
- •2.Основні теореми суспільного добробуту
- •3.Парето-ефективність та Парето-оптимальність
- •4.Приватний і колективний вибір. Індивідуальна та суспільна корисність.
- •5.Ринковий механізм координації та умови його неефективності
- •6.Негативні екстерналії та шляхи їх усунення
- •7.Моральний ризик та хибний вибір в умовах інформаційної асиметрії
- •8.Парето-неефективність в умовах монополії
- •9. Суб’єкти і структура суспільного сектору.
- •10.Попит на суспільні блага. Правило Самуельсона.
- •11.Проблема безбілетника та способи подолання недобросовісної поведінки агентів
- •12. Локальні і клубні блага та виявлення суспільних переваг.
- •13.Процедура голосування: теореми та парадокси.
- •14.Правило більшості та його альтернативи.
- •16.Податки: види, сфера дії та еластичність.
- •17.Вплив оподаткування товарів на поведінку споживача. Правила оподаткування.
- •18.Оподаткування доходів і рівновага на ринку праці. Змішане оподаткування.
- •19.Податковий тягар та його переміщення. Модель Харбергера.
- •20.Вплив надлишкового податкового тягаря на економічну рівновагу.
- •21.Форми та напрями ухилення від сплати податків.
- •22.Тіньовий сектор економіки: особливості вимірювання.
- •23.Оптимальне оподаткування. Правило Рамсея.
- •24.Вимірювання доходів і крива Лоренца. Умови неповного ранжування.
- •25.Функція суспільного добробуту Джині.
- •26.Вимірювання бідності за Аткінсоном та Сеном.
- •27.Вплив податків на вертикальну та горизонтальну справедливість.
- •28.Втрати від перерозподілу доходів та принцип «другого кращого».
- •29.Державний борг і суспільний сектор.
- •30.Податковий тягар в умовах монополії. Оподаткування монополій.
- •31.Природні монополії: сутність, умови існування, цінова політика, оподаткування.
- •32.Державна власність у суспільному секторі. Інституційні пастки державної власності.
- •33.Соціальний захист: форми та напрямки.
- •34.Соціальне страхування і пенсійне забезпечення.
- •35.Соціальне страхування і економіка охорони здоров’я.
- •36.Дилема «доброго самаритянина», асиметрія інформації та ефективність сектору охорони здоров’я.
- •37.Сфера освіти: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •38.Фундаментальна та прикладна наука: індикатори діяльності, способи забезпечення, екстерналії, ефективність.
- •39.Суспільний сектор у забезпеченні екологічної безпеки країни.
- •40.Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.
- •41.Провали суспільного сектору: умови та форми.
- •42.Теорія ігор у описі рентоорієнтованої поведінки.
- •43.Ризики та створення ренти. Теореми розсіювання.
- •44.Політична рента, лобізм та бюрократія.
- •45.Підходи Нісканена, Таллока та б’юкенена до моделювання поведінки бюрократії.
- •46.Способи боротьби з рентоорієнтованою поведінкою: їх переваги та недоліки.
- •47.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера.
- •48.Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.
- •49.Політичний діловий цикл та частка суспільного сектору в економіці.
- •50.Межі суспільного сектору. Фінансування державного управління. Капіталізація суспільного сектору.
- •51.Суспільний добробут і суспільний оптимум відповідно до ринкового підходу.
- •52.Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом.
- •53.Суспільна рівновага в умовах роулсіанського оптимуму.
- •54.Суспільна рівновага в умовах егалітарного оптимуму.
- •55.Суспільний сектор в умовах глобалізації
1.Сутність концепції суспільного добробуту та її складові елементи Сутність теорії суспільного добробуту: за допомогою мікроекономічного інструментарію досліджує можливості забезпечення економічного добробуту членів суспільства в умовах загальної конкурентної переваги. Теорія базується на теоремах: 1) загальна рівновага на ринку є оптимальною по Парето; 2) економіка досягає оптимальності за Парето, коли є конкуренція за ресурси (за капітал та за початковий набір благ).
Ціннісні
судження теорії добробуту:
1) суспільство – сума членів, задача
яких максимізувати свою корисність; 2)
ціль – максимізація добробуту; 3)
загальний добробут можна досягти, якщо
підвищити добробут кожного без погіршення
добробуту одного з них. Тобто все
суспільство буде задоволене навіть
тоді, коли буде в добробуті хоча б один
з його членів.
