Проблема вихованості у суспільстві

Матюхіна І.В., студентка 21гр. сФК

Шелудько О.О., викладач кафедри філософія і соціологія

У статті надається поняття категорії вихованості, розглядаються проблеми не вихованості. Різні ступені прояву та норми вихованості.

Постановка проблеми: На сьогоднішній день проблема вихованості у суспільстві стоїть дуже гостро, адже загальний фон нашого сучасного суспільства такий, що нахабство і хамство звели якщо не в чесноти, то в необхідні якості. У наш час нахабство і хамство людини по відношенню до батьків, учителів, просто старшим- вже норма.

Аналіз останніх досліджень: Дослідженнями проблеми вихованості займалися такі вчені, як Крулехт М.В, Подласый И.П. ,Сапогова Е.Е., Чекина Л.

Метою статті є визначення поняття вихованості, а також визначення проблем не вихованості суспільства.

Виклад основного матеріалу. Абсолютно природними стали для нас фрази: "Він - вихована людина", "Вона - просто хамка" і т.д. Але часто ми самі вагаємося у визначенні поняття "вихована людина". А, між іншим, непогано б знати, з чого саме складається вихованість, хоча б для того, щоб самому бути саме таким, яким хочуть нас бачити навколишні.

Під вихованістю в повсякденному житті зазвичай розуміються гарні манери, вміння адекватно вести себе в суспільстві і повага до інших людей.

Що стосується гарних манер, то конкретний їх список варіюється в різних культурах, у зв'язку з чим вихованість іноді визначають як здатність і звичку дотримуватися правил поведінки, прийнятим в референтній групі[2, c.122].

Вихованість може бути різного ступеня і грунтуватися на різних моральних нормах-зразках.

Ступень вихованості ділиться зазвичай на 5 рівнів:

1. Людина не знає правил поведінки і тому не в змозі слідувати їм.

2. Людина обізнаний про правила поведінки, але не прагне їм наслідувати.

3. Людина обізнаний про правила поведінки та свідомо їх виконує.

4. Людина неусвідомлено поводиться у відповідності з відомими йому правилами поведінки.

5. Людина неусвідомлено поводиться у відповідності з відомими йому правилами поведінки і активно протестує проти порушення їх іншими[1, c.56-57].

Слід особливо відзначити, що моральні норми різних країн, культур, соціальних верств і груп можуть різко відрізнятися, тому людина, вихована по одним моральним нормам, буде вважатися невихованим по іншим.

Вихованість буває різною. Вихованість буває справжня і формальна, природна і наносна, глибинна і поверхнева, що йде у людини з середини і викликає у самої людини внутрішній протест[3,c.84].

Варто побачити різницю між вихованістю і навіюванням (якщо хочете слово яскравішою - "зазомбіюванням").

Перший стан - знання і уміння адекватно поводитися в суспільстві. Людина знає букву правил, але відчуває перш за все їх дух. Він вільний у своїй поведінці і вибирає бути - вихованим.

Другий стан - суспільство нав'язало людині "стандартний пакет" звичок. Через телебачення і газети, батьків і вчителів, літературу і кіно. Людина опинилася переконуваним і некритичним. І вести себе по іншому вже не може. [4, c.78-79].

Вихованість в людині (або невихованість) для уважного ока видно здалеку і є для людей з розвиненою самоповагою важливим маркером.

Думка Дмитра Сергійовича Лихачова, літературознавця та історика культури, академіка АН СРСР:

1)Якщо чоловік на вулиці пропускає вперед незнайому жінку, відкриває їй двері, а вдома не допомагає дружині вимити посуд, - він невихована людина.

2)Якщо зі знайомими він увічливий, а з рідними через будь-якої дрібниці дратується, - він невихована людина.

3)Якщо він не рахується з звичками, бажаннями, уподобаннями своїх близьких, - він невихована людина.

4)А якщо ж він любить жартувати над дружиною і дітьми, іноді навіть принижуючи їх, особливо при сторонніх людях, - цей чоловік просто дурний.

В основі всіх хороших манер лежить турбота - турбота про те, щоб людина не заважав людині, щоб усі разом почували б себе добре.

Треба не запам'ятовувати сотні правил, а запам'ятати одне - необхідність шанобливого ставлення до інших.

Висновки. Зовнішня культура, поведінка людини не відділені глухою стіною від її внутрішнього, духовного світу. Слухання музики, споглядання творів мистецтва, читання книг — все це збагачує духовний світ людини, а значить, і сприяє вихованню.

Список використаних джерел.

1. Крулехт М.В. Экспертные оценки в образовании / М.В. Крулехт, И.В. Тельнюк, М:-, Академия, 2002 – 224с.

2. Подласый И.П. Педагогика: 100 вопросов - 100 ответов/ И.П. Подласый М:- Владос пресс, 2001.-184 с.

3. Сапогова Е.Е. Психология развития человека/ Е.Е. Сапогова, М:- Аспект пресс, 2005. – 218с.

4. Чекина Л. Педагогическая диагностика нравственной воспитанности/ Л. Чекина, М: - 2005. - 112с.

УДК 159.923