13. Навчальні форми організації навчання з предмету.

Основними формами організації навчання з природознавства в початковій школі є урок, лабораторно-практичні заняття, позаурочна робота, домашня робота, позакласна робота та екскурсії. Уроки – це обов’язкові систематичні заняття, які проводяться згідно розкладу з усіма учнями класу. Лабораторно-практичні заняття - це теж уроки, але вони потребують особливої організації учбового процесу та обладнання.

Домашня робота проводиться за завданням вчителя, вона передбачає повторення та закріплення навчального матеріалу, а також розвиток цікавості учнів до предмету.

Екскурсії – це особливий тип занять, який проводиться поза школою і має спеціальну методику. Вони можуть бути часткою класно-поурочних занять або позакласними заняттями.

Позаурочні форми – це організація спостережень в природі, робота в кутку живої природи по темам програми.

Позакласна робота – це гурткова робота поза шкільною програмою. Кожна форма входить в систему шкільної освіти і забезпечує засвоєння матеріалу учбового предмету. Форми доповнюють одна одну і забезпечують вирішення освітніх, виховних та розвивальних завдань.

Урок – основна форма організації процесу навчання природознавства. Я.А.Коменський визначив найхарактерніші ознаки уроку: учитель працює з групою учнів одного віку і постійного складу протягом певного часу і за визначеним розкладом. Кожний урок має свою макроструктуру, тобто зовнішні, постійні елементи (етапи). Загальна макроструктура така: організація класу, перевірка засвоєних знань, умінь та навичок, постановка цілей і завдань уроку, загальна мотивація діяльності учнів. Засвоєння нових знань, умінь і навичок. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок. Застосування засвоєних знань, умінь, навичок. Домашнє завдання. Підсумок уроку.

Елементи структури певного типу уроку є постійними незмінними, оскільки не змінюються закономірності та логіка процесу навчання. Разом з тим, ця структура в середині кожного типу може змінюватися залежно від змісту навчального предмету, віку та підготовки учнів, особливостей обладнання навчальних кабінетів та інше.

Мікроструктура може бути дуже мобільною, більш конкретною.

Кожний урок це - частина системи уроків навчальної програми, тому вчитель вивчає програму предмету та визначає послідовність формування понять, визначає форму організації навчального процесу та методи матеріалу. Планування починається зі складання річного плану, поряд з ним складається тематичне планування. Для складання тематичного плану необхідно виявити навчально-виховні завдання теми, визначити зміст навчального матеріалу, логічну послідовність формування понять, розподілити навчальний матеріал по уроках, визначити форми організації навчального процесу, методи та засоби навчання, скласти тематичне планування. Найбільш відповідна частина роботи вчителя – складання плану, та конспекту уроку.

Найбільш типовий урок складається з вводної, основної та заключної частини. Ця схема також може бути змінена в залежності від мети уроку. Структура визначається метою, змістом, методами, прийомами та інше.

Найпоширенішим є комбінований урок, на якому реалізується цілісний процес навчання. На етапі організації класу формується, у дітей організаційні уміння, виховується свідома дисципліна. На етапі постановки цілей і завдань уроку. Створюються умови для розуміння змісту теми уроку, усвідомлення вагомості і послідовності шляхів її вивчення, спонукання до зацікавленості предметним змістом і діяльністю його засвоєння. Серед них: актуалізація опорних знань, включення дітей у визначення і формулювання теми уроку та інші. Після усвідомлення мети учні знайомляться з завданням уроку, які можуть пропонуватися у вигляді плану. Етап засвоєння нових знань, умінь, навичок. Засвоєння – це пізнання навколишнього світу, яке здійснюється у процесі цілеспрямованого навчання. Результат засвоєння – це система наукових знань у різних формах. У молодших класах – це факти, уявлення, поняття. Етап систематизації, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок. Дидактична ціль етапу – це систематизація та узагальнення результатів попереднього етапу навчання. Узагальнення – розумове об’єднання об’єктів і явищ за істотними ознаками. Систематизація – це осмислювальна діяльність, у процесі якої знання про об’єкти і явища навколишнього світу організовуються в системи, які відображають реально існуючі природні системи. Етапи застосування засвоєних знань, умінь і навичок, а також їх перевірки. Домашня робота, підсумок уроку.

На етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок вирішальним є осмислення сприйнятих та усвідомлених знань. Воно здійснюється: через:

а) аналіз сприйнятих ознак і властивостей об’єктів;

б) порівняння;

в) абстрагування і логічне формування ознак і властивостей;

г) мисленнєвий перехід від індивідуальних ознак до істотних;

д) встановлення взаємозв’язків та взаємозалежностей;

е) узагальнення змісту поняття.

На етапі сприймання і усвідомлення мнемічна діяльність – це різні види відчуттів, які надходять через аналізатори. Пам’ять короткочасна, довготривала, оперативна. Всім видам пам’яті властиві такі процеси: запам’ятовування, збереження, відтворення, забування. Вони взаємопов’язані та взаємозумовлені. Запам’ятовування: форми – мимовільна та довільна; механічне та осмислене.

Предметний урок передбачає різнобічне вивчення конкретного предмету або явища природи: і виявлення ознак, властивостей структури, встановлення зв’язків і залежностей з іншими об’єктами умов існування, походження, способів вирощування, важливості для людини.

Узагальнюючий урок, його дидактична ціль – систематизація знань.

Найбільш поширена самостійна робота під час практичних занять. Вчитель керує роботою учнів і контролює її. Самостійна робота може бути фронтальною або індивідуальною.

Індивідуальна робота передбачає картки з завданням. Вчитель контролює роботу учнів. Така робота вимагає певних дослідницьких навичок та потребує більше часу.

Урочна, позаурочна та позакласна робота школярів тісно взаємопов’язані. Лише в їх нерозривній єдності досягається комплекс освітніх, розвивальних і виховних цілей з природознавства у початковій школі.

Позаурочна робота визначається програмою з природознавства і є обов’язковою для кожного учня. Вона спрямовується на оволодіння учнями фактичним матеріалом, який використовують на наступних уроках, а також – на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після її вивчення. Така робота виконується в класі під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя або вдома самостійно. Види класної позаурочної роботи: довготривалі досліди, ведення загальнокласного календаря природи.

Позакласна робота базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, вона для учнів необов’язкова, організовується за спеціально розробленою програмою, оскільки її зміст виходить за межі шкільної програми. За способом організації її розглядають як індивідуальну, групову та масову.