Копінг-поведінка як психічна діяльність суб’єкта

Захарова Альона, студентка 41 гр. ФіК

Шелудько О.О., викладач кафедри філософії і соціології

У статті розглянуто особливості копінг-поведінки (механізмів подолання стресу)як психічної діяльності суб’єкта. Копінг включає всі види взаємодії суб’єкта з ситуацією, зокрема спроби оволодіти або пом’якшити , звикнути або відхилитися від вимог проблемної ситуації.

Постановка проблеми. Сьогодні дослідження копінг-поведінки є однією з актуальних проблем при розгляді адаптивних можливостей особистості. Проблему нашого дослідження визначено необхідністю адекватного розуміння й осмислення поведінки людини в ситуаціях, де ускладнюється задоволення актуальних потреб індивіда.

Впродовж усього життя майже кожна людина стикається із ситуаціями, котрі вона суб'єктивно переживає як важкі й такі, що порушують звичний плин життя. Переживання таких ситуацій часто змінює і сприйняття навколишнього світу, і сприйняття свого місця в ньому.

Мета дослідження – теоретичне вивчення копінг-поведінки з позицій системно-діяльнісного підходу до аналізу і пояснення психічних явищ.

Виклад основного матеріалу. Першим, хто використав термін coping, був Л. Мюрфі. Він досліджував способи подолання дітьми вимог, висунутих кризами розвитку. До них прикладалися активні зусилля особистості, спрямовані на оволодіння важкою ситуацією або проблемою. Термін coping при цьому розуміється як прагнення індивіда вирішити певну проблему.

Основоположниками поняття “копінг” є психологи Р. Лазарус та С. Фолькман, які визначали копінг-стратегіі “стратегіями оволодіння та врегулювання взаємовідносин з навколишнім середовищем”. На думку вчених, головне завдання “копінгу” – забезпечення й підтримка благополуччя людини, фізичного й психічного її здоров’я та задоволеності соціальними відносинами [2].

Результати аналізу сучасних наукових підходів свідчать, що психічне і фізичне самопочуття залежить від вибору індивідом копінг-стратегії у момент зіткнення з психотравмуючою ситуацією.

Більшість дослідників копінг-стратегій поділяють їх на активні та пасивні. До активних стратегій відносять стратегію “вирішення проблем”, як базову копінг-стратегію. Вона містить усі варіанти поведінки людини, спрямовані на вирішення проблемної чи стресової ситуації, а також стратегію “пошук соціальної підтримки”, спрямовану на одержання соціальної підтримки від середовища. Пасивна копінг-поведінка забезпечує використання варіантів поведінки, що містять базову копінг-стратегію “уникання”, водночас необхідно враховувати, як свідчать результати деяких досліджень, що певні форми уникання можуть мати й активний характер.

У цілому до базових копінг-стратегій науковці та практики відносять стратегії “вирішення проблем”, “пошук соціальної підтримки” й “уникання” і наділяють їх такими характеристиками [1,с. 56]:

1. Стратегія вирішення проблем

2. Стратегія пошуку соціальної підтримки

3. Стратегія уникання

Найбільш ефективним є ситуативне використання всіх трьох поведінкових стратегій. У деяких випадках людина може самостійно подолати труднощі, що виникли, в інших випадках їй потрібна підтримка оточуючих, у третіх - вона може просто уникнути зіткнення з проблемною ситуацією, наперед оцінивши негативні наслідки такого зіткнення.

Висновки. Отже, копінг-стратегії - засоби управління стресовим фактором, які використовує індивід для відповіді на сприйняту ним загрозу. Можна припустити, що існує взаємозв'язок між тими особистісними конструктами, за допомогою яких людина формує своє ставлення до життєвих труднощів, і тим, яку стратегію поведінки при стресі вона вибирає. Досліджені копінг-стратегії в цілому можна об'єднати у три загальні групи - стратегії вирішення проблем, пошуку соціальної підтримки та уникання.

Список використаних джерел.

1. Совладающий интеллект: человек в сложной жизненной ситуации / А.В. Либина. – М. : Эксмо, 2008. – 400 с.

2. Шебанова В.І. Теоретичний аналіз копінг-поведінки у сучасних наукових дослідженнях / Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології. Збірник наукових праць. – Херсон: ХНТУ, 2010. - №2(3). – С. 262 -267.

УДК 2-057.875:303.62(477.6)