- •8. Класифікація умінь, які формуються у молодших школярів у процесі навчання.
- •9. Навчальне середовище у вивченні курсу «я і Україна»
- •10. Шляхи формування понять курсу «я і Україна»
- •11. Методика організації та виконання домашніх завдань з предмету.
- •12. Використання підручників та посібників з курсу «я і Україна»
- •13. Навчальні форми організації навчання з предмету.
- •14. Організація викладання предмету «я і Україна» в початкових класах.
- •15 Принципи
- •16 Аналіз програми
- •17 Оцінювання
- •18 Робота з підручником
- •19 Практичні роботи
- •20 Позакласна та виховна робота
- •21 Використання наочности
- •Зміст та завдання курсу «я і Україна»
- •Реалізація галузевої лінії Державного стандарту (1-4 класи) «Людина і світ»
- •Особливості побудови курсу «я і Україна».
- •Інтегроване спрямування курсу «я і Україна»
- •Обладнання і наочні посібники у вивченні курсу « я і Україна».
- •Самостійна робота учнів на уроках «я і Україна».
- •28. Функції, структура і зміст чинних програм з курсу «я і Україна».
- •I. Організаційний момент
- •II. Вступна бесіда.
- •Iy. Бесіда за змістом картини і систематизація спостереження учнів.
- •IX. Відтворення складеного розповіді по картині.
- •XI. Підсумки уроку і завдання на увагу.
10. Шляхи формування понять курсу «я і Україна»
Розвиток понять – це довготривалий процес набуття знань, в якому важливе значення мають питання та завдання, які передбачають установлення логічних зв’язків між окремими поняттями, які необхідно засвоїти.
Процес пізнавальної діяльності починається із сприймання окремих явищ, предметів, подій, які відбуваються через відчуття окремих ознак або властивостей, що діють на аналізатори суб’єкта. Всі відчуття синтезуються в цілісний образ, який має свою структуру. Такий образ виникає та існує тільки при наявності об’єкта. Однак він може згадуватися і відтворюватися в пам’яті, якщо буде сформоване уявлення про нього. Уявлення – це чуттєво-наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів. Уявлення виникає на основі відчуттів і сприймання як результат усвідомлення, запам’ятовування і відтворення. Уявлення бувають одиничними і загальними. Уявлення служать перехідною ланкою до вищої форми пізнання – абстрактного мислення, яка оперує системою понять, що є його результатом. Поняття – це узагальнена форма відображення у свідомості людини навколишньої дійсності. В цьому розкривається сутність речей, істотні ознаки, властивості предметів і явищ, внутрішні зв’язки і відношення між ними та їхні внутрішні протиріччя. Особливість поняття як форми відображення полягає насамперед у його загальності. У понятті як логічній категорії виділяють дві його взаємопов’язані і взаємопротилежні сторони: зміст і обсяг. За змістом – прості і складні, за обсягом – одиничні і загальні.
Курс природознавства передбачає формування первісних понять, які вперше вводять учнів до розуміння закономірностей навколишнього світу. При цьому використовується чуттєвий досвід школярів. Спостереження та практична робота дозволяють сформувати уявлення, які стають основою формування первісних наукових понять, простих за змістом, які потім об’єднуються в складні та більш змістовні за обсягом.
Умови формування природознавчих уявлень в учнів початкових класів:
1. Організація цілеспрямованого відчуття і сприймання ознак властивостей природничих об’єктів, їх зовнішніх взаємозв’язків.
2. Поєднання чуттєвої суті сприйнятого із словесним позначенням.
3. Організація усвідомлення змісту уявлення.
4. Організація запам’ятовування чуттєво-наочного образу об’єкта чи групи об’єктів.
5. Організація закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об’єкта.
6. Організація застосування сформованого уявлення про розв’язання задач за зразком, у подібній і новій ситуаціях.
Умови формування природознавчих понять:
1. Організація чуттєвого сприймання ознак, властивостей предметів або явищ, формування уявлень про них або актуалізація раніше сформованих уявлень.
2. Організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак.
3. Забезпечення узагальнення і словесного визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном.
4. Організація закріплення сформованого поняття шляхом репродуктивного відтворення його змісту.
5. Організація застосування засвоєного поняття у подібних і нових ситуаціях.
