1.7. Засоби проведення контролю з навчальної дисципліни „етика бізнесу”

Форми контролю	Види навчальної роботи	Відсоток до підсумку	Сума балів
Поточний модульний контроль	Робота на лекціях, у т.ч. Присутність на заняттях Ведення конспекту	10%	10 балів 5 балів 5 балів
	Робота на практичних заняттях (експрес-опитування, рішення ситуацій, тестування ділові ігри)	50%	50 балів
	Виконання самостійної роботи, ІЗС	30%	30 балів
	Інше (написання рефератів, підготовка доповідей; підготовка ситуаційного завдання; командні проекти тощо)	10%	10 балів
	Разом	100%	100 балів
Додаткова оцінка (бали призначаються за рахунок 60 балів, які відносяться на екзамен, при наявності витягу із протоколу засідання кафедри та відповідних документів, які підтверджують участь студента у цих заходах)	Участь у наукових конференціях, підготовка наукових публікацій, участь у Всеукраїнських конкурсах наукових студентських робіт за спеціальністю		Згідно рішення кафедри
Разом з навчальної дисципліни			100 балів

2. Зміст науково-методичних рекомендацій щодо вивчення навчальної дисципліни ”етика бізнесу”

Змістовий модуль 1. Основи етики бізнесу

Тема 1. Еволюція етики бізнесу

1. Еволюція етики бізнесу

1.2. Сучасні принципи етики бізнесу

1.3. Особливості розвитку етики бізнесу в Україні

1.1 Еволюція етики бізнесу

Слово «етика» (грецьке ethika, від ethos - звичай, вдача, характер) звичайно вживається у двох змістах. З одного боку, етика - це область знання, наукова дисципліна, що вивчає мораль, моральність, їхнє виникнення, динаміку, фактори й зміни. З іншого боку, під етикою розуміється сама сукупність моральних правил у тій або іншій сфері поводження людини або організації. Як позначення особливої області знання цей термін уперше вжив Аристотель. Поняттям «этос» позначають погоджені правила й зразки життєвого поводження, уклад, стиль життя якого-небудь співтовариства людей (стану, професійної групи, соціальної верстви, покоління й т.п.), а також орієнтацію якої-небудь культури, прийняту в ній ієрархію цінностей.

Безпосередній зв'язок етики з життєвою практикою добре простежується в сфері так званої професійної етики, що являє собою систему моральних вимог до професійної діяльності людини. Одним з видів професійної етики є етика ділових відносин. Вона виникла порівняно пізно на основі загальної трудової моралі. У свою чергу, основне місце в етиці ділових відносин займає етика бізнесу (підприємництва). Вона містить у собі етику менеджменту (управлінську етику) , етику ділового спілкування, етику поводження й ін.

Існує дві основні точки зору на співвідношення загальнолюдських етичних принципів і етики бізнесу: 1) правила звичайної моралі до бізнесу не відносяться або відносяться в меншому ступені. Ця точка зору відповідає концепції так званого етичного релятивізму, відповідно до якої для кожної референтної групи (тобто групи людей, на думку яких про своє поводження орієнтується даний суб'єкт) характерні свої особливі етичні норми; 2) етика бізнесу заснована на загальних універсальних етичних нормах (бути чесним, не заподіювати шкоди, дотримувати слова й т.п.), які конкретизуються з обліком специфічної соціальної ролі бізнесу в суспільстві. Теоретично більше правильної вважається друга точка зору.

Система норм і правил, прийнята в цей час у світовому бізнесі, не виникла в готовому виді. Вона складалася протягом тривалого історичного періоду, у міру розвитку цивілізації, на основі ненавмисного проходження людей певним традиціям і звичаям. Первинні основи професійної етики були закладені в період розквіту античних цивілізацій. Звідти беруть свій початок, наприклад, професійна клятва Гіппократа, правила й норми торгівлі, у тому числі - (що особливо важливо для ситуації у вітчизняному бізнесі) подання про важливість дотримання договорів. Однак у духовному світі людини античної й середньовічної культур, заснованих на насильницькому примусі людини до продуктивної праці, не було місця поданням про зв'язок між працею й власністю, багатством. Більше того, вони мислилися як окремі, навіть протилежні елементи людського життя.

