1. Природознавство як навчальний предмет має інтегрований характер, оскільки зміст його утворює система уявлень і понять, відібраних із різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи з урахуванням міжпредметних зв’язків у початковій ланці освіти і перспективних зв’язків із природознавчими предметами, що вивчатимуться в наступних класах.

Курс об’єктивно має міжпредметний характер, тому в його конструюванні забезпечено самостійне значення, оригінальний зміст, який не дублює соціального й науково-пізнавального матеріалу інших навчальних предметів. Водночас він є ядром виховного впливу на особистість дитини і органічно пов’язаний з системою знань, які передбачені іншими предметами, програмою позакласної діяльності, що забезпечить різнобічність та перспективність навчання, виховання і розвитку молодших школярів. Перш за все тісно пов’язане з біологією і географією, оскільки зміст шкільного курсу включає елементи знань, що відображають основи цих наук. Виявляється і в методах вивчення природи. Так в біологічних науках основними методами дослідження є спостереження і експеримент.Предмет повинен враховувати психологічні особливості вікової групи учнів, тому вона тісно пов’язана з психологієї.в процесі викладання необхідно враховувати також біологічні особливості розвитку школярів тому тісно пов’язана з вікової фізіологією і шкільною гігієною. Методики повинна враховувати дані цих наук для збереження здоровя дітей.

Використання міжпредметних зв'язків у формуванні природничих понять.

          У нашому дослідженні міжпредметні зв’язки розглядаються як дидактична умова формування природничих понять. Вона орієнтує вчителя у процесі їх формування на активізацію і застосування знань, умінь та навичок учнів з різних предметів, а також на організацію переносу сформованих понять у нові педагогічні ситуації.

При формуванні природничих понять у молодших школярів доцільно  використати всі можливі типи міжпредметних зв'язків: хронологічні - попередні, перспективні, супутні; інформаційні - фактичні, понятійні, теоретичні. А також, враховуючи структуру навчального предмета і структуру процесу навчання, - змістово-інформаційні, операційно-процесуальні, організаційно-методичні.

Природознавство в початкових класах перебуває в тісних попередніх і супутніх зв'язках з предметами школи першого ступеня (ознайомлення з навколишнім, математика, читання, образотворче мистецтво, трудове навчання) та в перспективних зв'язках з дисциплінами в наступних класах (рідний край, біологія, фізична географія, хімія, фізика).           

Вдаючись до системно-структурного аналізу змісту навчальних предметів школи першого ступеня, встановлено міжпредметні зв'язки провідних природничих понять (природа, нежива природа, жива природа, форми земної поверхні, грунт та інших). Підготовлено картки для кожного з понять. У них зафіксовано, в якому підручнику міститься матеріал, що має відношення до даного поняття; коли він вивчається; його короткий зміст; який метод, прийом доцільно використати під час застосування матеріалу іншого предмета на уроці природознавства; у курсі якого навчального предмета зміст даного поняття буде поглиблюватися. Важливим етапом у встановленні міжпредметних зв’язків є виявлення у змісті матеріалу інших предметів ознак об’єктів і явищ природи, які поглиблюють зміст природничого поняття, що формується. Для відтворення знань  з інших предметів варто використовувати прийом пригадування, реалізація якого відбувається шляхом  виконання завдань на міжпредметній основі.

2. У процесі навчання в учнів початкової школи формуються уявлення та поняття про цілісність світу; природне і соціальне оточення як середовище життєдіяльності людини, її належність до природи і суспільства; засвоюються емпіричні та узагальнені уявлення і поняття, які відображають основні властивості і закономірності реального світу, розширюють і впорядковують соціальний та пізнавальний досвід.

Цей курс передбачає створення передумов для усвідомленого сприймання і засвоєння соціальних та морально-правових норм, історичних, національно-культурних традицій українського народу. Він враховує наступно-перспективні зв’язки між дошкіллям і основною ланкою школи.

3. Помічником вчителя в структуруванні діяльності школяра, оптимізації навчання поступово стають інформаційно-комунікаційні технології:

· різноманітність компютерних тестів і тренажерів,

· мультимедійні презентації при обговоренні чи закріпленні нового матеріалу.

Актуальність використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках Навколишнього світу обумовлена методичним чинником.

Ще один аргумент -- умовно позначимо його як дидактичний -- на користь застосування ІКТ вчителем визначається тим фактом, що насиченість сучасних підручників теорією ставить перед вчителем додаткові завдання при підготовці до уроку:

· встановити основні поняття і їх трактування;

· зясувати значущість даного поняття для дитини;

· визначити адекватне дитячому досвіду трактування суспільних понять;

· підготувати матеріал для постановки навчальних завдань з урахуванням компетенції учнів і специфіки їх суспільного досвіду;

· оцінити представлений в підручнику матеріал з погляду відповідності, по-перше, вибраному трактуванню основних понять; по-друге, дитячому суспільному досвіду.

Без успішного вирішення цих задач неможливе орієнтування в методичній діяльності. Неоцінимим джерелом дидактичного матеріалу стає мережа Інтернет, в якій можна знайти поурочні плани, мультимедійні презентації, відеозаписи уроків і майстер-класи.

