
- •Завдання №3
- •1. Типи розчинів. Розчинність.
- •2. Фазові рівноваги в двокомпонентних системах. Закон Рауля.
- •3. Закон Рауля для реальних розчинів.
- •4. Закони Коновалова.
- •5. Властивості розчинів твердих речовин у рідинах.
- •6. Закон розподілу. Екстракція. Осмотичний тиск.
- •7. Електроліти. Основні положення теорії Арреніуса.
- •8. Термодинамічна активність.
- •9. Нерівноважні процеси в електрохімічних системах. Закони Фарадея. Електроліз
- •10. Електропровідність розчинів електролітів
- •11. Швидкість хімічної реакції
- •12. Односторонні реакції 1 - порядку
- •13.Односторонні реакції другого порядку.
- •14.Односторонні реакції третього порядку
- •15.Методи визначення порядку реакції.
- •16.Оборотні реакції першого порядку.
- •17.Паралельні реакції
- •18.Послідовні реакції
- •19. Метод стаціонарних концентрацій
- •20. Вплив температури на швидкість хімічних реакцій.
- •21. Теорія активних зіткнень.
- •22. Теорія активованого комплексу.
- •23. Механізми дифузії атомів у твердому тілі.
- •1 Та 2 характерно для самодифузії.
- •24. Закони Фіка. Початкові і граничні умови в задачах дифузії.
11. Швидкість хімічної реакції
Швидкістю хімічної реакції и називають зміну концентрації будь-якої речовини, яка бере участь у реакції, за одиницю часу :
Як правило, швидкість реакції обчислюють за концентраціями вихідних речовин і тому похідна dс/d? від'ємна, оскільки концентрації цих речовин з часом зменшуються. Тому в правій частині рівняння (3.1) стоїть знак мінус. Швидкість реакції завжди додатна.
В основі одпостадійних реакцій лежить закон дії мас (закон Гульдберга і Вааге), згідно з яким швидкість хімічної реакції пропорційна добутку концентрацій реагуючих речовин. Причому кожну з концентрацій беруть у ступені, що дорівнює стехіометричному коефіцієнту, який стоїть перед формулою даної сполуки в реакції (n1 n2, n3,....0)
Коефіцієнт пропорційності К для даної реакції при сталій температурі є величиною сталою, його називають константою швидкості реакції, оскільки вона не залежить від концентрації реагуючих речовин і часу. Із рівняння випливає, що при С] = С2 = С3 = 1 швидкість реакції чисельно дорівнює константі швидкості, яку іноді називають питомою швидкістю реакції.
Відносно кінетики хімічні реакції поділяють за ознакою молекулярності та порядку реакції. За кількістю молекул, що беруть участь в елементарному хімічному акті, визначають молекулярність реакції Молекулярність реакції завжди є цілим додатним числом: 1, 2, рідко 3. За цією ознакою розрізняють моно-, бі-, тримолекулярні реакції. Реакції вищої молекулярності па практиці не трапляються. Це пояснюється тим, що вірогідність одночасного зіткнення чотирьох і більше молекул дуже мала.
У більшості випадків за рівнянням реакції неможливо дійти висновку про її молекулярність, оскільки воно не відбиває наявності проміжних стадій. Багатостадійність реакції не дає можливості вивчити кінетику процесу взагалі. З огляду на це кінетичні реакції зручніше характеризувати не молекулярністю, а порядком.
Порядок реакції визначається за рівнянням, яке виражає залежність швидкості реакції від концентрації реагуючих речовин і дорівнює сумі показників ступенів концентрацій. У багатостадійних реакціях загальна швидкість процесу визначається стадією з найбільш малою константою швидкості. Таку стадію називають лімітуючою. Сукупність усіх стадій, з яких складається процес перетворення вихідних речовин у продукти реакції, називають механізмом хімічної реакції. Для складних реакцій молекулярність і порядок, як правило, не збігаються. Отже, порядок реакції характеризує формальну кінетичну залежність швидкості реакції від концентрації реагуючих речовин, а молекулярність — елементарний механізм окремої стадії складного процесу. Ці поняття збігаються тільки для простих за механізмом реакцій.
З підвищенням температури швидкість хімічної реакції, як правило, зростає. Для приблизної оцінки вилину температури на швидкість реакції для невеликого інтервалу низьких температур можна використовувати правило Вант-Гоффа, згідно з яким підвищення температури па 10°С збільшує швидкість хімічної реакції у 2—4 рази:
Розглянемо фізичний зміст поняття «енергія активації». Згідно з теорією Арреніуса хімічна взаємодія відбувається лише при зіткненні частинок з достатньо високим рівнем кінетичної енергії. Такі молекули (частинки) називають активними, або реакційноздатними. Щоб молекули могли вступити у хімічну взаємодію, вони повинні мати певний надлишок енергії порівняно з її середнім значенням. Цей мінімальний надлишок енергії у перерахунку на один моль речовини називається енергією активації Е.