Освіта та самоосвіта у духовному становленні особистості

Кондратюк О. В., студентки 11ОАгр.

Щербакова Н. В., викладач кафедри філософії і соціології

Ця стаття присвячена змісту та взаємозв’язку освіти та самоосвіти у духовному становленні особистості. Ще також поняттям освіти і самоосвіти, як вихованню і самовихованню — дві сторони процесу формування особистості.

Постановка проблеми. Освіта і самоосвіта, як виховання і самовиховання — дві сторони процесу формування особистості [4,с.56]. Самовиховання — свідома діяльність людини, Процес самовиховання тривалий і охоплює кілька етапів. У процесі організації самовиховання особистості навчають спеціальним прийомам роботи над собою [3,с. 56].

Мета статті. Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей особистості, формуванню її світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці. На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти зазнавав якісних змін під впливом різних чинників: соціально-економічних відносин, рівня розвитку виробництва, науки, техніки і культури, розвитку освіти та педагогічної теорії, мети і завдань виховання, які ставить суспільство перед собою.

Виклад основного матеріалу. Відомий сучасний філософ В.Франкл у своєму дослідженні - „Людина у пошуках смислу" писав, що „пошуком смислу життя є власне осмислення життя, розкриття і внесення в нього смислу, котрий поза нашою релігійною діяльністю не тільки не міг би бути знайденим, але і не існував би"[3, с.35]. Саме в цьому, в орієнтації націленості молодої людини на активне осмислення власного життя, на наш погляд, і полягає основна проблематика духовного становлення особистості [2, с.121]. Безперечно, що ціннісна основа виховання повинна бути в рівній мірі орієнтованою на почуття і смисл. Психологи твердять, що умови для духовного розвитку особистості складають екологічні і естетичні цінності; засоби її розвитку - цінності інтелектуальні і професійні, а результатом особистістного духовного розвитку стають цінності моральні, громадянські і професійні [5,с.112].

Висновок. Отже, сьогодні у світі пропагуються діалогічні стосунки людей визнання свободи і культурної повноцінності свого партнера. Людина сама здійснює вибір цінностей із створених людством смислів, сама вирішує що їй потрібно вдосконалювати в звязках свого духовного становлення, як особистості. Загальнолюдські цінності, закріплені у свідомості людини нормами моралі, релігії, культурної традиції, багато в чому визначають її поведінку в суспільстві, проте існують лише як обставини, при яких вона все ж вирішує сама, що для неї значимо, а що ні.

Список використаних джерел.

1. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994.

2. Філософія. Курс лекцій. - К.: „Либідь", 1993. - С. 2.

3. „Школа духовності" - 1999. - №1. - С. 43.

4. Концепція професійної освіти України. — К., 1991.

5. Теоретичні основи змісту загальної середньої освіти / Под ред. В.В.Краевского, І.Л.Лернера. - М., 1983.

УДК: 316.3