2.6. Суб’єктивна виразність болю при розладах типу хронічні

неінфекційні захворювання

Результати попередніх наших досліджень свідчать про те, що згідно визначенню власної одиниці часу існує можливість передбачити місце найменшого опору у кожного окремого індивіда. Якщо плин-перебіг хвороби приймає хронічний характер, то враховуючи часову розгортку, можливо підрахувати періоди загострення хвороби, які виявляються в певному віці. В актуалізованому предметному контексті подальший пошук доречно спрямувати на дослідження такого симптому хронічних неінфекційних захворювань як біль.

Для медичної практики у зв’язку з „сигнальним” значенням болю дуже важливою є характеристика больового відчуття. Але труднощі об’єктивної характеристики болю пов’язані з тим, що за своїм характером біль є суб’єктивним відчуттям, що залежить не тільки від діючого подразника, але і від психічної реакції особистості на біль. Більше того, до тепер не існує об’єктивних методів оцінки інтенсивності больового відчуття у людини. Але у лікарняній практиці суб’єктивній оцінці болю не надається певної уваги, внаслідок її суб’єктивності. Тому у клініці усні повідомлення порівнюють з даними лікарського обстеження і доповнюють деякими прийомами, які дозволяють контролювати ступінь суб’єктивності в оцінці болю пацієнтом. Але ці прийоми не дають позитивного результату без оцінки болю самим хворим. Не мали успіху в оцінці кількісних та якісних аспектів відчуття болю методики експериментально викликаного болю, використання їх у сполученні з психофізичними вимірами болю й обміну повідомлень пацієнтів про вплив на біль анальгетичних препаратів [167,196].

Так, електричні потенціали для вивчення сенсорних процесів у корі великого мозку людини використовували для оцінки суб’єктивної інтенсивності болю [171]. Цей метод використовують також для вивчення анальгетичного ефекту. Однак викликані потенціали дають різну амплітуду у кожного окремого індивіда, а також піддаються дії важко усунутих суб’єктивних факторів, таких як чекання й увага [171]. Тому сучасні методи дослідження об’єктивних фізіологічних корелятів якості й інтенсивності болю у людини не є ефективними та дійсними. Перевага надається суб’єктивній оцінці виразності болю у кожного окремого індивіда. Тому що кожен окремий пацієнт, як з’ясовує медична практика, по-різному реагує на один і той же біль, оцінює його по-різному і по-різному оцінює вплив анальгетичних препаратів на його організм. Це вказує на те, що індивідуальна суб’єктивна оцінка є провідною в оцінці болю і потребує її класифікації для оцінки кожним хворим.

А хронічний біль має свої особливості порівняно з гострим за своїм механізмом, фізіологією, а також суб’єктивною оцінкою цього симптому. Це пов’язано з тим, що тривалий болючий вплив викликає додаткові нейрофізіологічні реакції у нервовій системі людини, а також зростання впливу психологічних факторів на нейрофізіологічні механізми болю. Тому диференціальна діагностика хронічного болю, а також лікування з метою зняття цього симптому – це одна з головних проблем боротьби за здоров’я людини, яка страждає на хронічні неінфекційні захворювання. А, наскільки нам відомо, класифікації ступеня суб’єктивної виразності болю при хронічних неінфекційних захворюваннях у медицині взагалі не існує.

Разом з тим відкритими в окресленому проблемному полі залишаються питання локалізації больового відчуття. Для діагностики ступеня виразності клінічних прояв хронічних неінфекційних захворювань є дуже важливим. Відомо, що болючі відчуття, які виходять із внутрішніх органів, є не точно локалізуємими. Дуже часто захворювання якого-небудь із внутрішніх органів дають відбитий чи неправильно локалізований біль. Тому у своїх дослідженнях ми з’ясовували ступінь суб’єктивної виразності болю та її формовияву. А ступінь суб’єктивної виразності болю оцінювали самі хворі діти за п’ятибальною шкалою та ці дані зіставлялися із визначенням τ-власної одиниці часу дитини.

