45. Договорів найму (оренди) транспортного засобу: поняття, предмет, види.

За договором найму ТЗ наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві ТЗ у користування за плату на певний строк.

Правова мета – перехід майна у тимчасове користування.

Види: 1) з екіпажем – транспортний засіб передається у найм і далі керується, а також обслуговується екіпажем (кваліфікованим персоналом) наймодавця. При цьому наймодавець несе витрати на утримання екіпажу. 2) без екіпажу – транспортний засіб передається в найм і керується наймачем.

Юр. хар.: Оплатний – замість переданого у користування майна інша сторона сплачує певну грошову суму. Консенсуальний – коли майно буде передано у тимчасове користування після укладення договору, або реальний, коли майно передається у тимчасове користування в момент укладання договору. Двосторонній – правами і обов'язками наділені обидві сторони договору.

Істотні умови: Предмет – рухоме майно у вигляді транспортного засобу: повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Ціна – плата за користування транспортним засобом. Строк користування майном. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін договору найму може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.

Форма – письмова, договір найму ТЗ за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторони: Наймодавець – юр./фіз. особа, яка має необхідну для укладання договору дієздатність. Обов'язки: 1) передати майно наймачеві негайно або в строк, встановлений договором; 2) попередити наймача про відомі наймодавцю недоліки майна; 3) повідомити наймача про права третіх осіб на майно; 4) проводити капітальний ремонт речі, якщо інше не встановлено договором або законом; 5) застрахувати транспортний засіб; 6) нести витрати на утримання екіпажу (у договорі найму транспортного засобу з екіпажем). Права: 1) вимагати від наймача сплати встановленої договором суми за користування транспортним засобом; 2) вимагати підтримки транспортного засобу наймачем у належному технічному стані; 3) вимагати від наймача виконання інших обов'язків, встановлених договором, законом.

Наймач – юр./фіз. особа, яка має необхідну для укладання договору дієздатність. Обов'язки: 1) нести витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, в тому числі сплачувати відповідні податки; 2) сплачувати встановлену договором суму за користування ТЗ; 3) підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані; 4) повернути транспортний засіб після закінчення договору у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; 5) користуватися транспортним засобом відповідно до його призначення і умов договору; 6) усунути погіршення транспортного засобу, які виникли з його вини. Права: 1) укладати від свого імені без згоди наймодавця договори перевезення й інші договори відповідно до призначення транспортного засобу; 2) у випадку якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: а) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; б) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 3) вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які наймач не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; 4) вимагати здійснення капітального ремонту речі наймодавцем (крім випадку, коли обов'язок проводити капітальний ремонт покладений договором на наймача); 5) вимагати від наймодавця виконання інших обов'язків, встановлених договором, законом.

Екіпаж транспортного засобу зобов’язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб. Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами). Кодекс торговельного мореплавства – чартер – тайм-чартер (фрахтування судна з екіпажем), бербоут-чартер (без екіпажу).

46. Договір лізингу: поняття, види, права та обов’язки сторін.За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Види лізингу передбачені ЦК – прямий, непрямий. ЗУ «Про лізинг»: фінансовий лізинг – лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій і умов та передати її у володіння та користування останньому на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату. В юридичній літературі виділяють оперативний лізинг (договір укладається на значно менший строк ніж строк повної амортизації речі, яка є предметом лізингу), форми лізингу: зворотний (відносини, коли власник відчужує покупцеві майно і одночасно це ж майно колишній власник приймає від покупця у лізинг); міжнародний (укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав); пайовий лізинг (здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору із залученням одного або декількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти).

Правова мета – перехід майна у тимчасове користування.

Юр. хар.: Оплатний – замість переданого у користування лізингодавцем майна, лизингоодержувач сплачує лізингові платежі. Консенсуальний – у разі коли майно буде передано у тимчасове користування після укладення договору, або реальний, коли майно передається у тимчасове користування в момент укладання договору. Двосторонній – правами і обов'язками наділені обидві сторони договору.

Істотні умови: Предмет – не вилучене з цивільного обороту майно; неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом. Ціна – лізингові платежі, які вносяться щомісяця, якщо інше не встановлено договором. Строк користування майном встановлюється договором. Як правило, договір лізингу укладається на тривалий строк.

