Якісна вища освіта в системі загальнолюдських цінностей, філософський аспект

Гассан К.Н.,студент 11гр ,ОА

Щербакова Н.В., викладач кафедри філосфіїі соціології

У статті розглянуто проблеми цінності якісної вищої освіти та переосмислення системи цінностей у українському суспільстві. Автор вважае що, українське суспільство переживає складний період переходу до цінностей нової епохи, і пошук цей здебільшого опирається на старі парадигми мислення.

Постановка проблеми. Попри існування загальнолюдських цінностей, які є "вічними", "невмирущими", такими, що спрямовують життя людей на доброчинність протягом багатьох століть, на кожному етапі історичного розвитку суспільства створюється специфічний набір цінностей, що сприяють перетворенню соціальних норм та ідеалів на особистісні принципи життєдіяльності кожної людини, належать до психологічної структури особистості у формі особистісних цінностей і є одним із джерел мотивації її поведінки. Набір цих цінностей та їх структура об'єктивно детерміновані економічними і політичними факторами, а також системою виховання, запровадженою і здійснюваною в суспільстві.

Мета статті. Проблема цінностей - споконвічна проблема як суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема. Цінність - поняття, для означення об'єктів, явищ, їх властивостей, а також абстрактних ідей, які втілюють в собі суспільні ідеали та є еталонами, яких потрібно дотримуватися.

Виклад основного матеріалу. У комплексі загальновизнаних людських цінностей освіта утримує провідні позиції. З якнайдавніших часів людина незмінно чомусь - вчилася. Потім систематизувала свої уміння і навики у певні знання. По суті людина, яка як поза сумнівом "розумна", починаючи зі свого першого дня життя чомусь - те вчиться. Спочатку дихати, ходити, потім говорити.

У ті довгі роки, коли життя в наший країні відрізнялася відносною стабільністю для різних шарів молоді, освіта була привабливою метою, до якої вона прагнула. Це підтверджували соціологічні дослідження, об'єктивні дані: високі конкурси у вузи, реальні можливості просування в життя, які забезпечувала, як правило, вища освіта, соціальні престиж освіти і науки в очах суспільства.

Всі ці чинники формували соціальну установку на навчання, як засіб подальшого просування в житті, затвердження особового статусу, отримання цікавої роботи. Першість в шкалі цінностей багатьох людей завжди займало бажання знайти цікаву роботу .Проте час не стоїть на місці, і наше супільство дуже змінилося ,змінилися його прицнпи та ідеали .Найсильніше ці зміни вплинули на молодь .

Але не дивлячись на все вища освіта (у всій широті та неоднозначності цього поняття) все частіше називається локомотивом усіх суспільних змін новітнього часу. Більше того, їй «може бути повідомлено нову властивість – випереджувальний характер, що передхоплює еволюцію суспільства» [5, с.39]. Довгостроковий прогресивний розвиток суспільства бачиться лише у зв'язку із розвитком вищої освіти, підвищенням її якості та ролі, адже інформація та знання, якими володіє людина, є джерелом зростання національного добробуту. Вищий навчальний заклад сьогодні можна вважати центром освітньої «піраміди» з погляду принципу безперервності освіти впродовж життя. Саме тому паралельно з загальносвітовими тенденціями збільшення контингенту студентів зростають вимоги до ВНЗ як з боку тих, хто в них навчається, так і з боку держави чи інвесторів; гостріше постає потреба мобільності студентів, що в свою чергу прискорює процеси кооперації та інтеграції систем вищої освіти. «У широкому сенсі якість освіти розуміють як збалансовану відповідність процесу, результату і самої освітньої системи цілям, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти [5, с.18]. Вікторов В.Г. виділяє в структурі поняття «якість освіти» такі складові, як якість учбово-методичної бази; якість педагогічних кадрів та професорсько-викладацького складу; якість об'єкта навчання [6, с.49].

Об'єктом навчання є, зрозуміло, знання та вміння. Та перш ніж підбирати формальні параметри вимірювання глибини отримуваних студентами знань, міцність фіксації умінь та навиків, логічно поставити питання в ширшому філософському ключі: носієм інформації, знань чи мудрості має бути сучасна доросла людина? Основою знань є інформація (відомості про досвід), яка після інтелектуального опрацювання перетворюється у знання, з яких освіта формує життєві компетенції.

Перехід від накопичення інформації до оволодіння знаннями методологічно дуже складний. У багатократ складнішим є процес набуття мудрості, адже вона «не просто знання, а знання особливе, знання доброчинності, знання про благо, або, як нині говорять, осягнення вищих ціннісних смислів буття» [6, с.472]. Саме «ціннісні смисли буття» поряд з актуалізуючим началом знань, підкріплених достовірною інформацією, повинні стати пріорітетом вищої освіти, інакше процеси системних перетворень, що відбуваються в усіх галузях життя, стануть неконтрольованими, а отже, непередбачувано небезпечними.

У Всесвітній декларації про вищу освіту для XXI століття говориться, що адекватність «вищої освіти слід оцінювати з точки зору того, наскільки діяльність вищих навчальних закладів відповідає очікуванням суспільства. (…) В кінцевому результаті метою вищої освіти повинно бути створення нового суспільства, яке не знає насилля та експлуатації, члени якого високо і всебічно розвинуті, горять ентузіазмом, керуються любов'ю до людини і мудрістю» [3, с.23].

Створення в Україні нового суспільства має проходити на засадах різновекторності, толерування полікультурності, відходу від будь-яких монополій, але із збереженням іманентних для українця ознак духовно-морального плану. Якість вищої освіти, отже, має виражатись у спроможності досягнення балансу між універсальними глобальними цінностями та специфічними особливостями окремої культури.

Для України актуальним залишається запозичення і осмислення досвіду з провадження процедур та розвитку культури якості вищої освіти в країнах Єврозони, участь в Болонському процесі, оцінка власного надбання з даної проблеми. Вища освіта вже не може залишатися монополією держави, а відтак на часі створення незалежних агентств з гарантування (чи оцінки) якості освітніх послуг, програм, навчальних дисциплін, знань і т.д.

Висновок. Таким чином, з вищесказаного можна зробити щонайменше три важливих висновки:

- українське суспільство переживає складний період переходу до цінностей нової епохи, і пошук цей здебільшого опирається на старі парадигми мислення.

- українське суспільство переосмислює систему загальнолюдських цінностей, відбувається притирання, віднаходяться точки «співдотику».

- якісна вища освіта постає глобальною цінністю та умовою конкурентного стратегічного розвитку суспільства.

Список використаних джерел.

1. Франк С.Л. Смысл жизни // Духовные основы общества. М., 1990.

2. Франк С. Духовные основы общества. - М., 1992.

3. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.,1990.

4. Фромм Э. Духовная сущность человека. // Филос. науки. 1990, № 8,9.

5. Человек и мир человека. К., 1977.

6. Человек как философская проблема : Восток - Запад. М., 1991.

УДК 378.14