Наше завдання – дослідити у дітей суб’єктивне сприйняття болю при розладах типу хронічні неінфекційні захворювання – враховувало дослідження залежності суб’єктивної виразності болю від індивідуальних особливостей психіки хворого.

Мета дослідження: з’ясувати ступінь суб’єктивної виразності болю при розладах типу хронічні неінфекційні захворювання у типологічних групах безперервного спектру „τ-типів”.

Результати попередньо проведеного дослідження показали, що власна одиниця часу у дітей, які страждають на вегето-судинну дистонію по гіпертонічному типу, склала два діапазона інтервалів:

0,8с ≤ τ ≤ 0,86с (21 дитина) та 0,94с ≤ τ ≤ 1,0с (18 дітей).

Але між індивідами цих груп є також ряд якісних відмін у ступені суб’єктивної виразності болю. Суб’єктивна виразність болю у дітей з власною одиницею часу в діапазоні: 0,8с ≤ τ ≤ 0,86с (у цьому діапазоні знаходиться також значення власної одиниці часу у хворих на міокардит) від 3 до 7 балів, що вказує на різкий характер перебігу хвороби. Місце локалізації болю – ділянка серця з іррадіацією у ліву руку.

Суб’єктивна виразність болю у дітей з власною одиницею в діапазоні: 0,94с ≤ τ ≤ 1,0с від 1 до 3 балів, тобто перебіг хвороби характеризується меншою виразністю суб’єктивної оцінки болю (рис.В.1). Згідно рис. В.1 хворі на вегето-судинну дистонію по гіпертонічному типу відрізняються своїми типологічними групами.

У діапазоні: 0,8с ≤ τ ≤ 0,86с знаходяться індивіди із сангвінічним типом темпераменту, тобто індивіди, в організмі яких по Гіппократу переважає кров. Вони наближаються до „суто” сангвініків.

У діапазоні: 0,94с ≤ τ ≤ 1,0с знаходяться індивіди із меланхолічним типом темпераменту, тобто індивіди, в організмі яких по Гіппократу переважає чорна жовч.

Необхідно відмітити ще одну якісну відміну психологічного характеру між хворими на вегето-судинну дистонію сангвіноїдної та меланхоїдної групи, яка виявлена в ознаках „синдрому коронарної поведінки”[116,с.123]. Методом клінічної бесіди у кожного хворого виявлялася виразність ознак синдрому (конкурентність, прихована агресивність, поквапливість, нетерпіння, постійне відчуття цейтноту, відповідальність, напруженість м’язів обличчя та рук). Статистична обробка даних показала, що ступінь прояву ознак синдрому однакова на усьому діапазоні „τ- типів” сангвіноїдної та меланхоїдної групи. Але до однієї з них – „постійне відчуття цейтноту” – в обох групах спостерігалось полярне відношення. Більшість дітей сангвіноїдної групи скаржились на постійну гостру недостачу часу при виконанні шкільних та домашніх справ. У меланхоїдній групі, навпаки, практично більшість хворих стверджували, що не відчувають дефіциту часу при виконанні роботи. Різне відношення до часу у хворих на вегето-судинну дистонію по гіпертонічному типу пов’язано з величиною індивідуального „τ – типу”.

Розподіл суб’єктивної виразності болю хворих на вегето-судинну дистонію по гіпотонічному типу у безперервному спектрі „τ – типів” показує, що хворі цих двох діапазонів власної одиниці часу: 1,0с < τ ≤ 1,1с та 0,7с ≤ τ < 0,8с відрізняються показниками ступеня суб’єктивної виразності болю. Суб’єктивна оцінка болю у дітей з власною одиницею часу в діапазоні: 0,7с ≤ τ < 0,8с від 4 до 7 балів (15 хворих). А у дітей з „τ” в діапазоні: 1,0с < τ ≤ 1,1с від 1 до 3 балів (8 хворих). Ці дві групи дітей відрізняються своїми типологічними групами. У діапазоні: 0,7с ≤ τ < 0,8с знаходяться діти із холеричним типом темпераменту, тобто індивіди, в організмі яких по Гіппократу переважає жовч.