Нарешті, сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають великі можливості для підтримки школяра в процесі оволодіння знаннями про суспільство. Зокрема, мультимедійна презентація допомагає структурувати матеріал і активізувати увагу; компютерні тренажери і тести вносять різноманітність в засвоєння матеріалу.

4. Самостійна робота- це метод процесу навчання, який виконується без безпосередньої участі вчителя, за його завданням і в спеціально виділений для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, затрачаючи свої зусилля і виражаючи в тій або інший формі результат розумових або фізичних (або тих і інших разом) дій.

Види самостійних робіт :

1. Самостійні роботи розрізняються за їх дидактичною метою.

Вони можуть бути направлені на: підготовку учнів до сприйняття нового матеріалу; засвоєння учнями нових знань; закріплення, розширення і вдосконалення засвоєних знань; вироблення, закріплення і вдосконалення умінь і навиків.

2. Самостійні роботи розрізняються за матеріалом, над яким працюють учні.

Матеріалом, над яким самостійно працюють учні, можуть бути предмети і явища навколишньої дійсності. Учні вивчають, вимірюють, створюють ті або інші предмети. Вони спостерігають за предметами і явищами безпосередньо в природі або в школі, проводячи досліди, експерименти, виконуючи лабораторні завдання.

3. Самостійні роботи розрізняються за характером діяльності, якої вони вимагають від учня. З цієї точки зору розрізняють роботи:

- за зразком (наприклад, написання букв, цифр, склеювання коробочки і тому подібне), тобто роботи, засновані головним чином на наслідуванні;

- за правилом або цілою системою правил. Це роботи, що вимагають від дітей самостійного застосування знань, умінь, засвоєних раніше під керівництвом вчителя;

- конструктивні, які вимагають творчого підходу. При цьому або вказується предмет, який треба сконструювати, або вказується питання, тема, яку потрібно розкрити.

4. За способом організації розрізняють наступні види самостійної роботи:

- загальнокласна (фронтальна), коли всі учні класу виконують одну і ту ж роботу;

- групова, коли різні групи учнів працюють над різними завданнями;

- індивідуальна, коли кожен учень працює над власним завданням.

На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні.

5. в 29

6. Специфіка природознавства — його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями — значить створити в їхній свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв'язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, уже в початкових класах повинно мати місце нагромадження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань не розрізнених, а об'єднаних провідною ідеєю — ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.

Зміст курсу дає змогу учневі набути цілісні знання про людину і її життєвий світ — про природу рідного краю, рід, родину, народні традиції, духовний спадок минулих поколінь українського народу.

Основою формування цілісності знань є уявлення учнів про найзагальніші зв'язки у природі, які відображені в загальних закономірностях природи (збереження; спрямованості самочинних процесів до найбільш імовірного, рівноважного стану; .повторюваності, періодичності процесів у природі). Доведено, що зміст цих закономірностей доступний дітям 6—7-літнього віку. Саме через послідовне застосування уявлень про зміст названих закономірностей діти набувають особистісну значущих знань щодо самозбереження, збереження свого природного і суспільного середовища, знань з духовної скарбниці свого народу. Водночас відбувається соціалізація свідомості дитини, оскільки саме систематизація знань — важлива умова формування соціальне зрілої особистості, громадянина

7. Розвитку пізнавальної активності молодших школярів сприяє використання дослідів і спостережень, наочності на уроках. За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам’ять, мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу побаченого й почутого, викликає асоціативні зв’язки, розширює і уточнює поверхові і неповні уявлення дітей про рослинний світ.

Використання ігор у навчанні допомагає активізувати навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам’ять, мислення, збуджує інтерес до навчання. Гра – природна діяльність творчого характеру, через яку дитина пізнає світ і вільно проявляє себе. Дослідження показали, що використання дидактичних ігор природничого змісту дає змогу формувати в них міцні знання, підводити до узагальнень, розвивати мовлення та мислення. Дидактичні ігри можуть включатися на різних етапах уроку як структурний елемент, а може і весь урок будуватися як сюжетно-рольова гра (урок-мандрівка). Гра не тільки розвиває пам’ять і логічне мислення, а й дає можливість учням глибше вникати в завдання.

Так, наприклад, під час екскурсії до зоопарку можна проводити такі ігри: «Хто де живе?», «Хто що робить?». Щоб більше побачити, діти уважно розглядають всіх тварин, при цьому помічаючи все новее й нове. А перед екскурсією, не показуючи картинки, можна було б зачитати опис тварин, яких потім за цим описом діти мають знайти. У кінці гри учні порівнюють знайдених тварин з намальованими, дають їм характеристику, визначають їх значення в житті людини, розв’язують творчі завдання.

Використання ребусів, кросвордів, чайнвордів, шарад, анаграм – важливий засіб розвитку інтересу молодших школярів. Вони викликають позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного, є цікавими формами перевірки засвоєння фактичного матеріалу.

