Розділ 4 психологія аномального розвитку

Крім соматогенних і функціональних перехідних порушень психіки, ендоген­них психозів, а також порушень психіки внаслідок інтоксикації (в тому числі етано­лом, наркотиками і токсикоманними середниками), в психологічній практиці виді­ляють аномалії розвитку особистості. Основними видами цих аномалій є олігофре­нія (згідно з МКХ-10, вона віднесена до рубрики "Розумова відсталість") і психопатія (згідно з МКХ-10, віднесена до рубрики "Розлади зрілої особистості й поведінки в дорослих").

4.1. Олігофренія характеризується недорозвитком інтелекту і психіки в цілому, пов'язаним з ураженням центральної нервової системи у внутрішньоутробному періоді або в ранньому віці, що не має тенденції до прогресування.

Відповідно до етіологічного чинника, виділяють три групи олігофреній. Перша група - олігофренії ендогенної природи (ураження генеративних клітин батьків):

• Хвороба Дауна.

• Справжня мікроцефалія.

• Ензимопатичні форми олігофренії із спадковими порушеннями різних видів обміну (білкового, вуглеводного, жирового), фенілкетонурія, галактоземія, фруктоземія, гістидинемія тощо.

♦ Клінічні форми олігофренії, які характеризуються поєднанням малоумства із захворюванням кісток, шкіри (дизостозична, ксеродермічна).

Друга група - ембріо- і фетопатії:

• Олігофренія, зумовлена краснухою, перенесеною матір'ю під час вагітності (рубеолярна ембріопатія).

• Олігофренія, викликана іншими віру­сами (грипом, епідемічним паротитом, вірусним гепатитом, цитомегаловірусною інфекцією).

• Олігофренія, зумовлена токсоплаз­мозом і лістеріозом.

• Олігофренія, що виникла на основі уродженого сифілісу.

• Клінічні форми олігофренії, які роз­винулися внаслідок гормональних порушень у матері або під впливом екзо- й ендоток­сичних агентів.

• Олігофренія, спричинена гемолітичною хворобою новонароджених.

Третя група -різновиди олігофреній, що виникли внаслідок дії різних шкідливих факторів під час пологів і в ранньому ди­тинстві:

• Олігофренія, пов'язана з родовою травмою й асфіксією.

• Олігофренія, викликана черепномозковою травмою в постнатальний період (у ранньому дитинстві).

• Олігофренія, зумовлена перенесеними в ранньому дитинстві енцефалітом, менінгоенцефалітом, менінгітом 34:63 .

За вираженням клінічних проявів олігофренії виділяють три її ступені: дебільність, імбецильність та ідіотію.

Дебільність є найлегшим ступенем недорозвитку інтелекту, їй властиві різноманітні клінічні прояви. Можливості навчання і соціальної адаптації таких хворих обмежені. Вони не можуть відрізнити основне від другорядного, плута­ють явища. При незначному порушенні здатності до абстракції хворі діти викону­ють досить складні завдання, проте і в цьому разі їх розумовий розвиток нижчий, ніж у здорових дітей того самого віку.

Хворі, які мають хорошу пам'ять, здатні запам'ятовувати вірші, пісні, при­слів'я, приказки, але, не завжди розуміючи зміст завченого, застосовують їх не до ладу. Поведінка часто наслідувальна, залежить від випадкових подразників і поз­бавлена планомірності, врахування кінцевої мети; часто в ній є інфантильні риси. Так, хворий віком 19 років може разом із 5-річною дитиною гратися "пісочними" іграшками, камінцями тощо.

Імбецильність - це ступінь олігофренії середньої тяжкості, при якому мож­ливе, хоч і обмежене, утворення умовних зв'язків, тобто набуття деяких рухових навичок і мови.

Ці хворі можуть відрізняти близьких людей від сторонніх, їстивне від неїстивного, користуватися посудом, одягом, олівцем, іграшками, виконувати найпростіші види роботи, наприклад копати, щось переносити тощо. Вони впізнають знайомі їм пред­мети, зображені на малюнку, можуть назвати їх, але зрозуміти зміст якоїсь складної за сюжетом картинки здебільшого не спроможні. Вони звичайно не вміють як слід поводитися на уроках у школі: підводяться з місця і ходять по класу під час уроку, не реагують на зауваження вчителя. Одні з них байдужі до всього, що відбувається довкола, мляві, інші -дратівливі, злобні чи навпаки, добродушні, привітні, працьовиті 65:54.

Ідіотія - це найтяжчий ступінь недорозвитку інтелекту, при якому умовні рефлекси майже або зовсім не виробляються. Внаслідок цього у хворих не роз­вивається мова, вони не набувають навичок не лише трудових, а й самообслуго­вування: не можуть одягатися або роздягатися, вмиватися, користуватись посу­дом, їдять тільки зі сторонньою допомогою. Не розвиваються в них вищі емоції (сором, бридливість, вдячність тощо). У тяжких випадках хворі не можуть навіть навчитися стояти, ходити, відрізняти їстивне від неїстивного, близьких осіб від сторонніх.

У хворих із легкою формою ідіотії можуть вироблятися деякі умовні рефлекси. Вони впізнають близьких, виявляють до них прихильність, розуміють найпростіші фрази, жести і міміку людей, які їх оточують, здатні навіть самі вимовляти деякі слова, але запас цих слів невеликий. Хворі можуть самостійно їсти, реагувати на все, що відбувається, уникати небезпеки, плакати і сміятися. Однак моторика в них об­межена, не координована, вони роблять багато зайвих, непотрібних рухів, тоді як точні, тонкі та більш диференційовані рухи (наприклад, шиття) їм не вдаються.

Хворі на ідіотію, особливо на тяж­ку її форму, здебільшого лежать, бага­то часу сплять, прокидаючись від го­лоду, холоду, болю тощо. Іноді виникає стан збудження, коли вони галасують, мимрять, плачуть, кусаються, стають агресивними без зовнішніх причин.

Олігофренія являє собою недо­розвиток не лише психічних функцій, а й всього організму. Причини цього не­дорозвитку різні, тому соматичні й не­врологічні симптоми хвороби дуже різноманітні.

206