У діапазоні 1,0с < τ ≤ 1,1с знаходяться індивіди з флегматичним типом темпераменту, у яких по Гіппократу переважає слиз.

Наведемо індивідуальні дані деяких хворих, які страждають на хронічні неінфекційні захворювання органів серцево-судинної системи.

Хворий Ф. (τ = 0,8с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 4 бала – гострий.

Хворий Р. (τ = 0,81с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 6 балів –

нестерпний.

Хворий З. (τ = 0,85с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 7 балів –

нестерпний

Хвора Ж. (τ = 0,94с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 1 бал – слабкий.

Хворий Г. (τ = 0,95с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 2 бали – тупий.

Хвора Н. (τ = 0,96с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 3 бали – помірний.

Хворий К. (τ = 0,97с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 2 бали – тупий.

Хвора В. (τ = 0,98с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 1 бал – слабкий.

Хворий М. (τ = 0,99с). Діагноз: вегето-судинна дистонія

по гіпертонічному типу. Ступінь виразності болю: 2 бали – тупий.

Хвора Л. (τ = 1,0с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 3 бали – помірний.

Хворий Д. (τ = 0,7с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 4 бала – гострий.

Хворий Є. (τ = 0,79с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хвора Н. (τ = 0,78с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

Гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хворий А. (τ = 0,76с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хворий Р. (τ = 0,73с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 5 балів – гострий.

Хвора Ш. (τ = 0,71с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 4 бала – гострий.

Хворий П. (τ = 1,1с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 2 бала – тупий.

Хвора Х. (τ = 1,1с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 3 бала – помірний.

Хворий Н. (τ = 1,1с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 2 бала – тупий.

Хвора В. (τ = 1,1с). Діагноз: вегето-судинна дистонія по

гіпотонічному типу. Ступінь виразності болю: 1 бал – слабкий.

Нами були обстежені діти із хронічними захворюваннями органів дихання у різні періоди хвороби: 15 дітей – із бронхіальною астмою, 14 дітей – із хронічною пневмонією та 11 дітей – із рецидивуючим неінфекційним трахеобронхітом.

Власна одиниця часу дітей, які хворі на бронхіальну астму та рецидивуючий трахеобронхіт визначилась в діапазоні: 0,7 с ≤ τ < 0,8 с, що відповідає холеричному типу темпераменту у типологічній групі „τ – типів”. Суб’єктивна виразність болю у цих хворих від 4 до 7 балів (гострий та нестерпний біль). Місце локалізації болю – ділянка грудної клітини. Власна одиниця часу у хворих на хронічну неінфекційну пневмонію з уродженими вадами органів дихання в діапазоні: 0,8 с ≤ τ < 0,86 с, що визначає певну локалізацію хронічної пневмонії та уроджених вад розвитку органів дихання у безперервному спектрі τ – типів та відповідає сангвінічному типу темпераменту. Суб’єктивна виразність болю у цих хворих визначається від 3 до 7 балів.

Наведемо індивідуальні дані хворих на хронічні неінфекційні захворювання органів дихання.

Хворий Р. (τ = 0,7с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хвора Ф. (τ = 0,8с). Діагноз: рецидивуючий трахеобронхіт.

Ступінь виразності болю: 4 балів – гострий.

Хворий Ш. (τ = 0,81с). Діагноз: хронічна пневмонія.

Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хвора Л. (τ = 0,85с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хворий З. (τ = 0,83с). Діагноз: хронічна пневмонія.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хворий Т. (τ = 0,73с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хвора Х. (τ = 0,75с). Діагноз: рецидивуючий

трахеобронхіт. Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хвора Р. (τ = 0,74с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 5 балів – гострий.

