65. Страхування: поняття, форми та види зобов’язань зі страхування. Елементи страхового зобов’язання.

ЗУ «Про страхування»: Страхування – це вид цивільно–правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та ЮО у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та ЮО страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

3 форми: самострахування (страховий фонд створюється в межах 1 суб’єкта, він використовується окремими суб’єктами самостійно незалежно один від одного), створення централізованих страхових фондів (страховий фонд існує та використовується як єдиний фонд для певного кола суб’єктів та створюється в централізованому порядку за рахунок централізованих державних ресурсів) та власне страхування (страховий фонд формується у децентралізованому порядку за рахунок внесків окремих його учасників, розподіляється централізовано страховиком, але виключно серед його учасників).

Страховим зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) здійснити страхову виплату другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником або зазначеній в АЦЗ, а друга сторона (страхувальник) зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. 2 форми: добровільна та обов’язкова (виникає в силу прямої вказівки ЗУ). Істотні умови обов’язкового страхування: порядок та правила його проведення, розміри страхових сум, максимальні розміри страхових тарифів – встановлюються КМУ. Підставою виникнення зобов’язань з добровільного страхування є договір страхування. Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

66. Учасники страхового зобов’язання.

Страховик – юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Обов’язки: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплата страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором); 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; 5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Права: вимагати виконання іншою стороною обов'язків, встановлених договором, законом

Страхувальник – фізична або юридична особа з достатнім обсягом дієздатності. Обов’язки: 1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; 2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується (якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним); 4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшенню; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Права: вимагати виконання іншою стороною обов'язків, встановлених договором, законом.