1.4. Основні завдання та загальні принципи психологічного дослідження в клініці

Загальним завданням клінічного психолога у лікувально-профілактичних закладах є його участь у проведені патогенетичної та диференціальної діагностики різних хвороб, лікування та соціально-трудового пристосування хворих. Конкретні завдання можуть бути визначені наступним чином: участь у рішенні завдань диференціальної діагностики; аналіз структури та встановлення ступеня психічних порушень; діагностика психічного розвитку та вибір шляхів загальноосвітнього та трудового навчання та перенавчання; характеристика особистості та системи її відношень; оцінка динаміки нервово-психічних порушень та врахування ефективності терапії, рішення експертних завдань, участь у психокорекційній, психотерапевтичній та реабілітаційній праці з хворими.

В залежності від конкретних умов діяльності клінічного психолога, окрім перерахованих вище, перед нами можуть виникати інші завдання. Так, він може брати участь у психокорекційній та психотерапевтичній роботі з найближчим оточенням хворого (наприклад, під час проведення сімейного консультування та сімейної психотерапії), у рішенні широкого кола психологічних та психопрофілактичних завдань, у пропаганді психологічних знань серед медичних працівників.

Сучасна клінічна психологія має в своєму розпорядженні великий арсенал методів дослідження. Більшою частиною ці методи запозичені із загальної психології, частково створені в клінічній психології як власне клінічно-психологічні прийоми. Умовно всі методи психології можуть бути розділені на нестандартизовані та стандартизовані. Нестандартизовані методи, які представлені насамперед так званими патопсихологічними методами (Б.Зейгарник, С.Рубінштейн, Ю.Поляков), відрізняються «прицільністю», спрямованістю на певні види психічної патології, та вибір їх виконується індивідуально для конкретного досліджуваного 42; 81; 88. Створюються ці методики з метою вивчення конкретних видів порушення психічної діяльності. В умовах психологічного експерименту вони вибірково використовуються для виявлення особливостей психічних процесів у відповідності до поставленого завдання, зокрема диференціальної діагностики. Психологічний висновок базується при цьому не стільки на врахуванні кінцевого результату (ефекту) діяльності хворого, скільки на якісному, змістовому аналізі засобів діяльності, особливостей самого процесу виконання роботи загалом, а не окремих завдань. Важливим є врахування відношення хворого до дослідження, залежність форми завдання від стану досліджуваного та рівня його розвитку. Лише за такою будовою експерименту можуть бути у повній мірі реалізовані вимоги до психологічного дослідження – виявлення та співставлення структури як змінених, так і незмінених форм психічної діяльності. Відомо, що проведення психологічного експерименту, побудованого на перерахованих вище принципах, вимагає особливо високої кваліфікації клінічного психолога.

У практичній діяльності клінічного психолога використовують і стандартизовані методики, які мають вигляд групи відповідно підібраних та структурованих завдань, що подаються в однаковій формі кожному досліджуваному з метою співставлення засобу та рівня виконання.

У випадку застосування стандартизованих методів засіб аналізу результатів кожної окремої методики базується переважно на кількісній оцінці, яка зіставляється з оцінками, отриманими раніше на відповідній вибірці хворих та у здорових досліджуваних.

Стандартизовані методи, окрім уніфікації самих знань, повинні бути нормалізовані, тобто мати шкалу оцінок (норм), створену на основі емпіричного попереднього дослідження; повинні мати повний ступінь стійкості результатів (надійності) та достатньо чітко оцінювати стан певних характеристик психічної діяльності.

Нестандартизовані методики за своєю діагностичною метою мають переваги порівняно із стандартизованими. А саме, їх застосування при масових обстеженнях, при необхідності групової оцінки досліджуваних, з метою орієнтованої експрес-діагностики в умовах дефіциту часу.

Один із відомих клінічних психологів В.Мясищев відзначав, що в складному завданні психологічного дослідження на сучасному рівні кожен із психологічних методів має переваги та недоліки. Лабораторний метод має недоліки порівняно з клінічним у наближенні до життя, але може переважати його з аналітично-методичної точки зору. Завдання психолога – дослідника і психолога – практика – це уміння комбінувати ці методи відповідно до мети дослідження 65:49.