Графік
Правила
добробуту:
1) стан оптимальний за Парето, коли
попит=пропозиції та виконуються всі
граничні рівності; 2) коли одна з граничних
рівностей порушена, її можна покращити
за допомогою державного втручання; 3)
Принцип компенсації – застосування
перерозподільчих процедур між субєктами.
Варіанти
зміни добробуту внаслідок урядової
політики Графік
Складові: оптимум споживача, оптимум виробника. Оптимум споживача: умова ефективності обміну споживачів – дотичність їх кривих байдужості (крива, проведена по точках задоволення попиту по продуктах). Рівняння: MRSxyA=MRSxyB Оптимум за Парето – покращення ситуації однієї зі сторін неможливе без погіршення ситуації іншої. Крива контрактів – поєднання точок розподілу споживчих благ, що відповідатимуть критерію оптимальності за Парето. Коробка Еджуорта – спосіб задання розподілу благ Х та У між двома споживачами, який відображає стан ринку. Оптимум споживачів на ринках: MRSXYa=Px:Py=MRSXYb. Графік
Оптимум виробника: Ефективне використання ресурсів – по точках дотику ізоквант (Q). Визначення оптимуму фірми: MRTSKLx=MRTSKLy, де MRTS – гранична норма технологічного заміщення. Бюджетне обмеження для фірм – W(зар.плата) : R (%). Мінімізація витрат фірми: MRTSKLx=W:R=MRTSKLy Умова максимізації прибутків виробників: MCx:MCy=Px:Py Отже, загальна економічна рівновага: ефективний обмін для споживача MRSXYa=MRSXYb=Px:Py та максимальному прибутку за мінімальними витратами виробника: MRSXY=Px:PY=MCx:MCy=MRTSKL
2.Основні теореми суспільного добробуту
Теорія базується на теоремах: 1) загальна рівновага на ринку є оптимальною по Парето; 2) економіка досягає оптимальності за Парето, коли є конкуренція за ресурси (за капітал та за початковий набір благ).
Сутність теорії суспільного добробуту: за допомогою мікроекономічного інструментарію досліджує можливості забезпечення економічного добробуту членів суспільства в умовах загальної конкурентної переваги. Теорія базується на теоремах: 1) загальна рівновага на ринку є оптимальною по Парето; 2) економіка досягає оптимальності за Парето, коли є конкуренція за ресурси (за капітал та за початковий набір благ).
Ціннісні судження теорії добробуту: 1) суспільство – сума членів, задача яких максимізувати свою корисність; 2) ціль – максимізація добробуту; 3) загальний добробут можна досягти, якщо підвищити добробут кожного без погіршення добробуту одного з них. Тобто все суспільство буде задоволене навіть тоді, коли буде в добробуті хоча б один з його членів. Графік Правила добробуту: 1) стан оптимальний за Парето, коли попит=пропозиції та виконуються всі граничні рівності; 2) коли одна з граничних рівностей порушена, її можна покращити за допомогою державного втручання; 3) Принцип компенсації – застосування перерозподільчих процедур між субєктами.
3.Парето-ефективність та Парето-оптимальність
Оптимальність за Парето — такий стан системи, при якому значення кожного окремого критерію, що описує стан системи, не може бути поліпшено без погіршення стану інших елементів.Принцип, за словами самого Парето звучить так: «Всяка зміна, яка не приносить збитків, а яка деяким людям приносить користь (за їх власною оцінкою), є поліпшенням».Безліч станів системи, оптимальних по Парето, називають «множиною Парето», «множиною альтернатив, оптимальних в сенсі Парето», або «множиною оптимальних альтернатив».Ситуація, коли досягнута ефективність за Парето — це ситуація, коли всі вигоди від обміну вичерпані.Ефективність за Парето є одним з центральних понять для сучасної економічної науки. На основі цього поняття будуються перша і друга фундаментальні теореми добробуту.Оптимум за Парето свідчить, що добробут суспільства досягає максимуму, а розподіл ресурсів стає оптимальним, якщо будь-яка зміна цього розподілу погіршує добробут хоч би одного суб’єкта економічної системи.Парето-оптімальний стан ринку - ситуація, коли не можна поліпшити стан будь-якого учасника економічного процесу, одночасно не знижуючи добробуту як мінімум одного з інших.Згідно критерію Парето (критерію зростання суспільного добробуту), рух у бік оптимуму можливий лише при такому розподілі ресурсів, який збільшує добробут принаймні однієї людини, не завдаючи збитку нікому іншому.
Умови ефективності: MRSAXY = MRSBXY