Проблеми адаптації студентів у вищому навчальному закладі

Генова Ольга, студентка 42 гр. ОіА

Шелудько О.О., викладач кафедри філософії і соціології

У статті висвітлені основні проблеми адаптації студентів у вищому навчальному закладі та викладені шляхи їх розвитку.

Постановка проблеми. Адаптація – це процес активного пристосування індивіда до середовища, що змінюється, за допомогою різних соціальних засобів. Одним з важливих щаблів етапу професійної підготовки майбутніх фахівців є процес їх адаптації до умов ВНЗ, бо саме в цей момент студент перебуває у складній ситуації знайомства з новими формами діяльності, спілкування, дозвілля, співвідносить власні сподівання з реальністю.

Аналіз останніх досліджень. Період адаптації студентів до умов ВНЗ привертає пильну увагу фахівців. Вивченням цієї проблеми займались Коганов Л.Л., Синиця Я.В., Войтович Н. П., Константинова Л.М. та ін.

Мета статті. Метою статті є вивчення проблем адаптації студентів у вищому навчальному закладі.

Матеріали дослідження. Навчання у вищому закладі освіти для сучасної молодої людини один з найважливіших періодів її життєдіяльності, особистісного зростання та становлення як фахівця з вищою освітою. Пошук шляхів успішної адаптації до змінених соціальних умов та нової діяльності є переломною проблемою для кожного, хто вступив до ВНЗ [1].

Найбільш наочно процес первинної адаптації виявляється зазвичай у першому семестрі, коли студентам, що починають навчатися, доводиться інтенсивно уживатися в незвиклих для них умовах навчання.

Першою проблемою для першокурсників є пристосування до навчального процесу. Проблеми пов’язані також із входженням особистості в новий колектив, переїздом до іншого населеного пункту, переживаннями, пов’язаними з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя, пошуком оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах, невизначеністю мотивації вибору професії та багатьма іншими причинами.

Протягом навчання у ВНЗ,  молода людина проходить через кілька етапів соціалізації.  Визначальним серед них є етап адаптації до нової соціальної ситуації розвитку,  тобто -  перший курс (семестр).  Від того,  які механізми пристосування та життєдіяльності в нових умовах будуть обрані і закріплені особистістю,  залежить стиль і результативність майбутньої професійної самореалізації людини [1].

Досвід показує, що перший, а для ряду студентів і другий курси, виявляються тими критичними роками, протягом яких вони проходять через складні й різноманітні процеси адаптації до умов навчання та вузівського життя, дорослішання й зростання самосвідомості. Рівень адаптації студентів до навчання, її мотиви та спрямованість бувають різними за тривалістю, інтенсивністю та цілеспрямованістю. Одні з них досить успішно адаптуються протягом першого семестру, інші – до кінця другого семестру, треті – впродовж третього й четвертого семестрів і т. д. А декому це взагалі не вдається [2]. Таке явище залежить від багатьох причин: характеру орієнтації й установок на навчання у ВНЗ; профілю вибраної спеціальності; умов життя; психолого-суб’єктивних даних складу студентів.

Рішення цих проблем залежить від правильної організації навчально-виховного процесу, роботи викладачів. Навчання у ВНЗ потребує уміння самостійно організувати навчальну діяльність.

Першокурсник входить в специфічне соціальне молодіжне середовище, оволодіває роллю студента, пристосовується і звикає до нових умов життя, зокрема в гуртожитку, набуває життєвого досвіду, самостійності, певної соціальної зрілості, розвитку ініціативи.

Специфіка адаптації першокурсника визначається тим, що його життєві орієнтації та інтереси зосереджуються в основному на навчанні у вузі або залишаються тісно з ним пов'язаними.

До головних критеріїв адаптації студента можна віднести:

1. успішність, почуття задоволеності результатами навчальної роботи;

2. так званий соціальний успіх, який полягає як в освоєнні нових умов життя, так і в завоюванні авторитету в студентському колективі і у викладачів вузу [3].

Відносини між одногрупниками теж відіграють соціально-психологічну роль в умовах адаптації. Тут відбувається трудове, ідейне і моральне виховання, формуються колективістські риси особистості студента. Різноманітність відносин, які виникають між людьми в процесі тривалого взаємного спілкування, складає дві основних системи: систему ділових відносин і систему особистісних відносин.

Значну допомогу студентам у подоланні труднощів, багатьох з яких можна уникнути, має надавати педагог-куратор. Головне його завдання - створення згуртованого колективу студентів академічної групи, формування студента як майбутнього спеціаліста [4].

Головним завданням адаптаціє є те, що на початку навчання студент повинен перестати бути школярем, а до закінчення навчання - перестати бути студентом.

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що адаптація особистості до навчання у ВНЗ – складний, довготривалий, динамічний процес, обумовлений подоланням багатьох та різнопланових адаптаційних проблем та професійних труднощів. Таким чином, швидка і якісна адаптація студентів першокурсників є необхідною умовою для їх подальшого й успішного навчання. Рішення цих проблем залежить від самих студентів та їх вміння пристосовуватись до нового життя у вищому навчальному закладі, а також від організації навчально-виховного процесу та допомоги викладачів.

Список використаних джерел.

1. Синиця Я.В. Адаптація студентів-першокурсників до умов ВНЗ. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://intkonf.org/sinitsya-yav-adaptatsiya-studentiv-pershokursnikiv-do-umov-vnz/

2. Коганов Л.Л. НОТ преподавателя / Л.Л. Коганов. – Минск, 1972.

3. Константинова Л.М. Специфіка соціалізації студентів-першокурсників на етапі адаптації до нових умов навчання/ Інформаційні матеріали для практичного використання викладачами, соціальними педагогами ПТНЗ та ВНЗ, студентами вищих навчальних закладів педагогічних спеціальностей.

4. Войтович Н. П. Відмінності шкільного та студентського колективів як аспект проблеми адаптації першокурсників доумов ВНЗ: - Луцьк: держ. Ун-т Лесі Українки, 1999 р.

УДК 177.6