Хворий П. (τ = 0,71с). Діагноз: хронічна пневмонія.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хвора О. (τ = 0,73с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хворий Ж. (τ = 0,77с). Діагноз: рецидивуючий

трахеобронхіт. Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хвора В. (τ = 0,76с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 4 бали – гострий.

Хвора П. (τ = 0,78с). Діагноз: рецидивуючий

трахеобронхіт. Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хворий Т. (τ = 0,72с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хворий В. (τ = 0,8с). Діагноз: хронічна пневмонія. Ступінь

виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хвора Ц. (τ = 0,82с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 5 балів – гострий.

Хворий Р. (τ = 0,78с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хворий Р. (τ = 0,82с). Діагноз: рецидивуючий

трахеобронхіт. Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хворий Р. (τ = 0,83с). Діагноз: бронхіальна астма. Ступінь

виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хворий Р. (τ = 0,77с). Діагноз: хронічна пневмонія.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Оцінка суб’єктивної виразності болю у хворих на хронічні захворювання органів дихання переконує нас, що ступінь суб’єктивної виразності болю узгоджується із значенням власної одиниці часу у безперервному спектрі „τ – типів”.

Нами були обстежені 98 дітей, які страждають на хронічні захворювання нирок та сечовивідних шляхів у період загострення. Із них: 44 дитини із хронічним гломерулонефритом, 2 дитини із хронічним циститом, 28 дітей із дизметаболічними нефропатіями. Усі обстежені хворі по „τ – типам” розподілились у групі з діапазоном: 0,86 с ≤ τ ≤ 0,94 с, що відповідає локалізації хвороби нирок у типологічних групах безперервного спектру „τ – типів” [116:94]. Суб’єктивна виразність болю у дітей даної групи від 2 до 7 балів

( тупий, помірний, гострий та нестерпний біль) із локалізацією у поперековій ділянці та іррадіацією у абдомінальну ділянку тіла. Цей діапазон власної одиниці часу враховує рівноважний тип темпераменту.

Наведемо індивідуальні дані хворих на хронічні захворювання нирок та сечовивідних шляхів.

Хворий Ф. (τ = 0,86с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хвора Л. (τ = 0,89с). Діагноз: хронічний гломерулонефрит.

Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хворий З. (τ = 0,87с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 5 балів – гострий.

Хворий А. (τ = 0,9с). Діагноз: хронічний гломерулонефрит.

Ступінь виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хвора Р. (τ = 0,91с). Діагноз: дизметаболічна нефропатія.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хворий Х. (τ = 0,93с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 5 балів – гострий.

Хворий Д. (τ = 0,9с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хвора П. (τ = 0,9с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хворий Л. (τ = 0,93с). Діагноз: дизметаболічна нефропатія.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хвора В. (τ = 0,94с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 5 балів – гострий.

Хворий З. (τ = 0,91с). Діагноз: хронічний гломерулонефрит.

Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хвора Д. (τ = 0,93с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хворий Р. (τ = 0,89с). Діагноз: хронічний гломерулонефрит.

Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хворий О. (τ = 0,88с). Діагноз: дизметаболічна нефропатія.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хворий Ф. (τ = 0,86с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 5 балів – гострий.

Хворий Ж. (τ = 0,9с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Хвора Н. (τ = 0,91с). Діагноз: хронічний гломерулонефрит.

Ступінь виразності болю: 4 бали – гострий.

Хворий Д. (τ = 0,92с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 5 балів – гострий.

Хвора І. (τ = 0,9с). Діагноз: хронічний гломерулонефрит.

Ступінь виразності болю: 6 балів – нестерпний.

Хворий О. (τ = 0,9с). Діагноз: хронічний пієлонефрит.

Ступінь виразності болю: 7 балів – нестерпний.

Оцінка ступеня виразності болю у хворих, які страждають на хронічні неінфекційні захворювання нирок та сечовивідних шляхів показує, що суб’єктивна виразність болю узгоджується із власною одиницею часу у безперервному спектру „τ – типів”.

