5. Властивості розчинів твердих речовин у рідинах.

Основну теорію розчину твердих тіл у рідині складає положення: « Тиск пари над чистим розчинником завжди більше ніж тиск пари над розчином.»

З точки зору теорії міжмолекулярної взаємодії це пояснюється: «Наявність твердих речовин в розчині знижує кількість молекул розчинника в одиниці об’єму. Що в свою чергу знижує кількість молекул, які можуть перейти з рідкої в газоподібну фазу.

Використовуючи закон Рауля можна записати що молярна частка твердих розчинників речовини

Ще з закону Рауля слідує, що Т_кип такого розчину вище за Т_кип чистого розчинника.

Також те ,що зниження Т_зм, порівняно з Т_зм чистого розчинника, пропорційна його моляльній концентрації m.

6. Закон розподілу. Екстракція. Осмотичний тиск.

Розглянемо систему з двох рідин, що не змішуються між собою. Введемо в цю систему 3 компонент, як показує експеримент через деякий час у системі спостерігається певна рівновага. Цей стан описує закон Нернста-Шилова: «Відношення концентрації третього компонента в обох фазах при фіксованії Т є величиною сталою.»

C_1,C₂ – концентрації третього компонента у 1 і 2 фазах.

Закон розподілу Нернста-Шилова – теоретична основа процесу екстракції. Екстракція – процес виділення речовини з розчину, за допомогою розчинника, який незмішуеться з розчином, але розчинена речовина в екстрагенті розчиняється краще.

Додатковий тиск розчинника завдяки якому прогинається мембрана отримав назву осмотичний тиск, який підкорюється закону Вант-Гоффа: «Осматичний тиск розбавлених розчинів прямо пропорційний концентрації і Т.»

Розчини які мають однаковий осмотичний тиск називається ізотонічні( ₁= ₂).

7. Електроліти. Основні положення теорії Арреніуса.

Електроліти - це речовини, розчини та розплави яких, здатні проводити електричний струм. Електропровідність електролітів зумовлена наявністю в середовищі заряджених частинок – їонів, які є носіями електричного струму.

Основною ідеєю торії аналітичної дисоціації Арреніуса можна сформулювати так: «При утворенні розчину електроліту відбувається дисоціація розчиняємої речовини.» Ступень дисоціації можна визначити дослідним шляхом при вивченні різноманітних властивостей розчинів:

• Тиску насиченої пари.

• Осмотичному тиску

• Т_кип і кристалізації.

• Тощо.

Подібне вивчення ступені дисоціації дало можливість поділити всі відомі електроліти на 2 групи сильні та слабкі. Для розчинів слабких електролітів які дисоціюють на однозарядні їони константа дисоціації записується у вигляді:

Цей вираз представляє собою математичний запис закону розбавлення Освальда.

8. Термодинамічна активність.

Термодинамічна активність а компонента розчину – це така фізична ТД величина, підставивши яку в формулу хімічного потенціалу замість концентрації робить її справедливою для реального розчину. Математичний запис:

Щодо розрахунків та аналізу результатів експерименту поряд з активністю використовують поняття коефіцієнта активності, математичний запис якого:

Середня активність електроліту: