20.Процент за кредит та чинники, що на нього впливають

Процент за кредит, або позичковий процент, — це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.

Формування процентної ставки залежить від багатьох чинників, а саме:

— рівня облікової ставки НБУ;

— терміну надання позики;

— особливостей забезпечення кредиту;

— платоспроможності й авторитету позичальника;

— темпу інфляції; .

— перспектив зміни ринкової кон'юнктури;

— інших чинників.

Сукупність цих чинників (факторів) визначає межі диференціації кредитного процента.

ДОПЕЧАТАТЬ ИЗ ТЕТРАДИ

21. Сутність, призначення та види фінансового посередництва

Фінансовий посередник — фінансові установи (банки, страхові компанії, пенсійні фонди і т. ін.), які акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб, а в подальшому надають їх на комерційних засадах позичальникам.

Призначення фінансових посередників. Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього - у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб'єктів.

Види фінансових посередників. У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

- банки;

- небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами, чи парабанками.

22. Небанківські кредитно-фінансові установи

Небанківські фін. посередники- об’єктивно необх. явище у ринк. економіці Вони не тільки є потужними конкур.у бор-бі за вільні грошові капітали, що саме по собі має позитивне знач., а й беруть на себе надання економ. суб’єктом, таких фн. послуг, виконання яких не вигідно чи законодавчо заборонено банкам. Тому всякий розвиток небанківського посередництва є важливим економ. завданням уряду та ЦБ, В Укр. небанківські фін. посередники набули ще меншого розвитку, ніж банки. Причина гальмування розвитку цих посередницьких структур грош. ринку криється теж у недостатньому поступові економіки,у повільній її ринк. трансформації, у низькому життєвому рівні нас. та незначних грош. заощ. Небанківські фін. посередники: 1)договірні фін-кред. установи(страхові компанії, пенс. фонди, ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії).2) Інвестиційні фінансово- кредитні установи (інвестиційні фонди,фінансові компанії,кредитні тов-ва,кредитні спілки).

23. Центральні банки: сутність, призначення, правовий статус, організаційна структура.

Центра́льний банк — установа (у більшості випадків державний орган), яка відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику держави (Федеральна резервна система США) або спільноти держав (Європейський центральний банк). В Україні це Національний банк України.

Головне призначення ЦБ - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль:

1) Емісійного банку;

2) банку банків;

3) органу державного управління.

Правовий статус - це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово – кредитних відносин і банківської діяльності.

Організаційна структура банку США: ЦБ, який є елементом Федеральної резервної системи, складається з ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, Федерального комітету відкритого ринку і Федеральної консультативної ради.