Серед захворювань шлунково-кишкового тракту було обстежено у різні періоди хвороби: 39 дітей із хронічним гастритом, 9 дітей – виразковою хворобою, 12 дітей – хронічним холециститом, 11 дітей – хронічним панкреатитом, 9 дітей - дискинезією жовчовивідних шляхів.

Ступінь суб’єктивної виразності болю в діапазоні від

0,7 с ≤ τ < 0,8 с від 4 до 7 балів (гострий та нестерпний біль). Ступінь суб’єктивної виразності болю в діапазоні: 1 с ≤ τ ≤ 1,1 с від 1 до 3 балів (слабкий, тупий, помірний біль).

Наведемо індивідуальні дані деяких хворих на хронічні захворювання органів травлення.

Хворий Л. (τ = 0,7с). Діагноз: хронічний гастрит.

Суб’єктивна виразність болю: 4 бали – гострий.

Хвора К. (τ = 0,72с). Діагноз: виразкова хвороба шлунка.

Суб’єктивна виразність болю: 5 балів – гострий.

Хворий Р. (τ = 0,73с). Діагноз: виразкова хвороба шлунка.

Суб’єктивна виразність болю: 5 балів – гострий.

Хвора М. (τ = 0,74с). Діагноз: хронічний гастрит.

Суб’єктивна виразність болю: 6 балів.

Хворий П. (τ = 0,76с). Діагноз: виразкова хвороба шлунка.

Суб’єктивна виразність болю: 6 балів.

Хвора Г. (τ = 0,77с). Діагноз: хронічний гастрит.

Суб’єктивна виразність болю: 7 балів.

Хворий Н. (τ = 0,78с). Діагноз: хронічний гастрит.

Суб’єктивна виразність болю: 7 балів.

Хвора В. (τ = 0,79с). Діагноз: виразкова хвороба шлунка.

Суб’єктивна виразність болю: 7 балів.

Хвора К. (τ = 0,72с). Діагноз: хронічний гастрит.

Суб’єктивна виразність болю: 5 балів.

Хворий Р. (τ = 0,71с). Діагноз: хронічний гастрит.

Суб’єктивна виразність болю: 4 бали.

Хворий В. (τ = 1,0с). Діагноз: хронічний холецистит.

Суб’єктивна виразність болю: 1 бал.

Хвора Р. (τ = 1,0с). Діагноз: хронічний панкреатит.

Суб’єктивна виразність болю: 2 бали.

Хвора Ч. (τ = 1,1с). Діагноз: ДЖВШ.

Суб’єктивна виразність болю: 3 бали.

Хворий К. (τ = 1,1с). Діагноз: хронічний панкреатит.

Суб’єктивна виразність болю: 3 бали.

Хворий У. (τ = 1,1с). Діагноз: хронічний холецистит.

Суб’єктивна виразність болю: 3 бали.

Хвора Т. (τ = 1,1с). Діагноз: ДЖВШ.

Суб’єктивна виразність болю: 3 бали.

Хворий А. (τ = 1,0с). Діагноз: хронічний панкреатит.

Суб’єктивна виразність болю: 1 бал.

Хвора Ж. (τ = 1,1с). Діагноз: хронічний холецистит.

Суб’єктивна виразність болю: 3 бали.

Хворий С. (τ = 1,1с). Діагноз: ДЖВШ.

Суб’єктивна виразність болю: 3 бали.

Хвора Н. (τ = 1,0с). Діагноз: хронічний панкреатит.

Суб’єктивна виразність болю: 2 бали.

Підводячи підсумки, можна стверджувати на основі результатів дослідження, що ступінь суб’єктивної виразності болю при розладах типу хронічні неінфекційні захворювання узгоджується із власною одиницею часу індивіда у типологічній групі безперервного спектру „τ – типів”, тобто має чітку вікову та типологічну локалізацію.