45.Системи розробки родовищ

Під розробкою нафтового чи газового родовища розуміють керування процесом руху рідин і газів в пласті до експлуатаційних свердловин за допомогою певної системи розміщення встановленої кількості свердловин на площі, порядку і темпу введення їх в експлуатацію, підтримання передбачуваного режиму їх роботи, регулювання балансу пластової енергії.

Сукупність цих умов визначає систему розробки родовища або покладу.

Раціональна система розробки – це така система, при якій родовище розбурюється мінімальною кількістю свердловин, які забезпечують задані темпи видобутку нафти або газу, високу кінцеву нафтовіддачу або газовіддачу, при можливо мінімальних капітальних вкладеннях і собівартості нафти.

На першому етапі, коли буріння свердловин велося на порівняно невеликі глибини, нафтові родовища розроблялися за системою “зверху вниз”. За цією системою в першу чергу в розробку вводиться верхній продуктивний пласт, а потім нижчезалягаючі пласти. Система розробки “зверху вниз” на сьогодні практично не використовується,оскільки займає багато часу для розробки.

За системою “знизу вгору” розробку багатопластового родовища починають з нижнього, так званого опорного або базисного пласта (об’єкта), глибина залягання якого має бути доступною для масового буріння експлуатаційних свердловин при сучасному рівні розвитку техніки. Цей пласт має бути високопродуктивним зі значною достатньо добре розвіданою площею, тобто бути цілком підготовленим до розробки.

Система розробки “знизу вгору” має ряд переваг порівняно із системою розробки “зверху вниз”:

• При розбурюванні опорного пласта експлуатаційні свердловини прорізують всі вищезалягаючі нафтоносні пласти, до того ж є можливість повного їхнього вивчення за допомогою відбору кернів та геофізичних методів.

• В процесі розбурювання опорного пласта детально висвітлюються всі тектонічні особливості родовища і одночасно проводиться підготовка до розробки всіх вищезалягаючих пластів. Завдяки цьому сильно скорочується кількість розвідувальних свердловин на родовищі.

• Експлуатаційні свердловини, які пробурені до опорного горизонту і не дали нафти, можна повернути на вищезалягаючі пласти.

• Особлива перевага системи розробки “знизу вгору” – можливість одночасної експлуатації всіх об’єктів самостійної розробки, завдяки чому значно прискорюються темпи освоєння нафтових родовищ.

Складовою частиною проектування і здійснення раціональної розробки нафтових родовищ є виділення експлуатаційних об’єктів.

Геолого-промислові умови виділення об’єктів можна сформулювати так.

1. Експлуатаційний об’єкт повинен містити достатні запаси нафти для рентабельного її видобутку при самостійній сітці свердловин.

2. Експлуатаційним об’єктом може вважатися один потужний або декілька менших нафтових пластів, відділених на значній території від вище- і нижчезалягаючих відкладів пачкою непроникних порід.

3. Експлуатаційний об’єкт повинен мати належну ефективну потужність, величина якої визначається економічною рентабельністю.

4. В один експлуатаційний об’єкт необхідно об’єднувати пласти, які характеризуються одним і тим же літологічним складом і приблизно однаковою величиною проникності і пористості.

5. В один об’єкт необхідно об’єднувати пласти, які містять нафту із схожими або близькими фізико-хімічними властивостями і приблизно однаковими площами нафтонасичення.

6. Нафтоносні пласти, об’єднані в один об’єкт, повинні характеризуватися близькими значеннями приведеного пластового тиску.