
- •2.Основні теореми суспільного добробуту
- •3.Парето-ефективність та Парето-оптимальність
- •4.Приватний і колективний вибір. Індивідуальна та суспільна корисність.
- •5.Ринковий механізм координації та умови його неефективності
- •6.Негативні екстерналії та шляхи їх усунення
- •7.Моральний ризик та хибний вибір в умовах інформаційної асиметрії
- •8.Парето-неефективність в умовах монополії
- •9. Суб’єкти і структура суспільного сектору.
- •10.Попит на суспільні блага. Правило Самуельсона.
- •11.Проблема безбілетника та способи подолання недобросовісної поведінки агентів
- •12. Локальні і клубні блага та виявлення суспільних переваг.
- •13.Процедура голосування: теореми та парадокси.
- •14.Правило більшості та його альтернативи.
- •16.Податки: види, сфера дії та еластичність.
- •17.Вплив оподаткування товарів на поведінку споживача. Правила оподаткування.
- •18.Оподаткування доходів і рівновага на ринку праці. Змішане оподаткування.
- •19.Податковий тягар та його переміщення. Модель Харбергера.
- •20.Вплив надлишкового податкового тягаря на економічну рівновагу.
- •21.Форми та напрями ухилення від сплати податків.
- •22.Тіньовий сектор економіки: особливості вимірювання.
- •23.Оптимальне оподаткування. Правило Рамсея.
- •24.Вимірювання доходів і крива Лоренца. Умови неповного ранжування.
- •25.Функція суспільного добробуту Джині.
- •26.Вимірювання бідності за Аткінсоном та Сеном.
- •27.Вплив податків на вертикальну та горизонтальну справедливість.
- •28.Втрати від перерозподілу доходів та принцип «другого кращого».
- •29.Державний борг і суспільний сектор.
- •30.Податковий тягар в умовах монополії. Оподаткування монополій.
- •31.Природні монополії: сутність, умови існування, цінова політика, оподаткування.
- •32.Державна власність у суспільному секторі. Інституційні пастки державної власності.
- •33.Соціальний захист: форми та напрямки.
- •34.Соціальне страхування і пенсійне забезпечення.
- •35.Соціальне страхування і економіка охорони здоров’я.
- •36.Дилема «доброго самаритянина», асиметрія інформації та ефективність сектору охорони здоров’я.
- •37.Сфера освіти: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •38.Фундаментальна та прикладна наука: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •39.Суспільний сектор у забезпеченні екологічної безпеки країни.
- •40.Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.
- •41.Провали суспільного сектору: умови та форми.
- •42.Теорія ігор у описі рентоорієнтованої поведінки.
- •43.Ризики та створення ренти. Теореми розсіювання.
- •44.Політична рента, лобізм та бюрократія.
- •45.Підходи Нісканена, Таллока та б’юкенена до моделювання поведінки бюрократії.
- •46.Способи боротьби з рентоорієнтованою поведінкою: їх переваги та недоліки.
- •47.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера.
- •48.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.
- •49.Політичний діловий цикл та частка суспільного сектору в економіці.
- •50.Межі суспільного сектору. Фінансування державного управління. Капіталізація суспільного сектору.
- •51.Суспільний добробут і суспільний оптимум відповідно до ринкового підходу.
- •52.Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом.
- •53.Суспільна рівновага в умовах роулсіанського оптимуму.
- •54.Суспільна рівновага в умовах егалітарного оптимуму.
- •55.Суспільний сектор в умовах глобалізації
34.Соціальне страхування і пенсійне забезпечення.
Соціальне страхування – державна політика, направлена на забезпечення соціального захисту населення. Причинами, що обумовлюють необхідність соц. страх. є: коливання доходу протягом життєвого циклу; провали ринку в забезпеченні приватного страхування (інформаційна асиметрія); макроекономічні ризики (безробіття, інфляція); короткозорість приватних агентів. До основних функцій соціального страхування відносяться: - формування грошових фондів, з яких покриваються затрати, пов’язані з утриманням непрацездатних та осіб, що з огляду на обставини не беруть участі в трудовому процесі;
- забезпечення певною мірою чисельності та структури трудових ресурсів;
- скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян;
- сприяння вирівнювання життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу.
В Україні існують такі види соц.. ст.,: 1) на випадок безробіття – через Фонд державного загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття. 2) соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності – через Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 3) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності – через Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. 4) пенсійне страхування – через Пенсійний фонд України та недержавні пенсійні фонди. Пенсія — регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення за принципами загальнолюдської солідарності та субсидування. Право на пенсію може виникнути протягом всього життя людини, починаючи з народження. Існує три базові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна, накопичувальна і змішана. Солідарна стратегія передбачає солідарні відносини між поколіннями працівників - тобто тих, хто працює нині і утримує пенсіонерів, з одного боку, і пенсіонерів, з іншого. Пенсійні виплати відбуваються за рахунок доходів економічно активного населення. Свого часу нинішні пенсіонери, коли вони працювали, утримували попереднє покоління пенсіонерів. Солідарній стратегії є характерними такі особливості як міжчасова справедливість, більш рівний доступ населення до матеріальних благ, протидія макроекономічним ризикам. Відповідно до цієї стратегії обчислення обмежень пенсійних виплат відбувається за ф-лою: t*w*L=p*D (де t- розмір пенсійних виплат; w- сер. стат. з/п; L- к-сть зан. населення; p- сер. розмір пенсії; D- к-сть пенсіонерів). Накопичувальна стратегія передбачає наявність державних, корпоративних і особистих накопичувальних пенсійних програм, за допомогою яких формується майбутня пенсія громадянина. Принципова особливість накопичувальної пенсії в тому, що вона є приватною власністю пенсіонера, який має право розпоряджатися нею на власний розсуд. Використання даної стратегії дозволяє зменшити тиск на суспільний сектор і формує індивідуальну схему заощаджень. Однак така стратегія в деяких випадках може приводити до утримання пенсіонерами надлишкових заощаджень. Змішана стратегія передбачає комплексне використання в пенсійній моделі елементів солідарної та накопичувальної стратегій, а також систем пенсійного страхування. Пенсійна реформа в Україні, має рівні системи: 1 рівень – солідарна система державного пенсійного страхування. 2 рівень – загальнообов’язкова накопичувальна стратегія. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. 3 рівень – система недержавного пенсійного забезпечення . Зараз система пенсійного забезпечення України знаходиться десь між 1 та 2 рівнями.