Форма – договір лізингу укладається в письмовій формі.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом (крім прострочення передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу, де даний ризик несе сторона, яка прострочила).

Сторони: Лізингодавець – юр./фіз. особа, яка має необхідну для укладання договору дієздатність – власник майна, що передається у лізинг. Обов'язки: 1) передати майно лізингоодержувачу негайно або у строк, встановлений договором; 2) попередити лізингоодержувача про відомі лізингодавцю недоліки майна; 3) нести відповідальність перед лізингоодержувачем солідарно з постачальником за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу; 4) повідомити лизингоодержувачу про права третіх осіб на майно. Права: 1) вимагати від лізингоодержувача сплати лізингових платежів; 2) вимагати від лізингоодержувача виконання інших обов'язків, встановлених договором, законом.

Лізингоодержувач – юр./фіз. особа, яка має необхідну для укладання договору дієздатність. Обов'язки: 1) сплачувати лізингові платежі; 2) повернути річ після закінчення договору; 3) користуватися річчю відповідно до її призначенням і договором; 4) нести ризик випадкової загибелі (випадкового пошкодження) майна. Права: 1) у випадку якщо лізингодавець не передає майно, лізингоодержувач має право за своїм вибором: а) вимагати від лізингодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; б) відмовитися від договору лізингу і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) укласти договір на ремонт та технічне обслуговування предмета договору лізингу з продавцем (постачальником); 3) вимагати від лізингодавця виконання інших обов'язків, встановлених договором, законом.

47. Договір найму (оренди) житла: поняття, предмет, види, права та обов’язки сторін.За договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Правова мета – перехід житла у тимчасове користування для проживання.

Юр. хар.: Оплатний – замість переданого у користування житла наймач сплачує певну грошову суму. Консенсуальний – коли майно буде передано у тимчасове користування після укладення договору, або реальний, коли майно передається у тимчасове користування в момент укладання договору. Двосторонній – права і обов'язки виникають у обох сторін договору.

Істотні умови: Предмет – житлове приміщення або його частина. Це може бути квартира; кімната у квартирі; житловий будинок; садиба; частина будинку або садиби, які придатні для проживання та які перебувають у приватній власності. Найм житла, що перебуває в державній або комунальній власності, регулюється спеціальним житловим законодавством. Ціна – плата за користування житлом, що встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Строк користування житлом встановлюється у договорі найму житла за згодою сторін. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на 5 років.

Форма – договір найму житла укладається в письмовій формі.

У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 814 ЦК України).

Сторони: Наймодавець – фіз./юр. особа, яка має необхідну для укладання договору дієздатність. Обов'язки: 1) передати майно наймачеві негайно або в строк, встановлений договором; 2) попередити наймача про відомі наймодавцю недоліки майна повідомити наймача про права третіх осіб на майно; 3) проводити капітальний ремонт речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Права: 1) вимагати від наймача сплати встановленої плати за користування житлом; 2) вимагати від наймача здійснення поточного ремонту наймачем (якщо інше не передбачено договором); 3) вимагати від наймача виконання інших обов'язків, встановлених договором, законом.

Наймач – фіз. особа, яка має необхідну для укладання договору дієздатність. Юридична особа може бути наймачем тільки у випадку, якщо вона надалі передасть житло у користування (піднайм) фізичній особі. Обов'язки: 1) використовувати житло винятково для проживання в ньому; 2) забезпечувати збереження житла й підтримувати його у належному стані; 3) утримуватися від переобладнання і реконструкції житла без згоди наймодавця; 4) вчасно вносити плату за житло, а також за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму; 5) здійснювати поточний ремонт житла, якщо інше не встановлено договором; 6) звільнити житло після закінчення договору у стані, в якому воно була одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Права: 1) у випадку якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: а) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; б) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які наймач не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; 3) вимагати здійснення капітального ремонту речі наймодавцем (крім випадку, коли обов'язок проводити капітальний ремонт покладений договором на наймача); 4) вселяти за погодженням із наймодавцем у житло інших осіб для проживання у ньому; 5) вимагати від наймодавця виконання інших обов'язків, встановлених договором, законом.

ЦК України розрізняє такі види найму: 1) договір найму (оренди) житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності; 2) договір найму (оренди) житла, за яким наймодавцем є підприємець (договір комерційного найму).