Значне місце серед засобів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності молодших школярів належить загадкам, які містять у собі великі можливості для розвитку уваги, кмітливості, уяви, асоціативного мислення, формування уміння виділяти й уподібнювати істотні ознаки об’єктів, стимулює допитливість. До кожної програмової теми курсу «Я і Україна» можна дібрати загадки, що характеризують виучуваний об’єкт чи явище. Після відгадування загадки доцільно проілюструвати відповідь, доповнити відомостями про рослину, тварину чи предмет неживої природи. Запропонувати учням обгрунтувати й довести правильність своєї відповіді. Адже деякі загадки спонукають дітей до дослідницької роботи. Тому вчитель постійно запитує: «Як здогадалися? Чому так вирішили? Поясніть, як міркували».

Отже, особливості розвитку пізнавальної активності учнів під час уроків «Я і Україна» передбачають:

• організацію атмосфери, яка сприяла б емоційній привабливості навчання;

• добір і використання системи пізнавальних завдань;

• застосування завдань з логічним навантаженням;

• доцільне використання форм і методів організації пошукової діяльності;

• використання у процесі навчання проблемно-пошукових ситуацій;

• використання довідкового матеріалу, «цікавинок», кросвордів, ребусів, загадок на уроках.

8. Класифікація умінь, які формуються у молодших школярів у процесі навчання.

В молодших школярів передбачено формування таких загальнонавчальних умінь і навичок:

§ організаційні вміння і навички: добирати обладнання для проведення уроку, розкладати його в потрібному порядку; включатися в роботу відразу після вказівки вчителя; дотримуватися єдиних вимог до оформлення письмових вправ; розрізняти основні елементи навчальної книжки (обкладинка, корінець, сторінка), користуватися закладкою; дотримувати правильної постави під час читання і письма.

§ загальномовленнєві вміння і навички: говорити в потрібному темпі, чітко, правильно, вільно, виразно, з відповідною силою голосу; зосереджено слухати вчителя, відповідати на запитання за відомою і вільною моделлю, зв'язно (трьома-чотирма реченнями) передати почуте, побачене; з повагою звертатися до вчителя, учнів;

§ загальнопізнавальні вміння: виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти розмір, форму, колір, смак тощо; знаходити у двох об'єктів однакові, схожі та різні зовнішні ознаки; зіставляти групи предметів за однією суттєвою ознакою, помічати зміни в спостережуваних об'єктах за орієнтирами, вказаними вчителем; зробити (з допомогою вчителя) висновок-узагальнення після виконання навчального завдання;

§ контрольно-оцінні вміння: знайти фактичну помилку в ході зіставлення результатів власної роботи зі зразком; оцінювати наслідки своєї діяльності за орієнтирами, даними вчителем (правильно, красиво, що саме; якщо помилився, то в чому, що треба змінити, чого уникати в наступній роботі та ін.

9. Навчальне середовище у вивченні курсу «я і Україна»

Курс “Я і Україна” — глибоко національний не тільки за змістом (значну частину його обсягу складають українознавчі знання), а і за формами навчання — до навчальної діяльності дітей заплановані програмою систематичні “уроки серед природи”, які доцільно проводити у визначні дати народного календаря, адже звичаї, пов'язані з народними святами, формувалися протягом століть під впливом біоритмів землі.

“Уроки серед природи” можуть тривати 10—20 хвилин, тобто бути фрагментом уроку, інша частина якого проводиться в шкільному приміщенні. На “уроках серед природи” діти спостерігають, досліджують середовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети, пов'язані з погодою, змінами у тваринному і рослинному світі. Духовна спадщина народу сприймається не на словах, а в дії, у взаємодії з природою рідної землі У дітей виховується потреба у необхідності оберігати і любити Батьківщину, рідний край. Водночас формуються екологічне мислення, екологічна поведінка, культура.

Через систематичне проведення “уроків серед природи” у курсі реалізується методологія сучасної освіти — філософія екологічного реалізму, основна ідея якої полягає в тому, що істинність наших знань про дійсність ми пізнаємо лише в безпосередній взаємодії з довкіллям.

Наскрізними для всього курсу (1—4 кл.) є інтерактивні методи навчання, види діяльності учнів, що задовольняють природні потяги дитини до дослідництва і висновків, конструювання, комунікації, вияву своїх творчих здібностей. Вони реалізовуватимуться у підручниках через систему методів навчання: "прочитай з дорослими", "робота в групах", "поміркуй", "зверни увагу", "змоделюй", "проведи дослід", "склади казку", "намалюй", "пограйтеся в гру".

Відповідно до вікових особливостей розвитку свідомості дитини початкової школи курс "Я і Україна" у кожному класі має підназви: "Моє довкілля" (1 кл.), "Я і довкілля" (2 кл.), "Спостерігаю довкілля" (3 кл.), "Я і Україна" (4 кл.).

Вивчення тем у кожному класі курсу "Я і Україна" закінчується узагальненням знань. Така структура навчального матеріалу сприяє його цілісному засвоєнню як у межах теми, так і курсу загалом. Система методів навчання дає змогу дитині реалізувати свої прагнення до дослідництва (уроки серед природи), виявити себе в конструюванні та творчості (малюємо, моделюємо), зробити висновки (узагальнення знань), комунікації (робота в групах).