- •Вальс. Заходять випускники
- •Звучить гімн україни
- •11 Клас
- •Подарунки від випускників
- •Звучить гімн україни
- •Концертна програма
- •Виходять батьки. Слова від батьків (прозою) (Батьки вручають хліб-сіль на рушникові) Про коровай
- •(Перед дітьми (на східцях) можна прослати 2 рушники)
- •Випускники танцюють вальс Про вчителів
- •Запросити директора на сцену
- •Пісня для батьків „Тропинка”
- •(Пісня для заступників „Подруги”)
- •Перша вчителька Сценка
- •Запрошення класних керівників на сцену (Виступ класного керівника Юрія Петровича)
- •Виступ о.А.
- •Виступ Ольги Григорівни Виходять два випускники: юнак і дівчина
- •Віталій Іванович та Тетяна Анатоліївна
- •Пісня Віталія Івановича
- •Фінальна пісня
Пісня для батьків „Тропинка”
12. Я вийду в світ, закрию двері школи,
Цю першу втрату я з тобою розділю,
Запрошую тебе до вальсу, дай же руку,
І стане смутку менше і жалю.
В.І. Ви завтра зустрінете сонечко ясне,
Нехай ваш світанок буде ясним,
Росою умитим свіжим і чистим,
В дорогу життя ви рушаєте з ним.
Т.А. Нехай ваше завтра веселкою квітне,
І світла доволі в нім буде нехай.
Подай же ти руку, юність крилата,
Зі мною у завтра сміливо рушай.
Випускники танцюють вальс Про вчителів
О, вчителе! З тобою разом,
Пройшов я всі дороги знань!
Від математики до мови,
В країні лексики й рівнянь.
В країні формул, знаків, слів,
Так сильно той вогонь горів!
Вогонь пізнання і наук,
Й моїх важких щоденних мук,
Коли знання я здобував
І відпочинок забував.
І цей вогонь продовжує горіти
Знаннями й силою мети.
До чого вчили мене йти –
Цього я вже ніколи не забуду
І буду в серці берегти!
І буду згадувати всюди
Тебе, я, вчителю, завжди.
Директор – сторож ладу вірний.
Гарант, як кажуть нині в нас.
Для нього школа – як дім рідний,
Він в ній господар повсякчас.
Директор у школі – фігура центральна,
Як кажуть в народі – всьому голова!
Директор на місці, то й школа в пошані,
І як він скерує – так і підуть діла!
Запросити директора на сцену
У номінації „Кращий директор школи. Інформатик і астроном” нагороджується діловий і практичний директор школи О.А.П’ятницький.
Директор школи. Дорогі діти! у цю урочисту мить я хочу повідомити вам страшну таємницю: „Я був неправий! Кілька років підряд я заставляв вас тяжко працювати, навчатися, зовсім не замислюючись про майбутнє. Я навіть уявити собі не міг, що доведеться з вами розлучатися. Ну, куди ви підете, такі хороші, добрі, світлі і відкриті? Де оцінять ваш великий розум і фантастичні здібності? У якій книзі рекордів вмістяться ваші досягнення? Тепер мені здається, що ви навчалися занадто добре. Ми вклали в вас всю свою душу, а це навряд чи необхідно робити у нашому жорстокому світі. Запевняю вас, що все це було з найкращих думок. Щиро ваш, Олександр Анатолійович.”
Вірш для директора
Про заступників
8. Если смело вы по школе
Мчитесь, как гепард по джунглям,
А навстречу вам неспешно
Вышел кто-то погулять.
Не сворачивайте влево,
В нашей школе там директор.
Вы сверните лучше влево –
Завуч мягкий, он простит.
9. Если день пришел субботний,
И сказала строго завуч:
«Вам пора пришла, ребята,
Территорию мести».
Не берите в руки веник –
Пусть сначала вам покажут,
Как сгребают мусор в кучу
И куда его нести.
А когда вы все узнали
И, конечно, записали,
С чувством удовлетворенья
Можете домой идти.
9. Щасливий директор, коли в нього дружні, розумні і мудрі заступники.
Наші завучі в школі – поміч надійна, як Всесвіту давнього кити.
Запрошуються заступники на сцену
11. У номінації «Усе гаразд, усе нормально: навчальний рік скінчився!» нагороджуються єдині і неповторні, постійні і незмінні, часом суворі, але завжди справедливі кращі завучі кращої школи: Гузь Валентина Іванівна та Козачко Тетяна Анатоліївна.
Виступ заступників
Я вас люблю, чего же боле?
Что я могу еще сказать?
Вы улетаете на волю –
Ведь время не воротишь вспять.
Зачем пришли вы в нашу школу?
В глуши забытого поселка
Учила б я других детей
И слез не тратила бы столько…
Хотя к чему теперь рыданья
В неумолимый час прощанья?
Давайте просто улыбнемся,
Поверим, что не раз сойдемся
На школьном памятном пороге.
Но … ждут вас дальние дороги.
Пусть дует вам попутный ветер,
И солнце неизменно светит!
Валентино Іванівно, Тетяно Анатоліївно, ви для нас були не лише завучами , а ще й прекрасними вчителями іноземної мови та зарубіжної літератури.
Знати мову іноземну – це престижно і потрібно,
Хто цього навчає учнів, ми того вітаєм гідно,
І бажаєм, щоб могли ми по-німецьки говорити
На належному щоб рівні нам в Європі усім жити!
14. Глядим на вас и вспоминаем,
Как на уроки шли гурьбой.
Опять в восторге замираем –
Тургенев, Пушкин и Толстой!
Мы с „лишними” людьми знакомы,
И каждый образ сбережем.
И с тем, кто полюбился снова,
На встречу радостно пойдем.