На перших етапах розвитку капіталізму домінуюча установка на діловий успіх і прагнення до прибутку викликали жорстоку експлуатацію найманої праці. Відповідно одержали розвиток теорії, націлені на примирення моральних принципів із прагненням до максимальної вигоди. Вершиною в розробці таких поглядів стала теорія М.Фрідмана, відповідно до якої закон автоматично вважається інституціоналізованим вираженням моральних норм, отже, у бізнесі морально виправдані будь-які дії, якщо вони не суперечать закону (міркування чесності, моральності й справедливості не повинні впливати на ухвалення рішення). Ця позиція одержала назву «етики laissez-faire».

В 1924 р. Комітет з етиці бізнесу при Торговельній палаті США вперше в історії розробив національний етичний кодекс «Принципи ведення бізнесу». У ньому відзначено, що в основі бізнесу лежить довіра, що виникає зі справедливих взаємин, ефективного надання послуг і взаємної вигоди. Тут, однак, ще домінують погляди «примітивної етики» минулого століття, згідно яким моральне виправдання одержує будь-який бізнес, у якому партнери по угоді визнають їхній обмін еквівалентним.

Наступним переломним моментом стала криза 1929-1931 р. «Новий курс» Ф.Рузвельта послужила відправною крапкою в пошуках нових принципів організації господарської діяльності. ДО 50-м років у США сформувався ряд соціально-філософських доктрин, яким можна дати загальна назва «теорії людських відносин». У практиці корпорацій стали реалізовуватися гасла «соціального партнерства», «участі в доходах» і т.п. Концепція «людських відносин» одержала свою конкретизацію в комплексі конкретних професійних кодексів моралі (етика керування, етика бізнесу, етика ділового спілкування й ін.)

Нарешті, останній істотний переворот в етиці бізнесу був викликаний сучасною НТР і створеною нею екологічною погрозою. Сучасна цивілізація перебуває на такому етапі, коли необхідно розвивати й підсилювати ефективність господарської діяльності, відмовившись у той же час від установки на витяг максимальної фінансової вигоди. Істотно змінилися моральні вимоги, пропоновані суспільством до бізнесу. Основна риса цих змін - ріст соціальної відповідальності бізнесу. До нього зараз пред'являються такі вимоги, як забезпечення зайнятості, охорона здоров'я, усунення дискримінації, охорона навколишнього середовища, і т.п.

Більшість постулатів і норм, що лежать в основі сучасної етичної культури господарювання, сучасного морального відношення до праці й комерційної діяльності, іде своїми коріннями в протестантську етику. У період Реформації західноєвропейські країни пережили важливий духовний переворот, сутність якого складалася в новому осмисленні праці й багатства. Відповідно до подань ідеологів Реформації Лютера й Кальвіна, праця є не покаранням, а божественним покликанням, призначенням людини. Ціль праці - не спокута гріха й не порятунок від гріха ледарства, а придбання й множення багатства, нагромадження власності, прагнення до прибутку. Переосмислення ролі праці поряд з установкою на максимальний прибуток, фінансовий успіх привели й до нової оцінки ролі власності й багатства в житті людини. У протестантській етиці власність важлива як основа й фундамент свободи особи.

Таке розуміння зв'язку волі, незалежності, самостійності особистості з багатством привело до формулювання одного з фундаментальних принципів сучасного буржуазного суспільства: принципу недоторканності приватної власності. Приватна власність виявилася потужним стимулятором ділової й трудової активності людини, динамічного розвитку суспільного виробництва. Коштовними якостями стали визнаватися індивідуальна ініціатива, здатність до розумного ризику, готовність самостійно приймати рішення й відповідати за свої дії. На перше місце серед принципів ведення бізнесу вийшли строге дотримання всіх домовленостей з партнером, висока якість роботи.

Низька якість і недотримання домовленостей в остаточному підсумку сприяють витисненню бізнесмена (фірми) з ринку. Конкуренція забезпечує виживання насамперед тим, хто вміє трудитися відповідно до вищих, кращих досягнень професійної трудової культури, від чого виграє й все суспільство в цілому. Однак приватна власність забезпечує цей ефект не автоматично, а лише в умовах правової держави, у якому закон жорстко дотримується й при цьому не може бути сваволею пануючої групи. Тільки при законодавчій підтримці етичні норми починають відігравати роль єдиних для всіх обмежників.