61. Договір зберігання та його види.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Правова мета – надання послуги зберігання.

Юр. хар.: Оплатний – замість наданої зберігачем послуги поклажодавець сплачує встановлену плату. Безоплатний – якщо таке зберігання передбачене установчими документами юр. особи або договором. Реальний – вважається укладеним з моменту передачі речі на зберігання або консенсуальний – якщо в силу укладеного після погодження усіх істотних умов договору проф.. зберігач – СПД – зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому. Двосторонній – права та обов’язки виникають обох сторін договору.

Істотні умови: Предмет – послуга зі зберігання речі. Річ, передана на зберігання, може бути як індивідуально визначеною, так і визначеною родовими ознаками (що випливає зі змісту ст. 941 ЦК України).Ціна визначається за домовленістю сторін та складається з плати за послугу зберігання, а також з витрат зберігача на зберігання речі (догляд за рослиною, годівля тварин, переданих на зберігання тощо). Якщо розмір плати за зберігання не визначений, стягується розумна плата. Якщо зберігання припинене достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, або якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання чи пропорційну частину плати. Строк зберігання встановлюється домовленістю сторін. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Форма: Усна: 1) зберігання між громадянами речей, вартість яких не перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (крім консенсуального договору); 2) речі, що потрапили на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин. Письмова. У договорі зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому Й у більшості інших випадків. Письмова форма договору зберігання може підтверджуватися розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Сторони. Зберігач – юридична або фізична особа достатнім обсягом дієздатності. Обов’язки: 1) прийняти річ на зберігання (крім випадку, коли у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її збереження); 2) зберігати річ і повернути її поклажодавцю в схоронності; 3) вживати заходів для забезпечення схоронності речі, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства; 4) особисто зберігати річ (крім випадку, коли був вимушений передати річ на зберігання іншій особі в інтересах поклажодавця, з повідомленням останнього або за згодою останнього в інших випадках); 5) негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання; 6) у разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця; 7) якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину; 8) за першою вимогою поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився; 9) виконати інші обов'язки відповідно до договору, закону. Права: 1) вимагати від поклажодавця сплати передбаченої договором плати за зберігання.

Поклажодавець – фізична або юридична особа – власник, відправник вантажу, наймач, перевізник тощо. Обов’язки: 1) сплатити передбачену договором плату за зберігання; 2) забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання; 3) виконати інші обов'язки відповідно до договору, закону. Права: 1) вимагати прийняття речі зберігачем, відповідно до умов договору та закону; 2) вимагати забезпечення схоронності речі зберігачем; 3) вимагати повернення речі в схоронності (ст.949 ЦК України); 4) дати згоду або відмову зберігачу на користування річчю, переданою на зберігання.

62. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі.За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі – у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.