. Зусилля груп або окремих індивідів, підприємств, організацій, направлені на отримання виняткових переваг за допомогою держави, називаються погонею за рентою. Сенс погоні за рентою полягає в тому, щоб поставити примушують силу держави на службу будь-яких конкретних приватних інтересів. Держава може обмежити доступ частини потенційних продавців чи покупців на той чи інший ринок, ввести регулювання цін. Погоня за рентою пов'язана з штучним втручанням в дію механізмів конкуренції. Проблема, однак, у тому, що конкуренція при цьому не зникає, а переноситься з власне ринкової сфери в сферу впливу на державу. конкуренція у сфері погоні за рентою представляє собою марнотратство з точки зору функції суспільного добробуту. Припустимо, за монопольне право перевезень борються три компанії. Якщо всі вони спочатку перебувають у рівних умовах, то ймовірність успіху для кожної становить 1 / 3. При нейтральному відношенні до ризику кожному з конкурентів має сенс інвестувати в різні форми впливу на держава суму, рівну третині очікуваної величини ренти. Для однієї з компаній витрати окупляться, для двох інших - виявляться безповоротними втратами, У цілому ж станеться так зване розсіювання ренти, іншими словами, її сума виявиться врівноваженою сукупними витратами погоні за рентою. Звичайно, далеко не всі кошти, що витрачаються в погоні за рентою, виявляються в абсолютному значенні втраченими для суспільства. Так, внески до фондів політичних партій обертаються, наприклад, оплатою праці партійних функціонерів. Інші витрати також значною мірою стають доходами осіб, причетних до діяльності держави. Перерозподіл - не тільки мета погоні за рентою, але і її основний інструмент. Отже рента виникає не тільки у зв'язку з боротьбою за монопольне становище на тому чи іншому ринку, але також при розподілі урядових контрактів, формуванні зовнішньоторговельних тарифів і квот, державному регулювання цін, коротше кажучи, у всіх галузях, де політичні рішення здатні істотно впливати на величину доходів від факторів виробництва, що знаходяться в розпорядженні економічних суб'єктів. За інших рівних умовах обмеження активності держави в подібних областях сприяє скорочення втрат від гонитви за рентою.